243. Правові проблеми клонування

Клонування людини регулюється Законом України «Про заборону репродуктивного клонування людини» від 14 грудня 2004 року. Ст. 2 цього Закону визначає клонування людини — це створення людини, яка генетично ідентична іншій живій або померлій людині шляхом пере­несення у залишену без ядра жіночу статеву клітину ядра соматичної клітини людини.

Згідно зі ст. 1 Закону в Україні забороняється репродуктивне клону­вання людини. Однак дія цього Закону не поширюється на клонування інших організмів. Забороняється також ввезення на територію України та вивезення з її території клонованих ембріонів людини. Відповідно доп. «ж» ст. 5.3.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року до складу податкового кредиту не включаються суми власних коштів платників податків, сплачені на користь закладів охорони здоров'я для компенсації витрат з клонування людини або її органів.

Клонування тварин регулюється ст. 51 Закону України «Про тварин­ний світ» від 13 грудня 2001 року, згідно з якою виробництво продуктів біотехнології (до яких належать і клоновані тварини) здійснюється лише у встановленому порядку і за наявності позитивних висновків державної екологічної експертизи згідно з вимогами Закону України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 року. Програма «Сільськогосподарська біотехнологія - 2001-2005 pp.», затверджена наказом Мінагрополітики і Української академії аграрних наук від 24 жовтня 2001 року № 318/92, передбачає стимулювання розвитку в Україні аграрних біотехнологій ген­ної та клітинної інженерії, зокрема, клонування тварин. Отже, клонування тварин в Україні не є забороненим видом діяльності.

Тема 52: правове регулювання захисту від шкідливих фізичних чинників

244. Правовий захист від негативного впливу фізичних чинників

Законодавство України до екологічних загроз відносить також нега­тивні фізичні чинники, якими є: шум (включаючи ультразвук та інфразвук), вібрація, теплове забруднення, сморід, електромагнітні та інші шкідливі випромінювання.

Стаття 54 Закону «Про охорону навколишнього природного середови­ща» встановлює загальні правила охорони довкілля від впливу негативних фізичних чинників: місцеві ради, підприємства, громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов'язані вживати необхідних заходів щодо запобігання та недопущення перевищення встановлених рівнів акустичного (шумо­вого), електромагнітного та іншого шкідливого фізичного впливу на до­вкілля і здоров'я людини у населених пунктах, рекреаційних і заповідних зонах, а також у місцях масового скупчення і розмноження диких тварин. Відповідно до ст. 103 Земельного кодексу, Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земель­них ділянок, за яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Положення про державну систему моніторингу довкілля, затверджене постановою Кабінету Міні­стрів України від 30 березня 1998 року №391, функції моніторингу впливу негативних фізичних чинників покладає на МОЗ.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» в редакції від 21 червня 2001 року передбачає регулювання негативного впливу шуму, тепло­вого забруднення, смороду та інших фізичних чинників шляхом установлення нормативів такого впливу, видачі дозволів на гранично допустимі рівні за­бруднення, створення малошумних машин і механізмів, здійснення комп­лексу інших технічних заходів, що визначаються ст. ІЗ І 21 цього Закону.

Під шумом розуміють неприємні та небажані звуки, що заважають нор­мально працювати, сприймати звук, відпочивати. За своєю природою шум становить сукупність звукових хвиль, тобто періодичні (коливальні) зміни тиску повітря, які вимірюють такими параметрами як інтенсивність (або сила звуку), спектр, часові інтервали. Інтенсивність шуму визначається зміною рівня тиску повітря (енергетична характеристика). Для визначення інтенсив­ності шуму встановлено логарифмічну шкапу, кожний ступінь якої відповідає зміні інтенсивності шуму у 10 разів і називається белом на честь винахід­ника телефону А. Бела. На практиці послуговуються зручнішою одиницею - децибелом (дБ), яка становить 1/10 бела. Больовий поріг впливу шуму на людину -140 дБ. Шум, що утворюється під час тихої розмови між студента­ми в умовах навчального часу, вимірюється в 10-12 дБ і є перешкодою для роботи. Шум, який перевищує встановлені норми, завдає навантаження на нервову систему людини і поступово призводить до її виснаження.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державні органи, юридичні та фізичні особи при здійсненні будь-яких видів діяльності задля відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних чинників зобов'язані:

— здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попе­редження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;

— забезпечувати підчас роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковід­творювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих майданчиках, а також рівні шуму в прилеглих до них житлових і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;

— уживати заходів щодо недопущення впродовж доби переви­щень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в жилих будинках і прибудинкових територіях, лікувальних, санаторно-курортних, рекреаційних закладах, інших будівлях і спорудах, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди.

У нічний час, із 22 до 8 години, на зазначених об'єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрвер­ків, використання піротехнічних засобів. Проведення на цих об'єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з 21 до 8 години, а у святкові та неробочі дні - цілодобово. Власник або орендар приміщень, в яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов'язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Шум, що утворюється під час проведення будівельних робіт, не повинен перевищувати санітарних норм цілодобово.

Відповідно до частини 2 ст. 46 вищезазначеного Закону за порушення вищезазначених вимог підприємство, установа, організація, громадянин — суб'єкт господарської діяльності сплачує штраф у розмірі від 850 до 7650 гривень. У разі, коли підприємство, установа, організація або грома­дянин — суб'єкт господарської діяльності не припинили порушення після застосування фінансової санкції, вони сплачують штраф у розмірі 100% вартості реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Вібрація становить механічні коливання твердого тіла. Вібрації завда­ють великої шкоди здоров'ю людини: від перевтоми організму-до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої діяльності, нервової системи, деформації м'язів, кісток, порушення чутливості шкіри, кровообігу тощо. Вібрації частотою понад 200 Гц перевантажують нервову систему людини, потребують підвищеної психічної напруги. Важливим нормативним ак­том, що регулює захист населення від шкідливого впливу вібрації, є ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 39. У ньому містяться нормативи безпеки шкідливого впливу вібрації. Крім того, зберігають чинність радянські СН 1304-75 Санітарні норми допустимих рівнів вібрації у житлових будинках.

Електромагнітні випромінювання - це перебіг утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює прискорено рухомі заряджені частинки. Джерелами електромагнітного випромінювання є телевізійні та радіолокаційні станції, високовольтні мережі електропередач, електро­транспорт, установки радіозв'язку, комп'ютерна техніка. Важливими пра­вовими актами щодо запобігання негативному впливу електромагнітного випромінювання є ДСП 239-96 Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, затверджені на­казом МОЗ від 1 серпня 1996 року № 239, а також ДСП 476-2002 Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджені наказом МОЗ від 18 грудня 2002 року № 476. Ці нормативні акти визначають нормативи екологічної безпеки негативного впливу електромагнітних випромінювань на населення і персонал.

1 Умови та правила провадження діяльності з переробки уранових руд затверджені наказом Мінекоресурсів України від 20 березня 2001 року№110,а Вимоги до звіту про аналіз безпеки провадження діяльності з переробки уранових руд затверджені наказом Мінекоресурсів України від 11 березня 2001 року № 90.

2 Перелік посад персоналу, який безпосередньо здійснює управління реакторною установкою атомної електростанції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року № 1683; Правила ліцензування діяльності персоналу з безпосереднього управління реакторною установкою АЕС затверджені наказом Держатомрегулювання від 13 грудня 2004року № 185.

3 Сторінка колишнього Державного комітету з нагляду за охороною праці: http://www.dnop.kiev.ua.