Узагальнене місце району (частини) міста у ранжуванні та кластеризація районів (частин) міста195

ЦЕНТРАЛЬНА ЗОНА

Галицький 18 Центр 16 Франківський 15

о. і

10

9

8

7

6

5

і*

СЕРЕДМІСТЯ

Новий Львів 3 Личаківський 2 Чупринки 2 Погулянка 1 Шевченківський 0

¹⁹⁴ Дослідження «Львівська ідентичність» було виконано кафедрою історії та теорії соціології історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка на замовлення Департаменту «Адміністрація міського голови» Львівської міської ради. Вибірка 800 осіб. Час проведення - грудень 2007 р.

¹⁹⁵ Найвище значення означає найбільш позитивне сприйняття частини (райо- ну) міста респондентами.

Продовження таблиці 10.2

Який район (частина) міста є,,, (місце у ранжуванні, %) | Узагальнене міс-

Номер у рейтингу	найбільш престижним?	найбільш безпечним?	найменш престижним?	найбільш криміногенним?	це району (частини) міста у ранжуванні та кластеризація районів (частин) міста
4	Личаківський 2,8	Залізничний 2,3	Топольна 3,1	Центр 1,6	ПЕРИФЕРІЯ Підзамче -1 Промислова -2 Рогатка -3 Привокзальна -5 Сихів -5 Залізничний -6
3	Левандівка 1,4	Левандівка 0,9	Рогатка 1,5	Рясне 1,5
2	Чупринки 1,4	Новий Львів 0,6	Промислова 1,4	Личаківський 1,1
1	Новий Львів 1,1	Погулянка 0,3	Підзамче 1,3	Околиці міста 1,1	МЕЖІ МІСТА Топольна - 11 Рясне - 11 Левандівка -12

На підставі значень рейтингів безпечності та престижності було проранжовано частини міста та виокремлено чотири зони міста: центральна зона, середмістя, периферія та межі міста. Після статистичної нормалізації показників, у якій найвище оціненій частині міста присвоювалося значення 1000, відзначимо результати на карті міста, аналізуючи накладання фізичного та символічного простору.

Як бачимо, теорія концентричних кіл, яку свого часу сформулювали представники чиказької школи соціології, знаходить підтвердження і на прикладі соціальної організації простору Львова з тією різницею, що для Чикаго, як і для більшості американських міст, характерним є те, що у центрі концентричної структури міста знаходяться найменш престижні та найменш безпечні райони зі зруйнованою соціальною та комунальною інфраструктурою та стійкою стигмою, населені, переважно, андеркласом та депривованими етнічними і расовими меншинами. Такі частини міста називають нетрями (англ. - slums). Натомість, у випадку Львова центром концентричної структури міста є найбільш престижна і безпечна його частина з найбільш розвинутою соціальною й комунальною інфраструктурою.

Цілісність теоретико-методологічної схеми дослідження соціального простору міста та «екологічної позиції індивіда» у ньому досягається шляхом залучення та реінтерпретації такого поняття як «ментальна карта міста». Поняття «ментальна карта», уведене в науковий обіг Е. Толманом (Edward Tolman) у 1948 р., позначає «ментальні і духовні здатності, які дають нам можливість акумулювати, впорядковувати, зберігати, викликати з пам'яті і опрацьовувати інформацію про оточуюче середовище». У сучасному соціо-гуманітарному дискурсі значною мірою поширеними є аплікації поняття «ментальна карта» у перспективі, започаткованій М. Фуко (Michel Foucault) та продовженій Е. Саїдом (Edward Wadie Said), у якій, поміж інших аспектів, розглядаються механізми конструювання та інструменталізації ментальних карт впливовими соціальними агентами.

Важливим аспектом ментальної карти міста є змістове наповнення образу конкретних районів та частин міста. Для з'ясування такого змістового наповнення було проведене опитування 120 студентів I -III курсів Львівського національного університету імені І. Франка. Інструментарій містив питання щодо асоціацій, які виникають у студентів стосовно конкретних районів та частин міста, перелік яких відповідав переліку районів та частин міста, найчастіше названих респондентами у межах репрезентативного опитування.

