- •Змістовий модуль VIII: Право екологічної безпеки
- •Тема 44: механізм правового забезпечення екологічної безпеки
- •217. Поняття та види екологічної безпеки
- •218. Правовий захист екологічних прав споживачів
- •Тема 46: правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в інноваційній діяльності
- •219. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки у науковій діяльності
- •Тема 47: правове забезпечення ядерної та радіаційної безпеки
- •220. Правовий режим ядерних установок
- •221. Правове регулювання захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання
- •222. Правовий режим радіоактивних відходів
- •223. Правове регулювання видобутку уранових руд
- •224. Дозвільна система у царині використання ядерної енергії
- •225. Фізичний захист ядерних установок
- •226. Цивільна відповідальність за ядерну шкоду
- •Тема 48: правове регулювання поводження
- •227, Поняття відходів
- •228. Види відходів
- •229. Правовий режим небезпечних відходів
- •230. Правовий режим побутових відходів
- •231. Правовий режим безгосподарчих відходів
- •232. Правовий режим металобрухту
- •233. Правове регулювання використання відходів як вторинної сировини
- •234. Правовий режим відпрацьованих хімічних джерел струму
- •235. Правове регулювання транскордонного перевезення відходів
- •Тема 49: правове регулювання поводження з небезпечними речовинами
- •236. Поняття та види небезпечних речовин
- •237. Правовий режим пестицидів і агрохімікатів
- •238. Правове регулювання поводження з вибуховими речовинами
- •239. Правовий режим об'єктів підвищеної небезпеки
- •Тема 50: правове регулювання перевезення небезпечних вантажів
- •240. Правове регулювання перевезення небезпечних вантажів
- •Тема 51: правове регулювання забезпечення біологічної безпеки
- •241. Правове забезпечення біологічної безпеки
- •242. Правове регулювання застосування біотехнологій
- •243. Правові проблеми клонування
- •Тема 52: правове регулювання захисту від шкідливих фізичних чинників
- •244. Правовий захист від негативного впливу фізичних чинників
228. Види відходів
Види відходів визначаються ДК 005-96 «Державний класифікатор відходів», затвердженим наказом Держстандарту України від 29 лютого 1996 року №89.
ДК 005-96 поділяє відходи на види за різними критеріями:
I. За агрегатним станом: тверді, рідкі та газоподібні;
II. За галузями господарства: відходи сільського господарства, гірничодобувної промисловості, харчової промисловості, легкої промисловості, деревообробної промисловості, хімічної промисловості тощо;
III.За правовим режимом:
а) відходи виробництва - залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, утворені у ході виробництва продукції або виконання робіт, що втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості;
б) розкривні породи гірничодобувних підприємств, які за технологією зворотного відвалоутворення використовуються для закладення виробленого простору;
в) сільськогосподарські відходи;
г) небезпечні відходи;
ґ) відходи споживання - зіпсовані (пошкоджені) і неремонтоздатні чи відпрацьовані, фізично або морально зношені вироби та матеріали, які втратили свої споживчі властивості;
д) побутові відходи - залишки продуктів харчування, побутових речей, пакувальних матеріалів тощо;
е) радіоактивні відходи.
Слід звернути увагу нате, що Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 року, незважаючи на його загальну назву, не поширюється на всі види відходів: відповідно до ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону особливості регулювання відносин щодо поводження з:
— невловлюваними газоподібними речовинами, що викидаються безпосередньо у повітря;
— речовинами, що скидаються зі стічними водами у водні об'єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають вивезенню у спеціально відведені місця);
— радіоактивними відходами і речовинами, забрудненими ними;
— розкривними породами гірничодобувних підприємств, які за технологією зворотного відвалоутворення використовуються для закладення виробленого простору;
— металобрухтом, включаючи побічні продукти від виробництва та обробки чорних і кольорових металів та їх сплавів (шлаки, шлами та інше);
— вторинними матеріальними чи енергетичними ресурсами та іншими відходами визначаються відповідними законами: «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30 червня 1995 року, «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 року (правовий режим відходів і брухту коштовних металів і коштовного каміння), «Про металобрухт» від 5 травня 1999 року тощо.
229. Правовий режим небезпечних відходів
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року небезпечні відходи - це відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для довкілля і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.
Для розв'язання проблеми поводження з небезпечними відходами прийнято Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами, затверджену Законом України від 14 вересня 2000 року.
Відповідно до ст. 34 Закону «Про відходи» усі небезпечні відходи за ступенем їх небезпеки поділяються на 4 класи (I - найнебезпечніший). Класи небезпечності відходів визначаються згідно з ДСанПІН 2.2.7.029-99 «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення», затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 липня 1999 року №29.
На небезпечні відходи поширюються одночасно правовий режим відходів і правовий режим небезпечних речовин, зокрема, Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 року.
Поводження з небезпечними відходами ліцензується Мінприроди відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року. Ліцензійні умови провадження діяльності зі здійснення операцій у царині поводження з небезпечними відходами затверджені наказом Держпідприємництва та Мінекоресурсів від 12 лютого 2001 року № 27/44.
До поводження з небезпечними відходами допускаються особи, які мають професійну підготовку, підтверджену свідоцтвом (сертифікатом) на право роботи з небезпечними речовинами, та не мають медичних протипоказань. Допуск працівників до роботи забезпечується відповідною посадовою особою підприємства, установи, організації.
Перевезення небезпечних відходів дозволяється лише за наявності їх паспорта та ліцензії на поводження з ними і в порядку, визначеному Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 року. Перевезення небезпечних відходів здійснюється за умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення, відповідно до Закону України «Про страхування» у редакції від 4 жовтня 2001 року.
Розміщення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях та здійснюється відповідно до ліцензійних умов щодо поводження з небезпечними відходами. Провадження інших видів діяльності, не пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх розміщення, забороняється.
Відповідальність суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на таких об'єктах життю, здоров'ю, майну фізичних та/або юридичних осіб, підлягає обов'язковому страхуванню відповідно до Закону «Про об'єкти підвищеної небезпеки».