- •Передмова
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни за доби глобалізації трансформація інформаційної політики україни у XXI ст.
- •Базові чинники формування інформаційної політики України
- •Участь України у міжнародній програмі wsis (2003-2005)
- •Європейський вектор україни
- •Співробітництво України і Ради Європи у сфері інформаційної політики
- •Єс та інформаційна політика України
- •Фактор цєі як перехідна структура до європейської інтеграції
- •Обсє і нато в контексті формування інформаційної політики України
- •Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір зовнішньополітичні чинники впливу на інформаційну політику україни
- •Чинники зовнішніх впливів на демократизацію українського суспільства
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Модернізація інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до евроінтеграційної перспективи
- •Міжнародне співробітництво україни у форматі європейської політики сусідства
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •Нова інформаційна перспектива
- •"Копенгагенський вимір"
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Інституціональні рамки співробітництва
- •Зовнішній вимір інформаційної стратегії України
- •Політична цензура в Україні: наслідки запровадження та засоби протидії
- •Журналісти про цензуру в Україні
- •Проблема оптимізації інформаційного прориву України
- •Розділ 3. Засоби масової інформації і комунікації україни у формуванні громадянського суспільства інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в україні
- •Суспільне телерадюмовлення україни — альтернативні підходи й моделі
- •Міжнародно-правове регулювання суспільного мовлення
- •Зарубіжний досвід розвитку та функціонування громадського мовлення
- •Телерадіокорпорація Бі-Бі-Сі
- •Системи телерадіомовлення в Німеччині
- •Громадське мовлення сша
- •Шведське телебачення
- •Громадське мовлення у Франції
- •Польське радіо й телебачення
- •Громадські радіо й телебачення Естонії
- •Перспективи, передумови та проблеми створення громадського мовлення в Україні
- •Передумови та можливі моделі суспільного мовлення
- •Концепції створення суспільного телерадіомовлення в Україні
- •Розділ 4. Правові, економічні та безпекові складові інформаційної політики україни правове регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації
- •Загальні проблеми інформаційної безпеки
- •Інформаційна політика формаційна безпека україни на сучасному етапі Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Інформаційна політика у сфері безпеки й безпека інформаційної діяльності в Україні
- •Позиціонування українських змі у просторі національної безпеки
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок телебачення
- •Ринок Інтернет
- •Ринок мобільного зв'язку
- •Фінансова схема медіа-бізнесу
- •Чому власник мас-медіа в Україні не робить свої змі прибутковими?
- •Чому професіоналізм українських журналістів не зростає?
- •Чому розвиток телебачення в Україні гальмується?
- •Фінансово-промислові групи в інформаційному бізнесі України
- •Європейський ринок інформаційних продуктів та послуг
- •Інформаційна присутність україни у світі
- •Розділ 5. Характеристика сфери мас-медіа україни друковані засоби масової інформації і комунікації
- •Електронні мас-медіа
- •Радіо і телебачення
- •Видавнича справа та поліграфія
- •Розділ 6. Інформаційно-комунікаційний потенціал україни інфраструктура масово-комунікаційної сфери
- •Мережі радіомовлення і телебачення
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Проводове мовлення
- •Фінансово-економічна робота
- •Супутникове мовлення
- •Національний сегмент мережі інтернет
- •Телекомунікаційні мережі та системи
- •Перспективи мультимедійних технологій
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни інститути державної влади
- •Науковий потенціал
- •Інституції освіти у сфері засобів масової інформації і комунікації
- •Громадські й неурядові організації з інформації та комунікації
- •Міжнародні нуо з інформації та комунікації
- •Нуо України з інформації і комунікації
- •Післямова
- •Література
Ринок телебачення
Протягом 2000 — 2005 рр. на ринку телебачення в Україні відбулися суттєві зміни. Так, структура ринку телебачення у 2002 р. показана на діаграмі (рис. 4.6).
Рис. 4.6. Структура ринку телебачення у 2002 р.
У 2004 р. телевізійний П'ятий канал вийшов на третє місце за чисельністю аудиторії в Україні, поступаючися лише телеканалам "Інтер" та "1+1". Такі дані оприлюднила компанія СПС-І/БМ, що проводить в Україні дослідження телеаудиторії. За її даними, частка глядачів П'ятого каналу на кінець листопада 2004 р. становила 10,98%, телеканалу "1+Г — 16,08%, "Інтера" — 22,63%. У жовтні того ж року глядацька аудиторія П'ятого каналу становила 1,26%, що забезпечувало йому лише 13 місце, тоді як частка "Інтера" становила 24,21%, а каналу "1+1" — 20,78%.