Найбільший інтерес становлять асоціації, пов'язані із соціальною організацією простору, яку ми розуміємо як стійкі та відтворювані уявлення щодо соціальних особливостей мешканців конкретних частин міста, специфічних соціальних практик, поширених у цих частинах міста та оціночних асоціацій, які є концентрованим виразом попередніх складових. У наведеній нижче таблиці вміщені асоціації, які стосувалися тієї чи іншої складової соціальної інтерпретації простору трьох найбільш та трьох найменш безпечних і

Змістове наповнення символічних образів найбільш та найменш безпечних і престижних територій міста (n = 120)

престижних територій міста відповідно до ранжування на підставі репрезентативного опитування мешканців Львова (див. табл. 10.3).

Наведені вище результати ілюструють, з одного боку, вікові та соціальні особливості сприйняття, характерні для студентів (ментальна карта міста постає досить таки спрощеною, стереотипною гіперболізацією окремих характеристик частин та районів міста із частими вкрапленнями молодіжного сленгу для вербалізації згаданих стереотипів), а, з іншого боку, наведені асоціації демонструють доволі цілісну картину (символічні образи конкретних територій міста є досить несуперечливими). Попри гротескну спрощеність ментальної карти міста, яка постає у наведених інтерпретаціях, символічні образи конкретних частин і районів міста є важливим об'єктом соціологічного дослідження. Отримані результати доводять: у ментальній картині міста характеристики його окремих частин пов'язуються із характеристиками мешканців цих територій та розповсюджених тут соціальних практик. Відповідно до «теореми Томаса» ментальна карта міс-

¹⁹⁶ Г. Крічевський - уродженець Львова, артист української естради, виконавець пісень у жанрі шансон, зокрема пісні «Левандовка», що містить такі слова: «Я родился под Высоким замком В мирной львовской воровской семье. Папа был кидало, мать цыганка, Ворожила где-то на селе. Переехали на Левандовку В шестьдесят каком-то там году. Приютила мама Левандовка Всю мою веселую семью... Левандовка, жизнь моя воровка, Моя тяжелая судьба. Знает вся братва на Левандовке Хулигана Петю-цыганка».

та актуалізується, зокрема, у процесах соціалізації мешканців міста та формування локальних та індивідуальних ідентичностей, уявлень про перспективи соціальної самореалізації та нормативні межі, вибір референтних моделей поведінки, стигматизації та відтворення стигми і її проекцій всередину та назовні стигматизованої особистості. Як бачимо, Львів демонструє наявність чіткого паттерну накладання соціально-символічного та соціально-інфраструктурного вимірів.

Одним із принципів, що підвищують якість соціологічного дослідження, є диверсифікація джерел даних, використання різних методів та методик збору і аналізу даних. За таких умов отриманий результат є більш надійним. У випадку дослідження девіантогенних аспектів організації міського простору таким джерелом даних може бути офіційна статистика, зокрема відомча статистика, статистика установ системи соціального захисту, правоохоронних та судових органів, яка свідчить про наявність чи відсутність та рівень певних соціальних проблем. А також статистика економічного характеру, яка може опосередковано свідчити про проблемність конкретних територій міста. Низька вартість землі, нерухомості, оренди житлових та нежитлових приміщень у конкретних частинах міста може вказувати на їхнє «соціальне виснаження», занедбаність, поганий стан комунальної інфраструктури, відсутність доступу чи ускладнений доступ до транспортних сполучень, місць працевлаштування та рекреації, виробничих та освітніх закладів, високий рівень злочинності та на інші соціальні проблеми, адже одним із основних чинників ціноутворення є співвідношення пропозиції та попиту (остання в названих випадках є невисокою).

Розглянемо деякі з названих показників у розрізі районів міста Львова з особливою увагою до виявлених раніше паттернів розподілу соціальних проблем у міському просторі (див. табл. 10.4).

Як бачимо, усі наведені показники підтверджують отриману вище картину асиметричності міського простору Львова у сенсі престижності та привабливості, які відзначаються часовою сталістю, тобто не є результатом одномоментного «знімку» випадкових обставин. Важливим і не з'ясованим залишається питання щодо просторового розподілу у Львові соціальних проблем.

