3.3 Корегування (зміна) призначеного покарання, здійснюване без актів амністії чи помилування

3.3.1 Заміна призначеного покарання більш м’яким, здійснювана без актів амністії чи помилування

Заміна призначеного покарання більш м’яким, як вид корегування призначеного покарання, здійснюваного без актів амністії чи помилування, у свою чергу поділяється на два різновиди: заміну всього покарання та заміну його не відбутої частини. Спочатку розглянемо перший із них.

Заміна всього покарання більш м’яким передбачена ч. 4 ст.49 КК та ч.5 ст. 80 КК. Відповідно до ч. 4 ст. 49 КК, „ якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк”.

Передумовою такої заміни є закінчення п’ятнадцятирічного строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто сплив п’ятнадцяти років з моменту вчинення злочину до моменту порушення кримінальної справи.

Підставою заміни покарання більш м’яким у цьому випадку є винесення судом відповідного рішення про неможливість звільнити особу, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який передбачено санкцію у виді довічного позбавлення волі від кримінальної відповідальності через закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ця заміна є безумовною та факультативною, оскільки суд, як це витікає із змісту цієї частини ст.49 КК, може вдатися й до іншої реакції – звільнити суб’єкта від кримінальної відповідальності взагалі. Досконалим законодавчу регламентацію останнього положення назвати важко. Законодавець надав суду нічим не обмежені дискреційні повноваження, замість того, щоб обумовити, в яких випадках суд має право замість довічного позбавлення волі застосувати позбавлення волі на певний строк, тобто здійснити заміну покарання більш м’яким, ва в яких – звільнити її від відповідальності через закінчення строків давності.

Другим випадком повної заміни покарання більш м’яким є заміна покарання у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку(ч.5 ст. 80 КК). Він схожий на попередній; відмінність лише в тому, що йдеться про давність виконання обвинувального вироку, а не про давність притягнення до кримінальної відповідальності.

Передумовою такої заміни покарання більш м’яким є закінчення п’ятнадцятирічного строку з моменту набуття чинності вироком суду, яким особу засуджено до довічного позбавлення волі, який з тих чи інших причин не було виконано.

Підставою заміни покарання більш м’яким у цьому випадку є рішення суду про неможливість звільнення особи від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі через закінчення п’ятнадцятирічного строку давності виконання обвинувального вироку суду

Цей різновид заміни покарання також є безумовним, але на відміну від попереднього – не факультативним, а обов’язковим (імперативний).

2. Другим різновидом заміни призначеного покарання є заміна не всього покарання, а лише не відбутої його частини більш м’яким. Вона регламентується ст.82 КК України. Цей різновид корегування призначеного покарання шляхом заміни не відбутої частини більш суворого покарання на менш суворе слід розглядати, як стимулювання засудженої за вчинення злочину до одних із найбільш суворих видів покарання особи до якнайшвидшого виправлення. Воно є своєрідним кримінально-правовим заохоченням засудженої до позбавлення або обмеження волі особи до виправлення .

Передумовою заміни не відбутої частини покарання більш м'яким є відбування засудженою особою визначеного обвинувальним вироком суду основного пока­рання у виді обмеження волі або позбавлення волі. Особа, яка відбуває інший вид основного покарання, не підлягає звільненню від його по­дальшого відбування шляхом заміни його не відбутої частини іншим, більш м'яким видом покарання. Відповідно до ч. 2 ст. 82 КК у разі заміни не відбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від одного з додаткових покарань, а саме - від позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Підставу заміни не відбутої частини покарання більш м'яким утворюють дві групи обставин, кожна з яких є обов'язковою.

