228. Види відходів

Види відходів визначаються ДК 005-96 «Державний класифікатор відходів», затвердженим наказом Держстандарту України від 29 лютого 1996 року №89.

ДК 005-96 поділяє відходи на види за різними критеріями:

I. За агрегатним станом: тверді, рідкі та газоподібні;

II. За галузями господарства: відходи сільського господарства, гір­ничодобувної промисловості, харчової промисловості, легкої промисло­вості, деревообробної промисловості, хімічної промисловості тощо;

III.За правовим режимом:

а) відходи виробництва - залишки сировини, матеріалів, напів­фабрикатів тощо, утворені у ході виробництва продукції або ви­конання робіт, що втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості;

б) розкривні породи гірничодобувних підприємств, які за техноло­гією зворотного відвалоутворення використовуються для закла­дення виробленого простору;

в) сільськогосподарські відходи;

г) небезпечні відходи;

ґ) відходи споживання - зіпсовані (пошкоджені) і неремонтоздатні чи відпрацьовані, фізично або морально зношені вироби та ма­теріали, які втратили свої споживчі властивості;

д) побутові відходи - залишки продуктів харчування, побутових речей, пакувальних матеріалів тощо;

е) радіоактивні відходи.

Слід звернути увагу нате, що Закон України «Про відходи» від 5 бе­резня 1998 року, незважаючи на його загальну назву, не поширюється на всі види відходів: відповідно до ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону особливості регулювання відносин щодо поводження з:

— невловлюваними газоподібними речовинами, що викидаються безпосередньо у повітря;

— речовинами, що скидаються зі стічними водами у водні об'єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають вивезенню у спеціально відведені місця);

— радіоактивними відходами і речовинами, забрудненими ними;

— розкривними породами гірничодобувних підприємств, які за технологією зворотного відвалоутворення використовуються для закладення виробленого простору;

— металобрухтом, включаючи побічні продукти від виробництва та обробки чорних і кольорових металів та їх сплавів (шлаки, шлами та інше);

— вторинними матеріальними чи енергетичними ресурсами та іншими відходами визначаються відповідними законами: «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30 червня 1995 року, «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 року (правовий режим відходів і брухту коштовних металів і коштовного каміння), «Про металобрухт» від 5 травня 1999 року тощо.

229. Правовий режим небезпечних відходів

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року небезпечні відходи - це відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть ство­рити значну небезпеку для довкілля і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Для розв'язання проблеми поводження з небезпечними відходами прийнято Загальнодержавну програму поводження з токсичними відхо­дами, затверджену Законом України від 14 вересня 2000 року.

Відповідно до ст. 34 Закону «Про відходи» усі небезпечні відходи за сту­пенем їх небезпеки поділяються на 4 класи (I - найнебезпечніший). Класи небезпечності відходів визначаються згідно з ДСанПІН 2.2.7.029-99 «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення», затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 липня 1999 року №29.

На небезпечні відходи поширюються одночасно правовий режим відходів і правовий режим небезпечних речовин, зокрема, Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 року.

Поводження з небезпечними відходами ліцензується Мінприроди відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господар­ської діяльності» від 1 червня 2000 року. Ліцензійні умови провадження діяльності зі здійснення операцій у царині поводження з небезпечними відходами затверджені наказом Держпідприємництва та Мінекоресурсів від 12 лютого 2001 року № 27/44.

До поводження з небезпечними відходами допускаються особи, які мають професійну підготовку, підтверджену свідоцтвом (сертифікатом) на право роботи з небезпечними речовинами, та не мають медичних протипоказань. Допуск працівників до роботи забезпечується відповід­ною посадовою особою підприємства, установи, організації.

Перевезення небезпечних відходів дозволяється лише за наявності їх паспорта та ліцензії на поводження з ними і в порядку, визначеному Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 року. Перевезення небезпечних відходів здійснюється за умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення, відповідно до Закону України «Про страхування» у редакції від 4 жовтня 2001 року.

Розміщення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях та здійснюється відповідно до ліцензійних умов щодо поводження з небезпечними відходами. Провадження інших видів ді­яльності, не пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх розміщення, забороняється.

Відповідальність суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відхо­дами, за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на таких об'єктах життю, здоров'ю, майну фізичних та/або юридичних осіб, підлягає обов'язковому страхуванню відповідно до Закону «Про об'єкти підвищеної небезпеки».