- •Рецензенти:
- •Місто як об'єкт вивчення: історія, теорія, методи
- •1. Загальні принципи теоретичного осмислення феномена міста
- •2. Європейське та азійське місто: концептуальні відмінності
- •3. Класичний античний поліс
- •4. Середньовічне місто
- •5. Модерне місто
- •6. Українське місто від Магдебурзького права до сьогодні
- •Глосарій:
- •Питання і завдання для самоперевірки:
- •Список допоміжної літератури:
- •Основні соціологічні концепції міста
- •1. Міська проблематика у працях класиків соціології (економічна і соціокультурна парадигми)
- •2. Дослідження проблем міста у працях представників Чиказької школи соціології
- •3. Сучасні соціологічні концепції міста. Неомарксистський та неовеберіанський підходи
- •4. Дослідження міста з точки зору соціопросторової перспективи
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Методичні підходи до вивчення міського простору
- •1. Опитувальні методики та їх модифікації
- •1.1 Базові питання 46
- •1.2 Приклади проективних питань
- •2. Метод спостереження
- •3. Методики з використанням малюнків
- •4. Візуальна стратегія
- •5. Використання вторинних даних
- •Результати пошуку в Єдиному архіві соціологічних даних (sofist.Socpol.Ru): анкетні запитання з різних досліджень
- •Результати пошуку в icpsr Data Archive
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список допоміжної літератури:
- •1. Територія та простір: де шукати місто?
- •2. Класична соціологія про міський простір
- •3. Зонування міської території та стратегії структурування західних міст
- •4. Особливості просторової структури радянських та пострадянських міст
- •5. Можливі схеми аналізу міського простору
- •Глосарій
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Список основної літератури
- •Міська нерівність і сегрегація
- •1. Система розселення і соціальна структура міста
- •2. Різнолике місто: соціальні групи городян
- •3. Майнове та статусне структурування міста
- •4. Етнорелігійна сегрегація міста
- •5. Гендерне структурування міста: патріархат приватний та публічний
- •6. Міграційний чинник соціального розшарування міста
- •7. Роль держави у соціальному структуруванні простору міста
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Список допоміжної літератури:
- •2. Місто як об'єкт управління: сучасні тенденції та проблеми
- •3. Основні теоретичні моделі міського управління
- •4. Місцеве самоврядування: сутність та основні форми
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Соціокультурні зміни та місто
- •Пам'ятники та топоніми як об'єкт вивчення соціокультурних змін у місті.
- •Вивчення соціокультурних змін у місті: теоретичні підстави.
- •Соціокультурний підхід у дослідженні змін символічного простору міст України.
- •1. Пам'ятники та топоніми як об'єкт вивчення соціокультурних змін у місті
- •2. Вивчення соціокультурних змін у місті: теоретичні підстави
- •3. Соціокультурний підхід у дослідженні змін у символічному просторі міст України
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Список допоміжної літератури:
- •Місто як соціальний текст конструювання образу міста
- •2. «Писання» міста: символічне маркування міського простору, проектування «ідентичностей» на місто
- •3. Тексти про місто — конструювання образу міста
- •4. «Прочитання» міста, відображеного в ідентичностях
- •Глосарій:
- •Список основної літератури:
- •Список допоміжної літератури:
- •1. Нова роль міст у ххі ст.
- •2. Нова роль культури у ххі ст.
- •3. Капіталізація культурної сфери міста
- •4. Культурні індустрії в сучасному місті
- •Глосарій:
- •Питання і завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Список додаткової літератури:
- •Генеза соціологічного дискурсу щодо девіантогенності міського простору.
- •Теоретичні інтерпретації девіантогенних аспектів організації міського простору.
- •Лихий genius loci: його народження і вигнання.