Перша група таких обставин (матеріальна складова) відповідно до ч. З ст. 82 КК полягає в тому, що засуджений повинен стати на шлях виправлення. Слід звернути увагу на те, що закон не вимагає виправлення особи. Необхідно лише, щоб вона продемонструвала своєю поведінкою бажання виправитися. Як зазначається в літературі з цієї проблематики, на підтвердження цього в процесі відбування покарання у засу­дженого мають проявитися ті риси його особистості, подальший розвиток яких призве­де до мінімалізації можливості вчинення ним нового злочину. Але для закріплення і розвитку вже досягнутого результату замість того, щоб особу повністю звільнити від подальшого відбування покарання, щодо нього починає застосовуватися більш м'якого порівняно з тим, яке він відбував досі. Досягнення такого стану слід відрізняти від випадків, коли засуджений сумлінною поведінкою і став­ленням до праці вже повністю довів своє виправлення — такий стан є елементом підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, яке є різновидом наступної, третьої форми кримінальної відповідальності.

Наступну групу підстави (формальна, або форма­лізована складова), згідно з ч. 4 ст. 82 КК є обов’язкове відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання. Розмір цієї частини за­лежить від тяжкості вчиненого особою злочину, форми вини, з якою цей злочин вчинено, наявності рецидиву та деяких інших чинників. Частини покарання, які належить відбути для наявності зазначеного еле­мента підстави для заміни покарання, диференційовані за тими самими ознаками, що й при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання, однак у цьому разі вони є меншими. Зокрема, для наявності цього елемента підстави звільнення особа повинна відбути:

не менше третини строку покарання, призначеного судом за зло­чин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбав­лення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який її було засуджено до позбав­лення волі;

не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом не відбутої частини покарання.

За наявності зазначених передумови та підстави відповідно до ч. 1 ст. 82 КК суд заміняє особі не відбуту частину покарання іншим по­каранням, додержуючись таких правил:

1. те покарання, яким замінюється не відбута частина раніше при­значеного особі покарання, має бути більш м'яким, тобто знаходитися у системі покарань, визначеній у ст. 51 КК вище за покарання, яке заміню­ється. Наприклад, якщо особа відбуває покарання у виді обмеження волі, воно може бути замінене виправними робо­тами. Якщо ж виправні роботи не можна застосувати до цієї особи, застосовується наступне покарання - арешт;

2. нове покарання обов'язково має бути строковим, тому не мож­на замінити не відбуту частину покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, наприклад, штрафом чи конфіскацією майна;

3. мінімальний та максимальний строки більш м'якого виду покарання повинні бути визначені в межах, установлених статтям розділу Х Загальної частини КК для цього, більш м’якого виду пока­рання. Наприклад, при заміні не відбутої частини позбавлення волі обмеженням волі строк останнього не може бути меншим за один рік і більшим за п'ять років;

4. при цьому, тривалість більш м'якого покарання не повинна перевищувати строку не відбутої частини покарання, раніше призначеного вироком суду. Наприклад, якщо особі заміняються обмеженням волі не відбуті два роки позбавлення волі, то цей більш м'який вид покарання не може бути їй призначений на строк менше одного року (мінімум для даного виду покарання) і більше двох років (строк не відбутої частини по­карання).

Заміна покарання більш м’яким є безумовним та факультативним: за наявності передумови та підстави такого звільнення суд має право, але не зобов'язаний його здійснити.

Важливо пам’ятати кримінально-правові наслідки заміни не відбутої частини по­карання більш м'яким. Вони залежать від характеру поведінки особи про­тягом відбування більш м'якого покарання і можуть бути як сприятли­вими для неї, так і не сприятливими. Ці наслідки є сприятли­вими, якщо особа під час відбування більш м'якого виду покарання не вчинює жодних нових злочинів. У такому разі строк погашення її судимості обчислюватиметься з моменту закінчення відбуття більш м'якого покарання. Більше того, відповідно до ч. 5 ст. 82 КК за таких умов особа, якій покарання було замінене більш м'яким, може бути умовно-достроково звільнена і від цього більш м'якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК. У разі вчинення особою під час відбування більш м'якого покарання будь-якого нового злочину настають несприятливі кримінально-правові наслідки. У цьому випадку відповідно до ч. 6 ст. 82 КК суд до покарання за знову вчинений злочин при­єднує не відбуту частину більш м'якого покарання (а не першого покарання) за правилами призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК).