- •Передмова
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни за доби глобалізації трансформація інформаційної політики україни у XXI ст.
- •Базові чинники формування інформаційної політики України
- •Участь України у міжнародній програмі wsis (2003-2005)
- •Європейський вектор україни
- •Співробітництво України і Ради Європи у сфері інформаційної політики
- •Єс та інформаційна політика України
- •Фактор цєі як перехідна структура до європейської інтеграції
- •Обсє і нато в контексті формування інформаційної політики України
- •Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір зовнішньополітичні чинники впливу на інформаційну політику україни
- •Чинники зовнішніх впливів на демократизацію українського суспільства
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Модернізація інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до евроінтеграційної перспективи
- •Міжнародне співробітництво україни у форматі європейської політики сусідства
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •Нова інформаційна перспектива
- •"Копенгагенський вимір"
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Інституціональні рамки співробітництва
- •Зовнішній вимір інформаційної стратегії України
- •Політична цензура в Україні: наслідки запровадження та засоби протидії
- •Журналісти про цензуру в Україні
- •Проблема оптимізації інформаційного прориву України
- •Розділ 3. Засоби масової інформації і комунікації україни у формуванні громадянського суспільства інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в україні
- •Суспільне телерадюмовлення україни — альтернативні підходи й моделі
- •Міжнародно-правове регулювання суспільного мовлення
- •Зарубіжний досвід розвитку та функціонування громадського мовлення
- •Телерадіокорпорація Бі-Бі-Сі
- •Системи телерадіомовлення в Німеччині
- •Громадське мовлення сша
- •Шведське телебачення
- •Громадське мовлення у Франції
- •Польське радіо й телебачення
- •Громадські радіо й телебачення Естонії
- •Перспективи, передумови та проблеми створення громадського мовлення в Україні
- •Передумови та можливі моделі суспільного мовлення
- •Концепції створення суспільного телерадіомовлення в Україні
- •Розділ 4. Правові, економічні та безпекові складові інформаційної політики україни правове регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації
- •Загальні проблеми інформаційної безпеки
- •Інформаційна політика формаційна безпека україни на сучасному етапі Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Інформаційна політика у сфері безпеки й безпека інформаційної діяльності в Україні
- •Позиціонування українських змі у просторі національної безпеки
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок телебачення
- •Ринок Інтернет
- •Ринок мобільного зв'язку
- •Фінансова схема медіа-бізнесу
- •Чому власник мас-медіа в Україні не робить свої змі прибутковими?
- •Чому професіоналізм українських журналістів не зростає?
- •Чому розвиток телебачення в Україні гальмується?
- •Фінансово-промислові групи в інформаційному бізнесі України
- •Європейський ринок інформаційних продуктів та послуг
- •Інформаційна присутність україни у світі
- •Розділ 5. Характеристика сфери мас-медіа україни друковані засоби масової інформації і комунікації
- •Електронні мас-медіа
- •Радіо і телебачення
- •Видавнича справа та поліграфія
- •Розділ 6. Інформаційно-комунікаційний потенціал україни інфраструктура масово-комунікаційної сфери
- •Мережі радіомовлення і телебачення
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Проводове мовлення
- •Фінансово-економічна робота
- •Супутникове мовлення
- •Національний сегмент мережі інтернет
- •Телекомунікаційні мережі та системи
- •Перспективи мультимедійних технологій
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни інститути державної влади
- •Науковий потенціал
- •Інституції освіти у сфері засобів масової інформації і комунікації
- •Громадські й неурядові організації з інформації та комунікації
- •Міжнародні нуо з інформації та комунікації
- •Нуо України з інформації і комунікації
- •Післямова
- •Література
Шведське телебачення
У Швеції функціонують три громадські мовники — Шведське телебачення, Шведське радіо, Освітнє мовлення. Всі вони є незалежними компаніями. Юридично вони зорганізовані як товариства з обмеженою відповідальністю. До 90-х років минулого століття їхніми співвласниками були так звані "народні рухи", тобто профспілки, освітні організації, медіа-об'єднання тощо. Проте із виникненням приватного мовлення багато які з цих організацій обрали новий статус і, таким чином, не змогли залишатися співвласниками мовлення громадського.
За рішенням парламенту в 1994 р. система була реформована. Уряд створив фонд, який володіє та керує акціями усіх трьох громадських мовників. Завдання фонду — забезпечувати незалежність та не корумпованість мовлення. Правління фонду призначається урядом відповідно до відсоткового співвідношення місць у парламенті між різними політичними силами.
Викликають інтерес і джерела фінансування громадського мовлення у Швеції. Це не прибутки від реклами (вона на громадському мовленні відсутня) чи державні дотації, а ліцензійний податок, який щорічно збирається з населення (близько 150 $ на рік). Певні кошти надходять також від спонсорів [94].
Громадське мовлення у Франції
29 червня 2002 р. у Франції був прийнятий закон, що реформує аудіовізуальний сектор. Його метою вважалося зміцнення громадського мовлення шляхом створення холдінгу "France Television", до складу якого увійшли три національні канали: "France 2", "France 3" та "La Cinquieme". Глава холдінгу обирається Вищою аудіовізуальною радою строком на п'ять років. Обсяг реклами на громадському мовленні обмежується вісьмома хвилинами на годину. Крім того, закон визначає правові рамки розвитку наземного цифрового ефірного телебачення. Пізніше були визначені практичні завдання для громадського сектора наземного телебачення.
Громадські служби мають пропонувати споживачеві від восьми до 33 каналів, причому канали "France 2", "France 3", "La Cinquieme", "ARTE", парламентський канал, вісім регіональних каналів "France 3", спеціальний канал новин, канал повторів передач трьох загальнонаціональних каналів мають здійснювати свої передачі безкоштовно в незакодованому вигляді. Від 55 до 70 % коштів громадське мовлення у Франції отримує від ліцензійних зборів. Від 19 до 41% становлять прибутки від рекламних надходжень [27; 38; 94; 129].
Польське радіо й телебачення
Певний інтерес у дослідженні даної проблеми становить також досвід, набутий країнами Східної Європи. Зокрема, в Польщі перші недержавні радіостанції були створені в 1990 р. Вони були організовані згідно з рішенням Римсько-католицького костьолу. Радикальних змін система телерадіомовлення в Польщі зазнала після того, як у грудні 1992 р. Сейм прийняв Закон про радіомовлення і телебачення. Відповідно до цього документа державне об'єднання "Польське радіо і телебачення" було трансформоване в загальнонаціональне й 17 регіональних акціонерних товариств для радіомовлення, а також одне — для телебачення. Всі акції в цих товариствах належать державі в особі Міністра фінансів. Фінансуються публічні телерадіостанції за рахунок абонентських оплат, а розподілом коштів опікується Національна Рада з питань радіомовлення й телебачення. Додаткові кошти польські телерадіоорганізації отримують за рахунок реклами [90; 94; 98].