Інструментом виявлення емпіричних показників просторового розподілу соціальних проблем є, зокрема, вивчення статистики, що стосується злочинів та правопорушень і обрахування на підставі такої статистики коефіцієнту ураженості злочинністю населення окремих районів міста. Цей коефіцієнт по суті є відношенням питомої ваги виявлених злочинців серед населення конкретного району міста та частки злочинців в усьому населенні міста. Наведемо приклад обрахунку

Таблиця 10.4

Опосередковані показники проблемності конкретних територій Львова

Райони міста	Середня ціна на 1 кв. м площі житла станом на 6 жовтня 2009 року (у.о.) ^197	Середня ціна на 1 кв. м площі житла станом на 24 березня 2010 року (у.о.) ^198	Середня вартість оренди житлової нерухомості 2-, 3 кімнатні) станом на грудень 2009 (у.о.) ^199	Середня вартість оренди житлової нерухомості 2-, 3 кімнатні) станом на лютий 2010 (у.о.) ^200	Средня вартість сотки землі станом на грудень 2009 (у.о.) ^201	Средня вартість сотки землі станом на лютий 2010 (у.о.) ^202
Галицький	1657	1731	267	256	24000	24000
Франківсь-кий	1261	1340	204	227	17500	17450
Личаківський	1228	1289	196	196	9545	10050
Залізничний	1166	1225	159	171	6375	6400
Шевченківський	1122	1177	177	184	7933	7958
Сихівський	1055	1121	199	197	10111	10111

коефіцієнту ураженості злочинністю для осіб жіночої та чоловічої статі. Якщо жінки у складі виявлених злочинців становлять 15,9 %, а їхня частка в усьому населенні становить 53,0% то коефіцієнт ураженості жінок злочинністю дорівнює 15,9/53,0 = 0,3, а чоловіків - 84,1/47,0 = 1,8, або в 6 разів більше.

У наведеній нижче таблиці (див. табл. 10.5) для обрахунку коефіцієнту ураження злочинністю районів Львова використана відомча статистика Державного департаменту України з питань виконання покарань, а саме інформація про засуджених до позбавлення волі мешканців Львова, які відбули покарання і були звільнені з місць позбавлення волі у 2007, 2008 та 2009 роках.

¹⁹⁷ Юлія Поліковська. Квартири подешевшали, а купувати нікому // http:// www.zaxid.net/article/50442/.

¹⁹⁸ Консалтинговая компания SV-Development - Стоимость недвижимос- ти: цены, динамика цен - Стоимость квартир (цены на жилье) // http://www. svdevelopment.com/ru/web/flat_costs/.

¹⁹⁹ Офіційна web-сторінка: Ассоциация специалистов по недвижимости (риэлторов) Украины. www.asnu.net/analitica/01_2010_lviv.pdf // Сравнительные характеристики Декабрь 2009 год - Январь 2010 год.

²⁰⁰ Там само.

201

Там само. ²⁰² Там само.

Як свідчать попередні результати, у центральних, найбільш престижних і безпечних районах міста із найвищою вартістю землі, нерухомості та оренди житла рівень ураженості злочинністю є суттєво нижчим (у випадку порівняння благополучного Галицького району із неблагополучним Шевченківським майже вдвічі), ніж у районах, віддалених від центральної частини міста. Зазначимо, що результати обрахунку коефіцієнту ураженості злочинністю свідчать, насамперед, про проблеми із якими стикається саме населення району і від яких саме це населення страждає.

Кримінальною статистикою не вичерпуються джерела дослідження просторового розподілу соціальних проблем. Злочинність становить собою лише один, хоч і найбільш «помітний» суспільству вияв соціальних проблем. Відтак відомча статистика органів соціального забезпечення та комунальних служб, структур пенсійного фонду та державної служби зайнятості, медичних закладів та Держсанепідемнагляду можуть містити необхідну для дослідження просторового розподілу соціальних проблем інформацію.

Так, для порівняння, згідно зі звітом виконавчих органів Львівської міської ради за 2008 р. Галицькою районною адміністрацією було скеровано в суди 753 позовні заяви з приводу погашення заборгованості за квартиру на суму 472 тис. грн. (Галицький район належить до найбільш благополучної зони міста), а Залізничною районною адміністрацією з цього приводу подано 3009 позовних заяв на суму 4 млн. 249,4 тис. грн. (частина Залізничного району належить до найбільш проблемної, четвертої, зони міста).