- •1. Генеза соціологічного дискурсу щодо девіантогенності міського простору
- •2. Теоретичні інтерпретації девіантогенних аспектів організації міського простору
- •3. Лихий genius loci: народження і вигнання
- •Узагальнене місце району (частини) міста у ранжуванні та кластеризація районів (частин) міста195
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список допоміжної літератури:
- •Тенденції та колізії розвитку міста в епоху глобалізації. Місто майбутнього
- •2. Основні варіанти постіндустріальної міської системи
- •3. Типи «інформаційного міста»
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Список допоміжної літератури:
- •Case studies: Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Львів
- •«Батьківщина-мати» versus Степан Бандера: екскурсія вибраними пам'ятниками Другої світової війни 246
- •Від Жданова до Маріуполя: питання перейменування міста в публікаціях місцевої преси
- •Приватність і приватизація двору 282
- •«Львів'янин» — окрема ідентичність чи просто прописка? 293
- •Яких історичних діячів слід насамперед увічнювати в пам'ятниках та назвах вулиць Львова?
- •У межах якого регіону світу Ви б розташували Львів?
- •На Вашу думку, Харків% до тих, хто відповів
- •На Вашу думку, Харків% до тих, хто відповів
- •Запропонованих міст43
- •1. Проблеми територіальної ідентичності в мегаполісі: місто як простір свободи або набір обмежень
- •2. Фізичне й символічне витіснення у міському просторі
- •Соціальний простір міста: можливості «прочитування» та управління 45
- •Релігійний простір міста (на прикладі донецька) 56
- •Сучасне місто як символічний простір: «місце», «знаки», «сув'язь часів» (на прикладі Днепропетровська)
- •Сімферополь: у пошуках образу
3. Капіталізація культурної сфери міста
Культурний капіталізм, який сприяє розвитку не лише корпорацій, але й міст, свідчить про нову культуру ведення бізнесу, про економіку досвіду, переживання. Фактично в останні десятиліття ми все більше відступаємо від галузевої концепції культури, і в новому розумінні культурна діяльність асимілюється з іншими формами людської діяльності, зокрема з підприємництвом. Інтерпретація культурного досвіду, актуалізація культурного капіталу віддавна є частиною глобального світового підприємництва. Розуміння ринку радикально змінилося наприкінці ХХ ст. і від продажу товарів компанії прагнуть перейти до продажу послуг, які з цими товарами пов'язані. Відповідно, особливої ваги набувають соціокультурні відносини, оскільки споживачам продають не товари, а стиль життя (Жан Бодрійяр (Jean Baudrillard) назвав таку ситуацію споживанням знаків). Об'єктом продажу виступає символ, бренд, який виробляється у просторі культурної політики, себто сфери, що продукує символи і знаки.
Показовою тут є сфера туризму, де важливо видобути не новий продукт, а нові враження, які можна представити у формі продукту на глобальному ринку. Стратегія розвитку Львова, наприклад, чітко окреслює туризм як головний потенціал для міської регенерації і відповідно до цього планується міський розвиток. Для залучення більшої кількості туристів у Львові за останні два роки започатковано близько десяти різних фестивалів, поміж якими великою популярністю користуються «Свято пампуха» чи «На каву до Львова». Ці свята й фестивалі активно використовують усталені аспекти бренду Львова (місто кави, пива чи шоколаду) і пропонують туристам не лише культурну програму, але й багато різних «чуттєвих» заходів, які дозволяють спробувати на смак відомі гастрономічні продукти. Різдвяний ярмарок у цьому місті теж має на меті активізувати зимовий туризм та стимулювати підприємців до активної роботи в час, коли більшість мешканців відпочивають. Як наслідок, відвідуваність міста за останні роки зросла втричі, його було визнано «Культурною столицею України», що, врешті-решт, приносить бажані дивіденди.
