223. Правове регулювання видобутку уранових руд

Видобування уранових руд в Україні регулюється Кодексом України про надра від 27 липня 1994 року, Гірничим законом України від 6 жовтня 1999 року і Законом України «Про видобування і переробку уранових руд» від 19 листопада 1997 року.

Згідно зі ст. 5 зазначеного Закону видобуті з надр уранові руди та продукти їх переробки, які одержані відповідно до законодавства, є власністю суб'єктів видобування та переробки усіх форм власності. Це суперечить ст. 9 Закону «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року, яка припускає виключно державну власність на ядерні матеріали. Але враховуючи, що згідно з існуючими у вітчизняній правовій системі звичаями спеціальна норма має переважну правову силу перед загальною нормою і переважну правову силу має нормативний акт, що прийнятий пізніше, Закон «Про видобування і переробку уранових руд» повинен мати пріоритет перед Законом «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку». Майнові комплекси уранових об'єктів можуть перебувати у різних формах власності.

Ст. 7 Закону «Про видобування і переробку уранових руд» передбачає:

а) отримання ліцензії Державної геологічної служби Мінприроди за погодженням з МОЗ на пошук (розвідку) уранових руд згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року;

б) отримання спеціального дозволу Мінприроди на видобування уранових руд згідно з Кодексом України про надра від 27 липня 1994 року;

в) отримання ліцензії Держатомрегулювання на переробку уранових . руд, а також на перевезення уранових руд і продуктів їх переробки згідно з Законом України «Про дозвільну діяльність у сфері ви­користання ядерної енергії» від 11 січня 2000 року¹.

Уранові підприємства зобов'язані вести облік видобутих уранових руд та продуктів їх переробки і подавати звіти про це. Навколо гірничих підприємств із видобування уранових руд встановлюються території з особливим режимом, санітарно-захисна зона і зона спостереження, як і для ядерних установок.

224. Дозвільна система у царині використання ядерної енергії

Згідно зі ст. 26 Закону «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» ліцензуванню підлягають всі види діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, за винятком малонебезпечних (Перелік джерел іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких звільняється від ліцензування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 року № 912: різного роду пожежні сигналізатори диму, діагнос­тична, дозиметрична та калібрувальна апаратура, електронні мікроскопи тощо). Загальний Закон «Про ліцензування певних видів господарської ді­яльності» від 1 червня 2000 року не поширюється на ядерне ліцензування.

Ядерне ліцензування здійснюється Держатомрегулювання відповідно до Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядер­ної енергії» від 11 січня 2000 року. Згідно зі ст. 6 цього Закону дозвільна діяльність є складовою частиною державного регулювання у царині ви­користання ядерної енергії і передбачає:

1) ліцензування окремих видів діяльності згідно з Порядком ліцен­зування окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2000 року № 1782;

2) ліцензування діяльності експлуатуючої організації на окремому етапі життєвого циклу ядерної установки або сховища для захо­ронення радіоактивних відходів та видачу цій організації окремих дозволів на виконання певних видів робіт чи операцій на етапах введення в експлуатацію, експлуатації та зняття з експлуатації ядерної установки і на етапах експлуатації та закриття сховища для захоронення радіоактивних відходів (Умови та порядок видачі окремих письмових дозволів на види робіт або операцій на етапах введення в експлуатацію, експлуатації та зняття з експлуатації ядерної установки, затверджені наказом Держатомрегулювання України від 27 лютого 2004 року № 38);

3) ліцензування діяльності, пов'язаної зі здійсненням персоналом безпосереднього управління реакторною установкою атомних електростанцій²;

4) обов'язкову сертифікацію джерел іонізуючого випромінювання, елементів, важливих для безпеки ядерних установок, упаковок для зберігання, перевезення та захоронения радіоактивних відходів, транспортних упаковок для перевезення джерел іонізуючого ви­промінювання і транспортних упаковок для перевезення ядерних матеріалів, згідно з вимогами Закону «Про підтвердження відпо­відності» від 17 травня 2001 року;

5) державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання згідно з вимогами Положення про Державний регістр джерел іонізуючого випромінювання і порядок оплати послуг з їх реєстрації, затвердженого постановою Кабінету МіністрівУкраїнивід4серпня 1997 року № 847.