Необхідною частиною глибокого дослідження девіантогенних аспектів організації міського простору є історично-соціологічна складова. Універсальна закономірність історичного розвитку міст, заснованих у добу середньовіччя, полягає зокрема у тому, що міста утворювались навколо ядра - ландшафтного чи рукотворного об'єкта (наприклад, споруди світського чи церковного характеру) з високими оборонними можливостями. У випадку Львова таким об'єктом ландшафту стала так звана Замкова гора. Межі міста у північно-західному напрямку від його ядра локалізувалися у місці, дотепер відомому під назвою Рогатка. «Рогатки» - шлагбауми, що позначали не лише його територіальні кордони, а й символічні межі двох соціальних світів, по один бік яких проживали освічені, цивілізовані люди (від лат. civilis - громадянський, суспільний, державний, що у свою чергу походить від лат. cеvitas - поселення, місто - аналог грецького поЛіс;), а по другий бік - передміщани та селяни. Один із стійких соціокультурних маркерів, поширених у західноукраїнському діалекті, слово «рагуль», буквально означає - «людина з-за рогатки», а у переносному і поширеному сьогодні значенні - неосві-чена, обмежена, безкультурна людина. Образ темного «селянського моря», яке оточує місто та контр-образ міста як скупчення гріхів - універсальна символічна дихотомія, що втілюється у різні епохи лише з невеликими змінами історичних реквізитів. Символічні, економічні та адміністративні чинники відтворювали поділ. Перебування селян у місті головно було пов'язане зі збутом сільськогосподарської продукції. В'їзд на возах до міста дозволявся тільки вночі, а на світанку, продавши товар перекупникам, селяни залишали місто. Поступово, індустріалізація, поширення і поглиблення адміністративного регулювання та зосередження у місті органів управління, скасування станових обмежень, формування універсально доступних ліфтів соціальної мобільності, пом'якшення адміністративних обмежень на свободу пересування і, врешті, зваби міського способу життя спрямовували вчорашніх сільських мешканців у міста, у межах яких залишалися лише найменш привабливі «екологічні ніші». Міський організм зростав. Лінії територіально-символічної делімітації та демаркації - рогатки - вулківська, городоцька, клепарівська, янівська, замарстинівська, личаківська, стрийська та ін. - зміщувалися. Питання про приєднання підльвівських територій міська рада вперше підняла у 1901 р. У наступні роки до Львова були прилучені Клепарів, Замарстинів, Знесіння, Голоско, Сигнівку, Кульпарків, Кривчиці, Сихів (1952 р.), Лисиничі, Богданівка, Козельники

(1955 р.), Брюховичі (1957 р.), Кам'янка, Нові Збоїща, Колонія, Голосівка (1958 р.), Винники (1959 р.), Рудно (1963 р.), Білогорща (1978 р.).

Розвиток соціальної інфраструктури та інтеграція нових міщан у міську спільноту не встигали за стрімким зростом населення: у 1880 р. населення Львова становило 100 тисяч осіб, у 1900 р. -

150 тисяч, у 1910 р. - 206 тисяч, у 1921 р. - 219 тисяч, у 1931 р.

- 312 тисяч, у 1937 р. - 317 тисяч, а вже у 1940 р. - 430 тисяч осіб. Друга світова війна, нацистська окупація та, через кілька років, повторне встановлення радянської влади і пов'язані з цими подіями процеси змінили етнічний і соціальний склад населення міста (Львів став значно менш поліетнічним та значно більш робітничо-селянським містом) та спричинилися до суттєвого скорочення населення міста (у 1945 р. воно становило 180 тисяч осіб - менше, ніж у 1910 р.). Кількість населення швидко зростала аж до останнього десятиліття XX ст.: у 1950 р. вона становила понад 300 тисяч, у

1955 р. - 390 тисяч, у 1959 р. - 436 тисяч, у 1970 р. - 579 тисяч, у 1979 р. - близько 630 тисяч, у 1989 р. - 816 тисяч, у 2001 р. - 758

тисяч осіб.

Асиметрія соціально-економічного розвитку частин міста, очевидно, була закладена ще в середині 60-х рр. XIX ст., у часи належності західноукраїнських земель до Австро-Угорської імперії. У 1861 р. в експлуатацію здано залізничне сполучення Львів-Перемишль. Будівництво об'єктів львівської залізниці, яка з півночі півколом обігнула Подільську височину, вимагало значних людських ресурсів. Залізничне сполучення стало потужним каталізатором економічного розвитку. Поблизу об'єктів залізниці виникали підприємства та робітничі квартали і селища (Богданівка, Левандівка, Сигнівка

- усі у західній та північно-західній частині міста).

Через кілька десятиліть у іншій, південній та південно-західній частині Львова на найсприятливіших для проживання підвищених ділянках виникли райони віл та маєтків (Новий світ, Новий Львів, Професорська колонія). Сьогодні найбільш проблемний і у соціально-символічному, і у соціально-інфраструктурному вимірах сектор міста, північно-західний, делімітований від решти території міста такими екологічними перешкодами як: об'єкти Львівської залізниці (моторвагонне, локомотивне та пасажирське депо, приміський та головний пасажирський вокзал), залізничне полотно та охоронна санітарно-захисна зона, Личаківська виправна колонія № 30.

