- •Змістовий модуль VIII: Право екологічної безпеки
- •Тема 44: механізм правового забезпечення екологічної безпеки
- •217. Поняття та види екологічної безпеки
- •218. Правовий захист екологічних прав споживачів
- •Тема 46: правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в інноваційній діяльності
- •219. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки у науковій діяльності
- •Тема 47: правове забезпечення ядерної та радіаційної безпеки
- •220. Правовий режим ядерних установок
- •221. Правове регулювання захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання
- •222. Правовий режим радіоактивних відходів
- •223. Правове регулювання видобутку уранових руд
- •224. Дозвільна система у царині використання ядерної енергії
- •225. Фізичний захист ядерних установок
- •226. Цивільна відповідальність за ядерну шкоду
- •Тема 48: правове регулювання поводження
- •227, Поняття відходів
- •228. Види відходів
- •229. Правовий режим небезпечних відходів
- •230. Правовий режим побутових відходів
- •231. Правовий режим безгосподарчих відходів
- •232. Правовий режим металобрухту
- •233. Правове регулювання використання відходів як вторинної сировини
- •234. Правовий режим відпрацьованих хімічних джерел струму
- •235. Правове регулювання транскордонного перевезення відходів
- •Тема 49: правове регулювання поводження з небезпечними речовинами
- •236. Поняття та види небезпечних речовин
- •237. Правовий режим пестицидів і агрохімікатів
- •238. Правове регулювання поводження з вибуховими речовинами
- •239. Правовий режим об'єктів підвищеної небезпеки
- •Тема 50: правове регулювання перевезення небезпечних вантажів
- •240. Правове регулювання перевезення небезпечних вантажів
- •Тема 51: правове регулювання забезпечення біологічної безпеки
- •241. Правове забезпечення біологічної безпеки
- •242. Правове регулювання застосування біотехнологій
- •243. Правові проблеми клонування
- •Тема 52: правове регулювання захисту від шкідливих фізичних чинників
- •244. Правовий захист від негативного впливу фізичних чинників
234. Правовий режим відпрацьованих хімічних джерел струму
Правовий режим відпрацьованих хімічних джерел струму регулюється Законом України «Про хімічні джерела струму» від 23 лютого 2006 року та іншими законодавчими актами.
Ст. 2 цього Закону визначає хімічні джерела струму як джерела електричної енергії, яка виробляється шляхом перетворення хімічної енергії в електричну, що складаються з одного чи декількох неперезаряджувальних первинних елементів або перезаряджувальних вторинних елементів (акумуляторів), у тому числі інтегрованих у вироби промислового чи побутового призначення. Відпрацьованими хімічними джерелами струму є хімічні джерела струму, непридатні для експлуатації за рішенням споживача внаслідок фізичного, морального зносу, непоправного ґанджу або з інших причин.
Незважаючи нате, що відпрацьовані хімічні джерела струму є відходами, ст. З Закону «Про хімічні джерела струму» передбачає, що Закони України «Про відходи» від 5 березня 1998 року і «Про металобрухт» від 5 травня 1999 року не поширюються на правовідносини щодо хімічних джерел струму. Отже, це відходи і металобрухт з особливим правовим режимом.
Державними органами управління у царині поводження з відпрацьованими хімічними джерелами струму є:
а) Міністерство промислової політики - щодо екологічного ліцензування діяльності у царині поводження з відпрацьованими хімічними джерелами струму;
б) Мінприроди - щодо контролю з дотриманням екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму;
в) Держспоживстандарт - щодо екологічної стандартизації та сертифікації у царині поводження з хімічними джерелами струму.
Відповідно до п. 75 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року діяльність щодо виробництва хімічних джерел струму, довозу хімічних джерел струму, заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму підлягає ліцензуванню.
Згідно зі ст. 17 Закону «Про хімічні джерела струму» юридичні та фізичні особи - підприємці зобов'язані:
— забезпечувати використання хімічних джерел струму з додержанням вимог супровідної технічної або експлуатаційної документації та інформації, розміщеної на корпусах хімічних джерел струму;
— здійснювати облік придбання та експлуатації хімічних джерел струму, обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію;
— забезпечувати зберігання відпрацьованих хімічних джерел струму в спеціально відведених місцях;
— здавати відпрацьовані небезпечні хімічні джерела струму ємністю 7А/год та більше для утилізації на спеціалізовані виробництва з утилізації, спеціалізованим підприємствам з утилізації чи на їх приймальні пункти протягом 3-х місяців з дня закінчення терміну експлуатації хімічних джерел струму або з дня оформлення документа про непридатність хімічних джерел струму для експлуатації внаслідок фізичного, морального зносу, непоправного ґанджу, пошкодження, з інших причин;
— надавати в установленому порядку інформацію щодо обсягів придбання та експлуатації нових хімічних джерел струму, обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію.
Для забезпечення виконання зазначених обов'язків ст. 19 Закону «Про хімічні джерела струму» передбачає внесення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями екологічного грошового закладу до Державного бюджету України у розмірі 5 % від вартості придбаних ними хімічних джерел струму. Відшкодування екологічного грошового закладу цим особам з Державного бюджету здійснюється після здачі зазначеними особами відпрацьованих хімічних джерел струму спеціалізованим виробництвам з утилізації протягом 3-х місяців з дня подачі відповідної заяви.
Фізичні особи, які не зареєстровані як суб'єкти підприємництва та використовують хімічні джерела струму для забезпечення власних потреб, зобов'язані здавати відпрацьовані небезпечні хімічні джерела струму ємністю 7 А/год та більше для утилізації на спеціалізовані виробництва з утилізації чи на їх приймальні пункти. Невиконання цього обов'язку фізичними особами тягне за собою адміністративну відповідальність згідно зі ст. 827 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді накладення штрафу у розмірі від 17 до 51 гривень.