- •Передмова
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни за доби глобалізації трансформація інформаційної політики україни у XXI ст.
- •Базові чинники формування інформаційної політики України
- •Участь України у міжнародній програмі wsis (2003-2005)
- •Європейський вектор україни
- •Співробітництво України і Ради Європи у сфері інформаційної політики
- •Єс та інформаційна політика України
- •Фактор цєі як перехідна структура до європейської інтеграції
- •Обсє і нато в контексті формування інформаційної політики України
- •Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір зовнішньополітичні чинники впливу на інформаційну політику україни
- •Чинники зовнішніх впливів на демократизацію українського суспільства
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Модернізація інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до евроінтеграційної перспективи
- •Міжнародне співробітництво україни у форматі європейської політики сусідства
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •Нова інформаційна перспектива
- •"Копенгагенський вимір"
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Інституціональні рамки співробітництва
- •Зовнішній вимір інформаційної стратегії України
- •Політична цензура в Україні: наслідки запровадження та засоби протидії
- •Журналісти про цензуру в Україні
- •Проблема оптимізації інформаційного прориву України
- •Розділ 3. Засоби масової інформації і комунікації україни у формуванні громадянського суспільства інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в україні
- •Суспільне телерадюмовлення україни — альтернативні підходи й моделі
- •Міжнародно-правове регулювання суспільного мовлення
- •Зарубіжний досвід розвитку та функціонування громадського мовлення
- •Телерадіокорпорація Бі-Бі-Сі
- •Системи телерадіомовлення в Німеччині
- •Громадське мовлення сша
- •Шведське телебачення
- •Громадське мовлення у Франції
- •Польське радіо й телебачення
- •Громадські радіо й телебачення Естонії
- •Перспективи, передумови та проблеми створення громадського мовлення в Україні
- •Передумови та можливі моделі суспільного мовлення
- •Концепції створення суспільного телерадіомовлення в Україні
- •Розділ 4. Правові, економічні та безпекові складові інформаційної політики україни правове регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації
- •Загальні проблеми інформаційної безпеки
- •Інформаційна політика формаційна безпека україни на сучасному етапі Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Інформаційна політика у сфері безпеки й безпека інформаційної діяльності в Україні
- •Позиціонування українських змі у просторі національної безпеки
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок телебачення
- •Ринок Інтернет
- •Ринок мобільного зв'язку
- •Фінансова схема медіа-бізнесу
- •Чому власник мас-медіа в Україні не робить свої змі прибутковими?
- •Чому професіоналізм українських журналістів не зростає?
- •Чому розвиток телебачення в Україні гальмується?
- •Фінансово-промислові групи в інформаційному бізнесі України
- •Європейський ринок інформаційних продуктів та послуг
- •Інформаційна присутність україни у світі
- •Розділ 5. Характеристика сфери мас-медіа україни друковані засоби масової інформації і комунікації
- •Електронні мас-медіа
- •Радіо і телебачення
- •Видавнича справа та поліграфія
- •Розділ 6. Інформаційно-комунікаційний потенціал україни інфраструктура масово-комунікаційної сфери
- •Мережі радіомовлення і телебачення
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Проводове мовлення
- •Фінансово-економічна робота
- •Супутникове мовлення
- •Національний сегмент мережі інтернет
- •Телекомунікаційні мережі та системи
- •Перспективи мультимедійних технологій
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни інститути державної влади
- •Науковий потенціал
- •Інституції освіти у сфері засобів масової інформації і комунікації
- •Громадські й неурядові організації з інформації та комунікації
- •Міжнародні нуо з інформації та комунікації
- •Нуо України з інформації і комунікації
- •Післямова
- •Література
Європейський вектор україни
Важливе значення для інформаційної політики України має той факт, що стратегічною метою міжнародних організацій та країн Європи є прискорений розвиток європейського інформаційного суспільства, інтеграція і конкурентоспроможність на світових ринках за умови збереження багато культурності та національної самобутності, забезпечення вільного вираження поглядів і свободи засобів масової комунікації, рівного доступу до надбань цивілізації у цифровій формі.
