3.3.2 Зниження межі призначеного покарання, здійснюване без актів амністії чи помилування (ч. 3 ст. 74 кк).

Окремим випадком корегування призначеного покарання є пом’якшення покарання. Про його наявність свідчить ч. 3 ст. 74 КК, відповідно до якої призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м’який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч. 1 ст. 72 КК. Зазначена норма розрахована на усунення деяких „побічних результатів” динаміки законів про кримінальну відповідальність, зокрема, різниці в санкціях нового та попереднього законів.

Як слушно зауважує проф. Пінаєв А.О., оскільки пом’якшення покарання здійснюється в межах одного й того ж виду покарання, таке пом’якшення не можна вважати заміною одного покарання іншим. Не слід відносити пом’якшення покарання й до числа випадків звільнення від відбування призначеного покарання, оскільки звільнення не передбачає продовження покарання. Пом’якшення ж покарання, є як раз продовженням покарання але в більш м’якій його формі. Звідси й назва – по’якшення покарання. Не випадково в ч. 3 ст. 74 КК йдеться про зниження міри покарання. Якби все зводилось лише до зниження цієї міри, зазначене явище можна було б так і називати „зниження міри призначеного покарання”. Але далі у ч. 3 ст. 74 КК йдеться про випадки, коли новим законом встановлюється інший, більш м’який вид покарання, до якого обов’язково слід перейти, оскільки, як відомо, закон, що пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі (ч. 1 ст. 5 КК). Отже, пом’якшення призначеного покарання доцільно визнавати різновидом його корегування або, що одне й те його зміни.

Передумовою пом’якшення покарання є засудження особи за вчинення злочину до певного покарання. Підставою такого пом’якшення є зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.

Пом’якшення покарання, за наявності зазначених передумови та підстави, є безумовним, у тому сенсі, що жодних додаткових обставин для його застосування, окрім названих вище, закон не висуває. Воно, також, є обов’язковим, а не факультативним.

3.4 Звільнення від покарання та корегування (зміна) покарання на підставі актів амністії та помилування

3.4.1 Звільнення від покарання на підставі акту амністії.

Здійснення цього звільнення регламентується статтями 85 та 86 КК, а також Законом України «Про застосування амністії в Україні». Під звільненням від покарання у зв'язку з амністією слід розуміти відмову держави від застосування до засудженої особи, яка вчинила злочин, будь-якого обмеження або позбавлення її законних прав чи можливостей, реалізовану на підставі окремого закону про амністію. Іншими словами, це – винесення вироку без призначення покарання, але обумовлене не нормами, визначеними КК України, а так би мовити, „з ініціативи” вищого законодавчого органу держави – Верховної Ради України, проголошеної в окремому законі про амністію з нагоди певної події. В цьому й полягає кримінально-правова природа цього феномену.

Відповідно до ч. З ст. 92 Конституції України амністія оголошуєть­ся законом України. Особливістю законів про амністію є те, що вони приймаються виключно Верховною Радою України і не можуть бути при­йняті всеукраїнським референдумом (ст. 74 Конституції України), а сама Верховна Рада України може приймати їх не частіше одного разу протягом календарного року (ст. 6 Закону «Про застосування амністії в Україні»).

Передумовою звільнення від покарання у зв'язку з амністією є засудження особи за вчинення злочину. Підставою такого звільнення від покарання є набуття чинності черговим Законом України про амністію, у зв’язку з певною подією в житті українського суспільства.

Закони про амністію можуть передбачати до­даткові категорії осіб, до яких не застосовується амністія, доповнюючи перелік тих категорій, які визначено ч. 1 ст. З Закону «Про застосування амністії в Україні», за якою застосування амністії не до­пускається: до осіб, яких засуджено до довічно­го позбавлення волі; до осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; до осіб, яких засуджено за особливо небез­печні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтя­жуючих обставинах тощо.

Інколи закони про амністію визначають лише ті категорії осіб, до яких вона застосовується, або ж пов'язують застосування амністії із засудженням особи лише до певного виду покарання чи з відбуттям особою певної частини призначеного їй покарання. Крім того, у випадках, спеціально пе­редбачених у законі про амністію, передумову звільнення особи від покарання може бути доповнено вимогами щодо її поведінки під час відбування покарання.

Додаткових умов звільнення від покарання у зв'язку з амністією законодав­ством України не передбачено. Жодні спеціальні вимоги до поведінки осіб, звільнених від покарання за амністією, в залежність від виконан­ня яких ставилася б остаточність такого звільнення, не встановлено. Отже таке звільнення є безумовним.

Оскільки суд зобов'язаний звільнити від покарання кожну особу, на яку поширюється дія закону про амністію, таке звільнення від покарання фактично є обо­в'язковим, а не факультативним, хоча в ч. 2 ст. 86 КК і вжито термін „можуть...”. Його слід розуміти, як визначення альтернативи: особи „можуть” бути звільнені або від кримінальної відповідальності, або від покарання.

Кримінально-правові наслідки звільнення від покарання у зв'язку з амністією є виключно сприятливими для особи: вона не відбуває жодного покарання. Кримінальна відповідальність особи за вчинений злочин полягає лише в засудженні такої особи та її злочинного вчинку, тобто в негативній їх оцінці з боку суду.

Стосовно корегування призначеного покарання на підставі актів амністії чи помилування слід зазначити, що його можливість прямо передбачена статтею 85 КК, в якій говориться, що актом амністії та помилування „засудженому може бути замінено покарання або не відбута його частина більш м’яким покаранням”, а також ч. 3 ст. 86 КК, відповідно до якої „ законом про амністію може бути передбачено заміну засудженому покарання або його на відбутої частини більш м’яким покаранням”.

Передумовою корегування призначеного покарання у формі заміни не відбутої його частини більш м'яким є фактичне відбування засудженою особою основного пока­рання у виді обмеження волі або позбавлення волі. Особа, яка відбуває інший вид основного покарання, не підлягає звільненню від його по­дальшого відбування шляхом заміни його не відбутої частини іншим.

Крім того, у разі заміни не відбутої частини основного покарання більш м'яким, актом амністії засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання, але, мабуть не від будь-якого, а лише у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Таке рішення витікає з того, що відповідно до ч. 2 ст. 82 КК лише цей один вид додаткового покарання можна замінюватися на більш м’який. Для забезпечення однакового застосування закону при об’явленні амністії слід дотримуватися зазначеного у цій нормі правила.