- •Передмова
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни за доби глобалізації трансформація інформаційної політики україни у XXI ст.
- •Базові чинники формування інформаційної політики України
- •Участь України у міжнародній програмі wsis (2003-2005)
- •Європейський вектор україни
- •Співробітництво України і Ради Європи у сфері інформаційної політики
- •Єс та інформаційна політика України
- •Фактор цєі як перехідна структура до європейської інтеграції
- •Обсє і нато в контексті формування інформаційної політики України
- •Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір зовнішньополітичні чинники впливу на інформаційну політику україни
- •Чинники зовнішніх впливів на демократизацію українського суспільства
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Модернізація інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до евроінтеграційної перспективи
- •Міжнародне співробітництво україни у форматі європейської політики сусідства
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •Нова інформаційна перспектива
- •"Копенгагенський вимір"
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Інституціональні рамки співробітництва
- •Зовнішній вимір інформаційної стратегії України
- •Політична цензура в Україні: наслідки запровадження та засоби протидії
- •Журналісти про цензуру в Україні
- •Проблема оптимізації інформаційного прориву України
- •Розділ 3. Засоби масової інформації і комунікації україни у формуванні громадянського суспільства інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в україні
- •Суспільне телерадюмовлення україни — альтернативні підходи й моделі
- •Міжнародно-правове регулювання суспільного мовлення
- •Зарубіжний досвід розвитку та функціонування громадського мовлення
- •Телерадіокорпорація Бі-Бі-Сі
- •Системи телерадіомовлення в Німеччині
- •Громадське мовлення сша
- •Шведське телебачення
- •Громадське мовлення у Франції
- •Польське радіо й телебачення
- •Громадські радіо й телебачення Естонії
- •Перспективи, передумови та проблеми створення громадського мовлення в Україні
- •Передумови та можливі моделі суспільного мовлення
- •Концепції створення суспільного телерадіомовлення в Україні
- •Розділ 4. Правові, економічні та безпекові складові інформаційної політики україни правове регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації
- •Загальні проблеми інформаційної безпеки
- •Інформаційна політика формаційна безпека україни на сучасному етапі Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Інформаційна політика у сфері безпеки й безпека інформаційної діяльності в Україні
- •Позиціонування українських змі у просторі національної безпеки
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок телебачення
- •Ринок Інтернет
- •Ринок мобільного зв'язку
- •Фінансова схема медіа-бізнесу
- •Чому власник мас-медіа в Україні не робить свої змі прибутковими?
- •Чому професіоналізм українських журналістів не зростає?
- •Чому розвиток телебачення в Україні гальмується?
- •Фінансово-промислові групи в інформаційному бізнесі України
- •Європейський ринок інформаційних продуктів та послуг
- •Інформаційна присутність україни у світі
- •Розділ 5. Характеристика сфери мас-медіа україни друковані засоби масової інформації і комунікації
- •Електронні мас-медіа
- •Радіо і телебачення
- •Видавнича справа та поліграфія
- •Розділ 6. Інформаційно-комунікаційний потенціал україни інфраструктура масово-комунікаційної сфери
- •Мережі радіомовлення і телебачення
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Проводове мовлення
- •Фінансово-економічна робота
- •Супутникове мовлення
- •Національний сегмент мережі інтернет
- •Телекомунікаційні мережі та системи
- •Перспективи мультимедійних технологій
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни інститути державної влади
- •Науковий потенціал
- •Інституції освіти у сфері засобів масової інформації і комунікації
- •Громадські й неурядові організації з інформації та комунікації
- •Міжнародні нуо з інформації та комунікації
- •Нуо України з інформації і комунікації
- •Післямова
- •Література
Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
Стан багатоканального (кабельного та ефірно-кабельного) телебачення України визначається такими показниками: телемережі систем багатоканального ефірно-кабельного телебачення типу ММДС, МІТРІС, "Телесело" — 76; потужні кабельні телемережі (з кількістю абонентів понад 20 000) — 56; інші кабельні телемережі — 727.
Кількість абонентів кабельного телебачення та систем багатоканального ефірно-кабельного телебачення продовжує зростати і становить уже понад 4,7 млн. Аудиторія глядачів сягнула більше 14,1 млн.
Рис. 6.14. Стан ліцензування кабельних телемереж у 2003—2004 рр.
При цьому залишається досить високою кількість порушень операторами кабельних мереж Законів України "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформацію", "Про авторське право та суміжні права", "Про рекламу" — у зв'язку з недостатнім правовим урегулюванням кабельного телебачення як виду господарської та інформаційної діяльності і як суспільного явища загалом, що має потужний вплив на психологію і формування світогляду телеглядачів.
Типовими порушеннями є: трансляція контрафактної (не ліцензованої) відеопродукції; ретрансляція телепрограм інших телерадіоорганізацій без їхнього дозволу; ретрансляція більшої, ніж це зазначено в ліцензії, кількості телеканалів; самовільна зміна програм, які ретранслюються; порушення стандартів і норм технічної якості мовлення; перевищення обсягів реклами; будівництво кабельних телемереж за межами визначеної території без відповідного дозволу; формування програмного наповнення телемереж без урахування думки телеглядачів; безпідставне вимкнення та ліквідація існуючих систем колективного прийому телебачення, які створюють конкуренцію кабельним телемережам; нездорова конкуренція організацій кабельного телебачення на спільних територіях розташування кабельних телемереж тощо.
Над розв'язанням цих проблем при Національній раді продовжує працювати робоча група з питань діяльності організацій кабельного телебачення, до складу якої входять представники всіх областей і регіонів України, громадських організацій, державних установ.
Продовжується робота з уведення до правового поля діяльності всіх виявлених організацій кабельного телебачення. Загальна кількість виявлених кабельних телемереж (потужних разом з іншими) становить 783.
У 2005 р. було видано 50 ліцензій на телемережі кабельного та 7 ліцензій на телемережі систем багатоканального ефірно-кабельного телебачення.
Рис. 6.15
Кількість кабельних телемереж
Таким чином, на 783 виявлені кабельні телемережі всього видано 525 ліцензій на право користування каналами мовлення.
Діяльність приблизно 230 суб'єктів господарювання, які надають послуги кабельного телебачення, продовжує здійснюватися без ліцензії Національної ради. Найбільше таких не узаконених суб'єктів кабельного мовлення продовжує працювати в Донець
Рис. 6.16. Загальна кількість виданих ліцензій
кій (44), Львівській (14), Дніпропетровській (14), Запорізькій (14), Луганській (14) областях та Автономній Республіці Крим (15). Тут необхідне втручання інших регуляторних органів.