Таке зростання популярності П'ятого каналу забезпечили глядачі Києва й Західної України, де за чисельністю аудиторії він вийшов на перше місце (відповідно 27,82% і 26,99%). У центральному й північному регіонах його показники треті (10,16% і 11,74%), а в південних і східних областях канал займає відповідно сьоме й дев'яте місця (5,27% і 2,14%).
У лідерів ринку найменша аудиторія в столиці ("Інтер" — 13,76%, "1+Г - 11,65%), найбільша - на сході ("Інтер" -27,76%, "1+1" — 17,78%). П'ятірку лідерів на кінець листопада 2004 р. замикали Новий канал та ІСТУ, аудиторія яких становила відповідно 7,03% і 6,37%. Регіональні відмінності в них невеликі: в Нового каналу — від 5,89% у західних регіонах до 8,02% у центральних; у ІСТУ — від 5,07% на заході до 7,79% на півночі.
До другої п'ятірки глядацької популярності, за даними GfK USM, увійшли: УТ-1 - 6,28%, ТРК "Україна" - 4,66%, СТБ -3,34%, "Ера" - 2,37% та ГРТ "Міжнародне" - 1,55%.
Рис. 4.7. Структура глядацької аудиторії України на кінець 2005 р.
Отже, розподіл телевізійної аудиторії на кінець 2005 р. виглядає таким чином (рис. 4.7).
Центральні та найвпливовіші місцеві канали на сьогодні контролюються бізнес-групами. Серед 744 телерадіокомпаній 27 є державними, 260 — комунальними, 370 — приватними (колективними), 87 -— приватними, що належать фізичним особам.
На більшій частині території України транслюють програми основні російські телевізійні канали: ОРТ, РТР, НТВ. Як зазначають усі аналітики, попри велику популярність серед українського населення, їхній інформаційний вплив на суспільство незначний.
Відомо, що російські канали брали участь у створенні ряду українських каналів, зокрема "Інтера", Нового, СТБ. Так, один із популярних українських телеканалів — "Інтер" — має ексклюзивне право на ретрансляцію передач ОРТ. Керівництво ОРТ входить до складу його засновників, але не має можливості оптимально впливати на редакційну політику.
УТ-1 — перший державний канал, який інформаційно підтримує владу, але, охоплюючи 98% населення, не має значного впливу на громадську думку. При цьому його популярність у центрі і на заході України вдвічі вища, ніж на сході й півдні. На каналі веде мовлення телеканал "Ера", контрольований бізнес-гру-пою Деркачів.
Телеканал "Інтер" охоплює 85% аудиторії, спеціалізується на розважальних програмах, а також ретрансляціях з ОРТ. Характерно, що популярність каналу стабільна в усіх регіонах України. Відзначається великий зв'язок каналу з лідерами партії СДПУ(о).
"1+1" — це найбільший приватний телеканал України, що покриває 95% її території. Акціонером каналу є компанія СМЕ (Central European Media Enterprises Ltd). У цій ролі СМЕ представлена на ринках ЗМІ Словаччини, Словенії, Румунії. СМЕ володіє 30% акцій каналу, 70% належать генеральному продюсерові "1 + 1" Олександру Роднянському.
Новий канал раніше був київським міським каналом, що не мав особливої популярності, але після припливу інвестицій із Росії спостерігається потужна динаміка зростання як охоплюваної каналом території, так і популярності серед населення. Найбільшу популярність Новий канал має на півдні України, трохи меншу—в центрі. Однак слід зазначити, що канал набирає рейтинг тільки за рахунок кінофільмів, оскільки його власні передачі ще слабкі. Новий канал контролюється групою "Інтерпайп".
Канал ІСТУ також вважається таким, що належить бізнес-групі "Інтерпайп". Найбільшу популярність (12%) він завоював у центрі, тоді як на сході й півдні вона втричі менша і становить лише 4%.
СТБ — канал бізнес-групи "Інтерпайп" за участю російського капіталу, що виражає інтереси нафтової компанії "Лукойл" в українському інформаційному полі.
Всі експерти схиляються до думки, що належність капіталу, який контролює телепростір, не спричиняє різких розходжень у політичній орієнтації телеканалів, оскільки практично всі олігархічні групи тісно пов'язані з владними структурами різного рівня, і сама успішність бізнесу прямо залежить від лобіювання їхніх інтересів в органах влади. Канал "1 + 1" намагається демонструвати об'єктивну і прозахідну позицію. Інші канали не є провідниками якоїсь певної політики, що різнилася би з бізнесовою.