- •Змістовий модуль VIII: Право екологічної безпеки
- •Тема 44: механізм правового забезпечення екологічної безпеки
- •217. Поняття та види екологічної безпеки
- •218. Правовий захист екологічних прав споживачів
- •Тема 46: правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в інноваційній діяльності
- •219. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки у науковій діяльності
- •Тема 47: правове забезпечення ядерної та радіаційної безпеки
- •220. Правовий режим ядерних установок
- •221. Правове регулювання захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання
- •222. Правовий режим радіоактивних відходів
- •223. Правове регулювання видобутку уранових руд
- •224. Дозвільна система у царині використання ядерної енергії
- •225. Фізичний захист ядерних установок
- •226. Цивільна відповідальність за ядерну шкоду
- •Тема 48: правове регулювання поводження
- •227, Поняття відходів
- •228. Види відходів
- •229. Правовий режим небезпечних відходів
- •230. Правовий режим побутових відходів
- •231. Правовий режим безгосподарчих відходів
- •232. Правовий режим металобрухту
- •233. Правове регулювання використання відходів як вторинної сировини
- •234. Правовий режим відпрацьованих хімічних джерел струму
- •235. Правове регулювання транскордонного перевезення відходів
- •Тема 49: правове регулювання поводження з небезпечними речовинами
- •236. Поняття та види небезпечних речовин
- •237. Правовий режим пестицидів і агрохімікатів
- •238. Правове регулювання поводження з вибуховими речовинами
- •239. Правовий режим об'єктів підвищеної небезпеки
- •Тема 50: правове регулювання перевезення небезпечних вантажів
- •240. Правове регулювання перевезення небезпечних вантажів
- •Тема 51: правове регулювання забезпечення біологічної безпеки
- •241. Правове забезпечення біологічної безпеки
- •242. Правове регулювання застосування біотехнологій
- •243. Правові проблеми клонування
- •Тема 52: правове регулювання захисту від шкідливих фізичних чинників
- •244. Правовий захист від негативного впливу фізичних чинників
222. Правовий режим радіоактивних відходів
Поводження з радіоактивними відходами (надалі - «РАВ») регулюється в Україні Законом «Про поводження з радіоактивними відходами» від ЗО червня 1995 року та іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 1 цього Закону РАВ становлять матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається.
Стаття 3 Закону «Про поводження з радіоактивними відходами» проголошує засаду заборони захоронения РАВ виробниками РАВ: управління РАВ розділено між виробниками і спеціалізованими організаціями з захоронения РАВ. Крім того, ст. 10 зазначеного Закону проголошує засаду розмежування управління у царині використання ядерної енергії і РАВ: спеціально уповноваженим органом з управління РАВ є не Держатомрегулювання, а МНС. Це робиться для виключення зацікавленості виробників РАВ у найдешевшому захороненні РАВ.
В Україні діє Комплексна програма поводження з радіоактивними відходами у редакції постанови КМУ від 25 грудня 2002 року № 2015. Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2007 року № 587-р схвалено Концепцію Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами.
Ст. 51 Закону «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» визначає, що до передачі РАВ у власність держави відповідальність за радіаційний захист та безпеку несе ліцензіат (виробник РАВ). Щоправда, це положення суперечить ст. 9 Закону «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року, яка визначає, що ядерні матеріали є виключно загальнодержавною власністю. Отже, положення щодо передачі права власності на РАВ (а разом з ним - і ризику відповідальності) від їх виробника, державі позбавлені будь-якого сенсу і не підлягають застосуванню.
Відповідно до ст. 14 Закону «Про поводження з РАВ» державний облік РАВ передбачає ведення МНС Державного реєстру РАВ згідно з Положенням про державний реєстр радіоактивних відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 року №480 і Державного кадастру сховищ РАВ та переліку місць тимчасового зберігання РАВ згідно з Положенням про державний кадастр сховищ та місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів, затвердженим цією ж постановою. Для потреб державного обліку один раз на 3 роки проводяться державні інвентаризації РАВ відповідно до НП 306.5.04/2,059-2002 «Порядок проведення державної інвентаризації радіоактивних відходів», затвердженого наказом Держатом-регулювання від 11 лютого 2003 року № 27. Організацію державної інвентаризації РАВ на підприємствах, не підпорядкованих МНС і Мінпаливенерго, здійснюють обласні інвентаризаційні комісії, які утворюються за рішенням голів відповідних місцевих державних адміністрацій.
Згідно зі ст. 17 Закону «Про поводження з РАВ», зберігання та захоронения РАВ дозволяється тільки у спеціально призначених для цього сховищах із відповідною надійною ізоляцією. Загальні положення забезпечення безпеки захоронення радіоактивних відходів у геологічних сховищах затверджені наказом Держатомрегулювання України від 29травня 2007 року № 81. Протягом усього часу зберігання РАВ здійснюється моніторинг радіаційної обстановки у сховищі та довкіллі. Рішення про будівництво об'єкта, призначеного для поводження з РАВ, приймається Верховною Радою України (для довгоіснуючих РАВ - рівень звільнення яких від регуляційного контролю досягається через 300 років і більше) або урядом (для короткоіснуючих РАВ, рівень звільнення яких від регуляційного контролю досягається менш як за 300 років). На території сховища та навколо нього встановлюється особливий режим і санітарно-захисна зона для ядерних установок. Закриття (консервація) сховищ РАВ здійснюється за рішенням МНС за погодженням з Держатомрегулювання.
У разі досягнення РАВ низької активності, внаслідок чого вони припиняють бути небезпечними, вони можуть бути остаточно чи обмежено звільнені від регуляційного контролю за висновками державних екологічної та санітарно-епідеміологічної експертиз. Порядок звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю затверджений наказом Мінекобезпеки та МОЗ України від 17 листопада 997 року № 183/331.
Ввезення на територію України РАВ з інших держав забороняється ст. 53 Закону «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», але заборона не поширюється на випадки ввезення в Україну РАВ, що утворилися внаслідок надання Україні послуг іншою державою. Відповідно до ст. 59 зазначеного Закону вивезення РАВ з України до тих країн, які не мають достатнього технічного рівня для забезпечення радіаційної безпеки, забороняється.