- •Передмова
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни за доби глобалізації трансформація інформаційної політики україни у XXI ст.
- •Базові чинники формування інформаційної політики України
- •Участь України у міжнародній програмі wsis (2003-2005)
- •Європейський вектор україни
- •Співробітництво України і Ради Європи у сфері інформаційної політики
- •Єс та інформаційна політика України
- •Фактор цєі як перехідна структура до європейської інтеграції
- •Обсє і нато в контексті формування інформаційної політики України
- •Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір зовнішньополітичні чинники впливу на інформаційну політику україни
- •Чинники зовнішніх впливів на демократизацію українського суспільства
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Модернізація інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до евроінтеграційної перспективи
- •Міжнародне співробітництво україни у форматі європейської політики сусідства
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •Нова інформаційна перспектива
- •"Копенгагенський вимір"
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Інституціональні рамки співробітництва
- •Зовнішній вимір інформаційної стратегії України
- •Політична цензура в Україні: наслідки запровадження та засоби протидії
- •Журналісти про цензуру в Україні
- •Проблема оптимізації інформаційного прориву України
- •Розділ 3. Засоби масової інформації і комунікації україни у формуванні громадянського суспільства інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в україні
- •Суспільне телерадюмовлення україни — альтернативні підходи й моделі
- •Міжнародно-правове регулювання суспільного мовлення
- •Зарубіжний досвід розвитку та функціонування громадського мовлення
- •Телерадіокорпорація Бі-Бі-Сі
- •Системи телерадіомовлення в Німеччині
- •Громадське мовлення сша
- •Шведське телебачення
- •Громадське мовлення у Франції
- •Польське радіо й телебачення
- •Громадські радіо й телебачення Естонії
- •Перспективи, передумови та проблеми створення громадського мовлення в Україні
- •Передумови та можливі моделі суспільного мовлення
- •Концепції створення суспільного телерадіомовлення в Україні
- •Розділ 4. Правові, економічні та безпекові складові інформаційної політики україни правове регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації
- •Загальні проблеми інформаційної безпеки
- •Інформаційна політика формаційна безпека україни на сучасному етапі Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Інформаційна політика у сфері безпеки й безпека інформаційної діяльності в Україні
- •Позиціонування українських змі у просторі національної безпеки
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок телебачення
- •Ринок Інтернет
- •Ринок мобільного зв'язку
- •Фінансова схема медіа-бізнесу
- •Чому власник мас-медіа в Україні не робить свої змі прибутковими?
- •Чому професіоналізм українських журналістів не зростає?
- •Чому розвиток телебачення в Україні гальмується?
- •Фінансово-промислові групи в інформаційному бізнесі України
- •Європейський ринок інформаційних продуктів та послуг
- •Інформаційна присутність україни у світі
- •Розділ 5. Характеристика сфери мас-медіа україни друковані засоби масової інформації і комунікації
- •Електронні мас-медіа
- •Радіо і телебачення
- •Видавнича справа та поліграфія
- •Розділ 6. Інформаційно-комунікаційний потенціал україни інфраструктура масово-комунікаційної сфери
- •Мережі радіомовлення і телебачення
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Проводове мовлення
- •Фінансово-економічна робота
- •Супутникове мовлення
- •Національний сегмент мережі інтернет
- •Телекомунікаційні мережі та системи
- •Перспективи мультимедійних технологій
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни інститути державної влади
- •Науковий потенціал
- •Інституції освіти у сфері засобів масової інформації і комунікації
- •Громадські й неурядові організації з інформації та комунікації
- •Міжнародні нуо з інформації та комунікації
- •Нуо України з інформації і комунікації
- •Післямова
- •Література
Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
У сфері медіа-інформаційної політики слід формувати, так би мовити, певні ієрархічні правила гри й своєчасно інформувати про них ЗМІ, що дасть змогу зняти якщо не всі, то більшість проблем забезпечення свободи слова в Україні. Але це бажання влади запропонувати ЗМІ правила гри, максимально наближені до інформаційної прозорості, викликає спротив тієї частини журналістів, які вбачають у конфронтації з владою мало не показник свого фахового рівня. Зрозуміло, що така журналістика виступає не позитивним фактором урегулювання суспільних та політичних конфліктів, а, навпаки, сама є джерелом перманентної конфліктності. Відверто кажучи, такі журналісти не скільки вболівають за загальнодержавні справи, скільки виконують волю власників ЗМІ, в яких працюють. Дається взнаки й конфронтаційна логіка виборчих перегонів з їхньою запеклою боротьбою за медіа-ресурс. На жаль, така логіка в Україні досі діє, хоча парламентські вибори закінчилися навесні 2006 р., а президентські відбудуться лише за 3 роки.
Самим журналістам слід опрацювати і ввести у свій морально-етичний професійний кодекс певні правила висвітлення діяльності владних органів. Критикувати певні персонали можна і потрібно. Але справою вкрай негідною і за великим рахунком непрофесійною є спроби атакувати цілі державні інституції лише тому, що їх представляють не ті люди, яких хотілось би бачити на відповідних посадах авторам так званих компроматних інформаційних матеріалів та замовникам цих матеріалів.
Тут пролягає та морально-етична межа, яку за жодних умов не варто переходити журналістові, який справді поважає свою професію. І чим швидше це зрозуміють окремі журналісти та цілі журналістські колективи, тим конструктивніше у них будуть складатися стосунки не лише з владою, але й з власними читачами, глядачами та слухачами, тим вищим буде ступінь довіри до мас-медіа.
Загалом проблема низького професіонального і творчого рівня української журналістики є вкрай актуальною. Жоден закон не змусить журналіста творчо розвиватися, не створить талановитого журналіста. Так само до внутрішніх проблем журналістського середовища слід віднести небажання журналістів займатися досудовим, корпоративним розглядом конфліктів на, скажімо так, "судах журналістської честі". Адже, згідно з відомим євангельським висловом, часом замість того щоб шукати скалку в чужому оці, краще пошукати поліно у своєму власному.
Зазначене жодною мірою не знімає відповідальності з чинної влади, яка все ще "по-совєцьки", за відомою ленінською формулою, що стосується "колективних пропагандистів та організаторів", хотіла би поводитися з мас-медіа, не даючи їм можливості перетворитися на конкурентну "четверту гілку" влади.
Повертаючись до проблем діалогу влади із ЗМІ, варто зауважити, що особливо актуальним є питання спілкування журналістів з регіональними органами державної влади. Бо, знову ж таки, не є таємницею той факт, що для представників ЗМІ набагато складніше отримати інформацію у губернатора або його заступників, аніж у міністра чи іншого представника центральних органів влади. Інакше кажучи, влада на місцях зазвичай не звикла рахуватись із "четвертою владою", є менш демократичною, значно закритішою і менш налаштованою на зворотні зв'язки за посередництва ЗМІ з громадянами. Зрештою — більш безконтрольною з боку громадських структур і навіть органів місцевого самоврядування. Є навіть приклади не просто нетактовності, а відвертої брутальності щодо журналістів, яку дозволяють собі деякі можновладці на місцях.
Врешті-решт найголовнішою проблемою інформаційної політики та інформаційної безпеки України є її потенційна й реальна здатність "вписатися" в координати світового розвитку як органічної складової європейського й глобального інформаційного суспільства.