Видавнича справа та поліграфія

У 2004 р. випуск книжкових видань за тиражами збільшився порівняно з 2003 р. на 7,1 млн. примірників. Випуск видань українською мовою порівняно з 2002 р. збільшився на 3% і становив 66,3%. Простежується тенденція до збільшення випуску наукових видань, художньої та дитячої літератури як за назвами, так і за тиражами.

Одним із важелів підтримки національного книговидання на сьогодні залишається випуск друкованої продукції за Програмою соціально значущих видань на засадах державного замовлення. Основною проблемою реалізації Програми було неповне бюджетне фінансування (в повному обсязі Програму було профінансовано лише двічі — у 2000 та 2003 pp.).

Протягом останніх років відбулося значне збільшення планових обсягів фінансування Програми випуску соціально значущих видань. Так, у 2002—2004 pp. було видано 552 назви друкованих видань загальним тиражем 2 164,5 тис. примірників.

Беручи до уваги той факт, що національна книга є одним із важливих чинників формування позитивного іміджу країни на міжнародній арені, Держтелерадіо сприяє участі вітчизняних видавців у пріоритетних зарубіжних книжкових виставках-ярмарках, зокрема у Франкфуртському міжнародному книжковому ярмарку (Федеративна Республіка Німеччина, м. Франкфурт-на-Майні) та Московській міжнародній книжковій виставці-ярмарку (Російська Федерація) тощо.

У рамках закордонних виставок-ярмарків проводяться Дні української книги, на яких презентуються нові видавничі проекти, відбуваються зустрічі з видавцями, авторами книг, представниками засобів масової інформації. Це сприяє пропаганді української книги серед міжнародної спільноти, налагодженню книгообміну, поглибленню міжнародного співробітництва у книговидавничій галузі та виставковій діяльності.

Важливим набутком вітчизняної видавничої галузі є проведення спеціалізованих виставок "Книжковий сад", "Поліграфія", "Милосердя" та інформаційна підтримка регіональних книжкових виставок-ярмарків в Одесі — "Зелена хвиля", Харкові -"Світ книги", Херсоні — "Книжковий салон", Львові — "Форум видавців", Донецьку — "Преса і книга Донеччини", Ялті -"Кримська весна", Запоріжжі — "Хортицькі джерела" [5; 101].

Станом на 01.01.2005р. в Україні видано 2892 свідоцтва про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, анульовано 131 свідоцтво, три суб'єкти видавничої справи виключені з Державного реєстру.

До єдиної бази даних на цей час внесено 2761 суб'єкт видавничої справи. За час ведення Реєстру виникла необхідність внести відповідні зміни до законодавчих, нормативних документів, що регламентують порядок ведення Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, зокрема щодо визначення механізму відповідальності суб'єктів видавничої справи за порушення вимог Закону України "Про видавничу справу" [5; 101].

Розділ 6. Інформаційно-комунікаційний потенціал україни інфраструктура масово-комунікаційної сфери

У сучасному відкритому суспільстві інформація стає найважливішою цінністю, а донесення інформації до споживача — провідною галуззю діяльності, куди з кожним роком вкладають дедалі значніші капітали. Інформація стає важливим стратегічним ресурсом, відсутність якого призводить до суттєвих втрат в економіці. Інформатизація суспільства виступає одним із вирішальних чинників модернізації економіки на ринкових засадах і запорукою інтеграції України у світове співтовариство.

В Україні помітні зрушення в напрямі створення інформаційного суспільства. Наявність комп'ютерної техніки і розвинутої інфраструктури зв'язку як технологічних передумов є достатньою, як і динаміка їхнього оновлення і розвитку.

Україна має необхідний інформаційний та економічний потенціал для створення в Києві технополісу на базі мікроелектроніки та обчислювальної техніки, котрий дав би можливість інтегруватися в європейський ринок обчислювальної техніки та ефективно співпрацювати в рамках Європейської стратегічної програми досліджень та розвитку інформаційних технологій — ЄСПРІТ (ESPRIT), яка виконується всіма країнами Європейського співтовариства й охоплює всі сфери науки й техніки в галузі інформаційних технологій — мікроелектроніки, систем обробки інформації та широкий спектр прикладних застосувань — починаючи від бізнесових офісів і закінчуючи інформаційним забезпеченням діяльності урядових структур європейських країн.

Державою поставлено завдання формування такої інформаційної політики, яка б заклала основи для вирішення фундаментальних проблем розвитку суспільства, головними з яких є формування єдиного інформаційного простору України та її входження у світовий інформаційний простір, гарантування інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави. Крім того, увага дедалі виразніше приділяється формуванню демократично орієнтованої масової свідомості, становленню галузі інформаційних послуг, розширенню правового поля регулювання суспільних відносин, у тому числі пов'язаних з отриманням, поширенням і використанням інформації.

В центрі уваги владних структур перебувають також розвиток національного інформаційного простору, розробка відповідних заходів щодо створення інфраструктури інформаційної безпеки держави. Особливе значення приділяється формуванню необхідних умов для забезпечення конституційних гарантій свободи слова в Україні [27; 96; 105].