Адміністративна реформа, а також реформа місцевого самоврядування в 1980-ті рр. радикальним чином вплинули на систему сучасної західної держави: децентралізація управління, поліпшення якості державних послуг і механізму їх розподілу, реформування державної служби, розподіл функцій ухвалення і виконання рішень і реорганізація роботи уряду. Адміністративні перетворення вплинули на нове розуміння економіки. Проблема конкуренції, ринкових орієнтирів та оцінок значно змінилися з часів індустріального розвитку XIX-XX ст. У 1980-1990-ті рр. занепад індустріального виробництва на Заході та у США супроводжувався кризою індустріальної бази, зміною традиційних функцій міст, і все це відбувалося на тлі процесів глобалізації. Після розпаду колишнього СРСР подібна динаміка стала актуальною і для українських міст. Перехід до постіндустріальної економіки й інноваційного розвитку спричинив ширше трактування економіки. Стався реальний відхід від жорсткої детермінованості ухвалення рішень, відбулося розширення індустріального виробництва та інфраструктури, а традиційні матеріальні ресурси почали поступатися кре-ативним, нематеріальним. Пріоритетом стала креативна економіка і культурні індустрії як найважливіша складова такої економіки (і на національному рівні, і на регіональному чи муніципальному). Усе частіше складовими успіху підприємства або країни стають гнучкість в ухваленні рішень і відкритість до інновацій.
169
Гнедовский
М. Творческие
индустрии: политический вызов для
России / М. Гнедовский // Отечественные
записки [Електронний
ресурс].
- Режим доступу : // www.strana-oz.ru.
У 1990-ті рр. культура стає найважливішим пріоритетом розвитку міст. Зміну ролі культури в економічному і соціальному розвитку можна простежити з доповіді ЮНЕСКО («Наше творче розмаїття», 1996 р.), у документах Ради Європи («Прагнення до цілісності», 1997 р.), та ухвалі 31-ї сесії Генеральної асамблеї ЮНЕСКО «Загальна декларація ЮНЕСКО про культурне різноманіття» (Париж, 2 листопада 2001 р.). В Європі прийнята Програма ЄС «Громадяни для Європи» 170, розрахована на 2007-2013 рр. З метою вдосконалення міської культури, сприянню інновацій у цій сфері, щороку у рамках програми «Європейська культурна столиця», яка діє з 1985 р., обирається місто, яке реалізує масштабні культурні заходи. При цьому забезпечується широка громадська підтримка, яка стимулює бізнес до участі в проекті та відбувається пропагування ідеї європейського культурного співробітництва. З 2009 р. в Україні запроваджено аналог європейської програми - «культурна столиця України», проте на даному етапі він радше нагадує відзначення міст з високим рівнем культури, а не стимулює до розвитку креативної економіки (визначення культурної столиці відбувається на основі дослідження Державної служби туризму і курортів та Ради з питань туризму і курортів України).
170 Див.
web-сторінку
Європейського Союзу
http://europa.eu/index_en.htm.
171 Див.
web-сторінку
Річарда Флоріди
http://www.creativeclass.com/
richard_florida.
Державна, регіональна й муніципальна політика в галузі культури на сучасному етапі має високу мобільність і зорієнтована на розвиток вільного ринку й нові типи (необмежених, переважно креативних) ресурсів, на відміну від економіки індустріального суспільства, де пріоритетними ресурсами є матеріальні, природні і фінансові. Ч. Лендрі відзначає, що «культурні ресурси - це матеріал, що використовується для створення базових цінностей міста, сировина, яка приходить сьогодні на зміну вугіллю, сталі та золоту» 172. Пріоритетами стають ідентичність міст і регіонів, а вирішення проблеми сегментації суспільства відбувається в руслі взаємопроникнення місцевих громад та діалогу культур. Сучасне розуміння культури на офіційному рівні багатьох країн не виключає творчої спадщини і традиційного розуміння культури. Проблема використання ресурсів традиційної культури вирішується за рахунок облаштування міського середовища і простору в рамках творчих індустрій. Пріоритет культури можна виявити в тому, що 2008 р. Європейська Комісія визначила як «Європейський рік міжкультурного діалогу» і це є важливим інструментом формування ідентичності на шляху створення європейського громадянства та розвитку міжкультурного діалогу 173.