233. Правове регулювання використання відходів як вторинної сировини

Використання відходів як вторинної сировини чи енергетичних ресурсів називається утилізацією відходів. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року відходи як вторинна сировина - це відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови.

Відповідно до ст. 35 Закону «Про відходи» діяльність, пов'язана із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини та забезпеченням ними переробних підприємств, здійснюється на підставі ліцензії, виданої Мінприроди відповідно до Закону України «Про ліцен­зування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності зі збирання, за­готівлі окремих видів відходів як вторинної сировини затверджені наказом Держпідприємництва і Мінекоресурсів від 19 березня 2001 року № 52/105. Перелік окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заго­тівля яких підлягають ліцензуванню, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 183: макулатура, склобій, відходи полімерні, гума, текстиль, використана металева тара. Підставою для видачі ліцензії є наявність у спеціалізованих підприємств виробничих і складських приміщень, пресового, вантажопідйомного та аналітичного обладнання, кваліфікованого персоналу.

Операції поводження з окремими видами відходів як вторинної сировини в частині приймання і закупівлі їх у населення спеціалізовані підприємства здійснюють через свої приймальні пункти (стаціонарні або пересувні). Спеціалізованим підприємством в Україні є Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини (Укрекокомресурси), що пере­буває в управлінні Мінекономіки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про впрова­дження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини» від 26 липня 2001 року № 915 юридичні особи усіх форм власності, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції, зобов'язані забезпечити збирання (приймання), зберігання і утилізацію усіх видів використаної тари (упаков­ки), в якій знаходилася продукція цих юридичних осіб на всій території, де реалізується продукція. Юридичні особи, що імпортують продукцію в тарі (упаковці), у разі укладання угод на поставку в Україну товарної про­дукції зобов'язані передбачити утилізацію чи вивезення з України всього обсягу використаних матеріалів і тари. При цьому юридичні особи, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції або імпортують продукцію в тарі (упаковці), можуть це виконувати:

а) самостійно з дотриманням вимог законодавства відповідно до мінімальної норми утилізації - 30 %;

б) шляхом укладення договорів зі спеціалізованими підприємствами. Утилізація відходів користується пільговим режимом оподаткування: відповідно до ст. 5.4.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22 травня 1997 року до валових витрат від­носяться витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг зі зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від основної діяльності платника податку сторонніми органі­заціями.