238. Правове регулювання поводження з вибуховими речовинами

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про поводження з вибуховими мате­ріалами промислового призначення» від 23 грудня 2004 року вибухові речовини визначаються як хімічні речовини, здатні під впливом зовнішніх дій до швидкого хімічного перетворення, що відбувається з виділенням великої кількості тепла і газоподібних продуктів. Вибухові речовини і за­соби ініціювання вибуху входять до поняття «вибухові матеріали».

Державними органами, що здійснюють управління у царині пово­дження з небезпечними вибуховими речовинами, є: Мінпромполітики, Держгірпромнагляд, МВС України.

Відповідно до ст. 8 зазначеного Закону виробництво, зберігання, пере­везення, реалізація вибухових матеріалів та проведення вибухових робіт провадяться суб'єктами господарювання, які мають відповідний дозвіл або ліцензію. Отже, положення цього Закону не поширюються на фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємництва, позаяк вони не визнаються суб'єктами господарювання згідно з Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року. Згідно з Конвенцією про маркування пластичних ви­бухових речовин з метою їх виявлення (Монреаль, 1 березня 1991 року), ратифікованою Законом України від 3 грудня 1997 року, для полегшення виявлення вибухових речовин при митному та інших видах контролю, при виробництві пластичних вибухових речовин здійснюється їх маркування шляхом включення до складу вибухової речовини спеціальної маркувальної речовини, що піддається виявленню засобами для виявлення пари.

Згідно з п. Зет. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів гос­подарської діяльності» від 1 червня 2000 року господарська діяльність з виробництва вибухових матеріалів промислового призначення (за пере­ліком, що затверджується Держгірпромнаглядом) підлягає ліцензуванню. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва вибухових речовин і матеріалів (за переліком, який визначається Кабі­нетом Міністрів України), затверджені наказом Держпідприємництва і Мінпраці України від 22 січня 2001 року № 13/18. Щоправда, наразі такого переліку не затверджено, відтак - ліцензування виробництва вибухових матеріалів поки що не здійснюється.

Вибухові матеріали допускаються до постійного виробництва та засто­сування за Переліком вибухових матеріалів промислового призначення, допущених до постійного виробництва та застосування, затвердженим наказом Держгірпромнагляду України від 5 лютого 2007 року № 21. До­пуск здійснюється за результатами їх обов'язкових випробувань згідно з Порядком проведення випробувань, розроблених, ввезених в Україну, та конверсійних вибухових матеріалів, обладнання для їх виготовлення, засо­бів механізації, пристроїв та апаратури для вибухових робіт, затверджених наказом МНС України від 15 вересня 2006 року № 619. Складовими час­тинами обов'язкових випробувань є державна екологічна експертиза до­кументації з упровадження і використання вибухових речовин та державна санітарно-епідемічна експертиза вибухових матеріалів, які здійснюються відповідно до законодавства. Вибухові матеріали заносяться до переліку допущених до постійного виробництва і застосування згідно з Порядком включення (виключення) вибухових матеріалів промислового призначення до (з) Переліку вибухових матеріалів промислового призначення, допу­щених до постійного виробництва і застосування, затвердженим наказом МНС України від 9 серпня 2006 року № 515, за умови їх екологічної серти­фікації відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 року. Закон не забороняє виробляти і використовувати вибухові речовини, що не включені до зазначеного переліку, за умови отримання відповідних дозволів.

Придбання вибухових матеріалів здійснюється за дозволом від­повідного міського, районного відділу (управління) внутрішніх справ, що видається відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, при­дбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвер­дженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622.

Вибухові матеріали зберігаються у спеціальних місцях, де виключаєть­ся можливість несанкціонованого доступу, забезпечується їх схоронність, додержання Вимог технічної безпеки до місць зберігання вибухових мате­ріалів промислового призначення, затверджених наказом Держгірпром-нагляду від 15 травня 2007 року № 104, за дозволом управління (відділу) адміністративної служби міліції управлінь МВС на місцях, що видається за погодженням територіального органу Держгірпромнагляду. Порядок видачі такого дозволу і порядок зберігання та обліку вибухових матеріалів регулюються вищезазначеною Інструкцією МВС.

Облік вибухових речовин здійснюється на всіх стадіях поводження з ними згідно з Порядком обліку вибухових матеріалів промислового призначення, затвердженим наказом МНС України від 6 липня 2006 року № 424.

Ст. 15 Закону «Про поводження з вибуховими матеріалами промисло­вого призначення» передбачає, що вибухові роботи проводяться виключно суб'єктами господарювання - юридичними особами на підставі дозволу, який видається Держгірпромнаглядом відповідно до Порядку видачі до­зволів Державним комітетом з нагляду за охороною п раці та його територі­альними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 1631. Вибухові роботи проводяться відповідно до проектно-технічної документації (типовий проект ведення вибухових робіт, проект ведення вибухових робіт, паспорт ведення вибухових робіт), що затверджується наказом керівника суб'єкта господарювання згідно з Порядком затвердження проектно-технічної документації на ведення вибухових робіт, затвердженим наказом МНС України від 9 вересня 2006 року № 597. При цьому мають бути дотримані Єдині правила безпеки при вибухових роботах, затверджені 25 березня 1992 року Держгіртехнаглядом України. Вибухові роботи при видобуванні корисних копалин провадяться відповідно до Гірничого закону України від 6 жовтня 1999 року.

Відповідно до п. 42 ч, 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» у редакції від 4 жовтня 2001 року вибухові роботи проводяться за умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єкта господа­рювання - виконавця цих робіт за шкоду, яку може бути завдано третім особам унаслідок проведення цих робіт.

Ст. 16 Закону «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» регулює порядок знищення вибухових речовин. Вибухо­ві матеріали знищуються суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на виробництво вибухових речовин і матеріалів або дозвіл на проведення вибухових робіт відповідно до вимог нормативно-технічної документації. Порядок знищення вибухових матеріалів промислового призначення за­тверджений наказом МНС України від 6 липня 2006 року № 423.

До роботи з вибуховими матеріалами допускаються працівники з відповідною кваліфікацією, які не мають протипоказань щодо стану їх здоров'я та одержали згоду органу внутрішніх справ, згідно з зазна­ченою вище Інструкцією МВС. Вимоги до працівників, які здійснюють керівництво вибуховими роботами, затверджені наказом МНС України від 29 травня 2006 року № 294.

Довіз-вивіз вибухових матеріалів на територію України чи з її тери­торії здійснюється на підставі дозволу Державної служби експортного контролю згідно з Законом України «Про державний контроль за між­народними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 лютого 2003 року.