Сучасні засоби комунікації відкрили для Європи, в тому числі й для України, нові перспективи та можливості міжнародного співробітництва, проте вони породжують і нові загрози у сфері дотримання принципів фундаментальних прав і свобод людини в інформаційному суспільстві. Такі проблеми, як підвищення ролі інформації в суспільному середовищі, охорона персональних даних, захист інформації про приватне життя, забезпечення конфіденційності міждержавних інформаційних відносин набувають у європейському регіоні важливого значення.
В Україні вивчаються, аналізуються й використовуються у формуванні національної інформаційної політики досягнення європейської інформаційної політики, що реалізується через стратегії, програми і проекти міжурядових регіональних організацій, таких як Рада Європи, ЄС, ОБСЄ, ЦЄІ, НАТО, в рамках яких розглядаються й вирішуються проблеми становлення інформаційного суспільства, розвитку "інфраструктури", інформаційних комунікаційних магістралей, телекомунікаційних мереж, інформаційної економіки, електронної торгівлі тощо.
Стратегія європейської інформаційної політики є вельми важливою для України також у напрямах, що стали пріоритетними для діяльності регіональних міжурядових організацій. Останнім часом це найбільшою мірою стосується Ради Європи, яка розвиває гуманітарне співробітництво в регіоні шляхом забезпечення прав людини і розвитку плюралістичної демократії, створення системи європейського інформаційного права, впровадження європейських стандартів і принципів у національні інформаційні програми й чинне законодавство.
Важливе значення для України має також інформаційна політика ЦЄІ, спрямована на залучення країн-учасниць до проектів і програм ЄС, РЄ, ОБСЄ з метою забезпечення регіонального і субрегіонального співробітництва, створення і функціонування інформаційно-документаційного центру оперативного обміну військовою інформацією, реалізації програми ЦЄІ-2010 (разом із ЄС), метою якої є економічне зростання за рахунок інформаційного сектора і включення країн-членів ЦЄІ в міжнародну торгівлю та світове господарство.
Концептуально співробітництво України в європейському регіоні базується на політиці, що визначає підтримку верховенства права та зміцнення демократії як основу відносин між Україною і об'єднаною Європою. Ідея європейської належності України засвідчує, з одного боку, радикальний поворот історичної долі держави, а з іншого — визначення українського шляху до європейської спільноти, враховуючи, що Україна — держава, яка динамічно змінюється, здобуває переваги на міжнародній арені, налагоджує партнерські стосунки з провідними країнами світу. Розширення Євросоюзу відкриває нові можливості й перспективи поглиблення євро інтеграційної стратегії України.
Європейський вимір інформаційної політики України концептуально зорієнтований на поступальний розвиток відносин з європейськими міжурядовими організаціями, залучення до інформаційно-комунікаційних інституцій з метою відновлення та поглиблення історично традиційних зв'язків з європейською спільнотою [1; 3; 11; 23; 26; 32; 126].
Співробітництво України з європейськими міжурядовими організаціями здійснюється на основі Європейської Конвенції з прав людини (1950, 1998), Директив та Конвенцій про регулювання вільного обігу інформаційних продуктів та послуг у рамках ЄС, двосторонніх угод та проектів у сфері комунікації, Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС (1998), Плану дій з розвитку взаємовідносин Україна — ЄС (2005—2007), Меморандуму про взаєморозуміння між Генеральним Директоратом із питань інформаційного суспільства ЄС і Державним комітетом зв'язку та інформатизації України щодо розвитку інформаційного суспільства тощо.
Пріоритетні напрями співробітництва України з Радою Європи — забезпечення прав людини і засобів масової комунікації, суспільне телерадіомовлення, аудіовізуальна сфера, охорона інтелектуальної власності, комп'ютерна злочинність, захист суспільної моралі та запобігання насильству через програми, інформацію та ідеї, правове регулювання нових комунікаційних послуг.