235. Правове регулювання транскордонного перевезення відходів

Транскордонне перевезення відходів регулюється Базельською кон­венцією про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням від 22 березня 1989 року, до якої Україна при­єдналася згідно з Законом України від 1 липня 1999 року. На виконання цієї Конвенції прийнято низку нормативних актів:

— постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року № 1120, якою затверджено Положення про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, а також Жовтий і Зелений переліки відходів;

— Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відпо­відальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути завдано здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року №1219;

— наказ Мінекоресурсів України від 16 жовтня 2000 року № 165, яким затверджено: Перелік небезпечних властивостей, Інструкцію з отримання Міжнародного коду ідентифікації відходів, Інструкцію щодо заповнення документа про перевезення, Інструкцію щодо заповнення повідомлення.

Державним органом, відповідальним за здійснення екологічного контролю за транскордонним перевезенням відходів і видачу відповід­них дозволів, є Мінприроди. Вивезення відходів з України здійснюється за дозволами Мінприроди після отримання згоди відповідних держав. Ввезення відходів в Україну здійснюється за дозволом Мінприроди.

За ступенем екологічної небезпеки відходи поділяються на два переліки:

а) Жовтий перелік - визначає небезпечні відходи, які підлягають особливому контролю;

б) Зелений перелік - визначає менш небезпечні відходи, дозвіл на транскордонне перевезення яких видається у спрощеному порядку.

Забороняється ввезення в Україну небезпечних відходів задля збе­рігання чи захоронения.

Тема 49: правове регулювання поводження з небезпечними речовинами

236. Поняття та види небезпечних речовин

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпе­ки» від 18 січня 2001 року небезпечна речовина - це хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні пре­парати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність власти­востей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Законодавство України поділяє небезпечні речовини на види за різ­ними критеріями:

I. за ступенем небезпеки: екологічний стандарт ГОСТ 12.1.007-76 «Система стандартів безпеки праці. Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки» поділяє небезпечні речовини на 4 класи (І - найнебезпечніший);

II. За номерами державної реєстрації як небезпечних чинників згідно з Положенням про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію не­безпечних чинників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 року № 420;

III. За класами згідно з Українським класифікатором товарів зовніш­ньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), затвердженим Законом України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 року.