Безумовно, глибинне дослідження інфраструктурної та соціально-економічної асиметрії розвитку зон міста та впливу цієї асиметрії на відхильну поведінку мешканців конкретних зон має спиратися на різнорідні джерела, у тому числі і на кримінальну статистику. Втім, останнє джерело є дещо проблематичним, адже вдосконалення вимагають самі принципи ведення кримінальної статистики. Таке удосконалення має бути комплексним: урахування якості роботи правоохоронних органів (якість реагування органів внутрішніх справ на заяви та повідомлення про злочини; кількість справ, по яких особи виправдані судом або звільнені від кримінальної відповідальності; вивчення громадської думки щодо оцінки діяльності органів внутрішніх справ; кількість злочинів, виявлених та попереджених на стадії підготовки; урахування результатів розгляду справи у судових органах; використання альтернативних джерел інформації: опитування населення з метою виявлення потерпілих від злочинів (англ. - victimization survey); опитування населення з метою виявлення причетності до вчинення різних правопорушень (англ. - self-report survey); опитування населення з метою встановлення розміру збитків від злочинів). Специфічні показники, за якими ведеться статистика діяльності правоохоронних органів, не адаптовані до потреб дослідження рівня девіантогенності окремих міських територій. Так, інформація про вкрай важливе у цьому сенсі розмежування між місцем порушення (англ. - offending rate) та місцем проживання порушника (англ. - offender rate), відзначене ще представниками чиказької школи, не узагальнюється вітчизняною кримінальною статистикою так само як і, наприклад, інформація про гендерний, етнічний чи соціально-економічний статус жертв злочинів та злочинців. Слід зауважити, що саме поняття «розкриття злочину» інтерпретується вітчизняними правоохоронними органами як спрямування кримінальної справи в органи дізнання чи досудового слідства, що нехтує принципом презумпції невинності. Статистика, що стосується правоохоронної діяльності, ведеться структурними підрозділами самих правоохоронних органів, а не підрозділами Державного комітету статистики України, а це ускладнює контроль громадськості за її достовірністю, обмежує доступ дослідників до статистичних матеріалів та впливу на самі показники ведення статистики правоохоронної діяльності. Загальні принципи побудови системи кримінальної статистики в Україні не відповідають світовим стандартам, зокрема, рекомендації Департаменту статистики ООН «Керівництво по створенню системи кримінальної статистики», ухваленій у 2002 р. Відтак, офіційна кримінальна статистика залишається складним для опрацювання та сумнівним джерелом інформації, коли йдеться про таку інноваційну для вітчизняних соціальних наук проблему як виявлення девіантогенних аспектів організації міського простору.

Поле досліджень девіантогенних аспектів організації міського простору в Україні є цікавим, складним і неопрацьованим. Важливим у такому дослідженні є уникнення симпліфікацій ²⁰³, адже як міський простір так і відхильна поведінка - явища складні. Так, спеціалізація, що відбувається у міському просторі, стосується і відхильної поведінки: якщо для зон із занедбаною інфраструктурою, високою густотою населення і низьким рівнем формального і неформального контролю будуть характерними так звані драматичні злочини (локалізовані у короткому проміжку часу діяльнісні акти із застосуванням насильства), то для ділового центру міста більш характерною буде так звана білоко-мірцева злочинність - та, що вчиняється респектабельними та зовні законослухняними особами і не за допомогою ножа чи кастета, а на підставі сучасних телекомунікаційних технологій. Шкода для суспільства у другому випадку може бути значно вищою, ніж у першому, не зважаючи на відсутність драматичних виявів, що збурюють громадськість.

Ще кілька десятиліть тому, у радянській Україні упосліджений характер соціологічних субдисциплін (що мали справу не з нормативною, «приписаною» теоретичними моделями марксизму та нав'язаною суспільству соціальністю, а з соціальністю «живою» - тією, що опирається політичним та адміністративним імпульсам і має власну логіку) ускладнював як розвиток урбаністичних досліджень, так і соціології девіантної поведінки, кримінології та спеціалізованої синтетичної міждисциплінарної галузі знання - девіантології. У той же час урбаністичні дослідження у галузі попередження відхильної поведінки є однією з найактуальніших проекцій наукового знання у сферу соціального управління.