- •Передмова
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни за доби глобалізації трансформація інформаційної політики україни у XXI ст.
- •Базові чинники формування інформаційної політики України
- •Участь України у міжнародній програмі wsis (2003-2005)
- •Європейський вектор україни
- •Співробітництво України і Ради Європи у сфері інформаційної політики
- •Єс та інформаційна політика України
- •Фактор цєі як перехідна структура до європейської інтеграції
- •Обсє і нато в контексті формування інформаційної політики України
- •Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір зовнішньополітичні чинники впливу на інформаційну політику україни
- •Чинники зовнішніх впливів на демократизацію українського суспільства
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Модернізація інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до евроінтеграційної перспективи
- •Міжнародне співробітництво україни у форматі європейської політики сусідства
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •Нова інформаційна перспектива
- •"Копенгагенський вимір"
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Інституціональні рамки співробітництва
- •Зовнішній вимір інформаційної стратегії України
- •Політична цензура в Україні: наслідки запровадження та засоби протидії
- •Журналісти про цензуру в Україні
- •Проблема оптимізації інформаційного прориву України
- •Розділ 3. Засоби масової інформації і комунікації україни у формуванні громадянського суспільства інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в україні
- •Суспільне телерадюмовлення україни — альтернативні підходи й моделі
- •Міжнародно-правове регулювання суспільного мовлення
- •Зарубіжний досвід розвитку та функціонування громадського мовлення
- •Телерадіокорпорація Бі-Бі-Сі
- •Системи телерадіомовлення в Німеччині
- •Громадське мовлення сша
- •Шведське телебачення
- •Громадське мовлення у Франції
- •Польське радіо й телебачення
- •Громадські радіо й телебачення Естонії
- •Перспективи, передумови та проблеми створення громадського мовлення в Україні
- •Передумови та можливі моделі суспільного мовлення
- •Концепції створення суспільного телерадіомовлення в Україні
- •Розділ 4. Правові, економічні та безпекові складові інформаційної політики україни правове регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації
- •Загальні проблеми інформаційної безпеки
- •Інформаційна політика формаційна безпека україни на сучасному етапі Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Інформаційна політика у сфері безпеки й безпека інформаційної діяльності в Україні
- •Позиціонування українських змі у просторі національної безпеки
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок телебачення
- •Ринок Інтернет
- •Ринок мобільного зв'язку
- •Фінансова схема медіа-бізнесу
- •Чому власник мас-медіа в Україні не робить свої змі прибутковими?
- •Чому професіоналізм українських журналістів не зростає?
- •Чому розвиток телебачення в Україні гальмується?
- •Фінансово-промислові групи в інформаційному бізнесі України
- •Європейський ринок інформаційних продуктів та послуг
- •Інформаційна присутність україни у світі
- •Розділ 5. Характеристика сфери мас-медіа україни друковані засоби масової інформації і комунікації
- •Електронні мас-медіа
- •Радіо і телебачення
- •Видавнича справа та поліграфія
- •Розділ 6. Інформаційно-комунікаційний потенціал україни інфраструктура масово-комунікаційної сфери
- •Мережі радіомовлення і телебачення
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Проводове мовлення
- •Фінансово-економічна робота
- •Супутникове мовлення
- •Національний сегмент мережі інтернет
- •Телекомунікаційні мережі та системи
- •Перспективи мультимедійних технологій
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни інститути державної влади
- •Науковий потенціал
- •Інституції освіти у сфері засобів масової інформації і комунікації
- •Громадські й неурядові організації з інформації та комунікації
- •Міжнародні нуо з інформації та комунікації
- •Нуо України з інформації і комунікації
- •Післямова
- •Література
Розділ 1. Інформаційна політика україни за доби глобалізації трансформація інформаційної політики україни у XXI ст.
У найближчій перспективі зростатиме значення інформаційно-медійного чинника для визначення місця України в міжнародних відносинах і відповідного забезпечення її євро інтеграційної перспективи. Інформаційний та іміджевий поступ країни, що намітився протягом останніх кількох років, потребує постійного підтримання зовнішньополітичними рішеннями та вдосконаленням національної інформаційної політики.
При цьому слід брати до уваги нові тенденції, що визначають характер міжнародного співробітництва України за доби глибинних трансформацій системи міжнародних відносин та глобалізації світового розвитку, рушієм яких виступають фундаментальні знання і високі технології на тлі зростання впливу інформаційного чинника на масову свідомість. Причому поступальний розвиток відкритості національних суспільств, притаманної глобалізації, надає стійкості цьому явищу.
Людська цивілізація, частиною якої є Україна, перебуває в постійному русі й пошуках шляхів розв'язання глобальних проблем: забезпечення гуманітарної безпеки шляхом упровадження доктрини культури миру й толерантності, збереження культурної розмаїтості, сприяння розвитку науки й новітніх технологій, формування правових та моральних цінностей інформаційного суспільства, розширення доступу до інформації і знань, віднесених до глобального інтелектуального "блага" (3; 11; 15; 27; 66].
В інформаційній політиці України дедалі помітніше проявляється усвідомлення того, що за доби глобалізації реалізація нині провідної стратегії — зміцнення миру і людський розвиток через освіту, науку, культуру і комунікацію — має здійснюватися за такими напрямами:
· розробка і просування універсальних принципів та норм з метою розв'язання світових і національних проблем в основних сферах міжнародного співробітництва, збереження і примноження інтелектуальних надбань цивілізації;
· розвиток плюралізму на основі визнання багато-культурності і верховенства прав людини;
· сприяння становленню інформаційного суспільства шляхом забезпечення справедливого доступу та широкого використання глобальних інформаційних ресурсів.
Пошуки адекватних відповідей на виклики міжнародного розвитку становлять основу багатостороннього співробітництва України в галузі інформації та комунікації, фундаментальних прав і свобод людини й ЗМІК та розвитку нових інформаційних технологій. Україна ініціювала здійснення багатьох міжнародних програм щодо поширення інформації освітнього та наукового характеру в країнах, що розвиваються, підтримки багато-культурності слов'янського світу, висунула пропозиції про використання засобів масової комунікації для пропаганди серед молоді ідеалів миру, про заборону поширення ідей расової вищості, підтримала концепцію встановлення нового міжнародного інформаційного і комунікаційного порядку та міжнародну стратегію становлення глобального інформаційного суспільства [23; 37; 43].
Нові напрями та активізація міжнародного співробітництва України в галузі інформації і комунікації зумовлюються потребою завершення адаптації нової суверенної держави до міжнародного середовища та збільшення внеску України в реалізацію інформаційних стратегій міжнародних організацій. Це сприятиме забезпеченню національних інтересів країни, використанню напрацювань міжнародного інтелектуального потенціалу для її подальшого політичного і соціально-економічного розвитку, підвищення позитивного іміджу в системі міжнародних відносин.