- •Передмова
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни за доби глобалізації трансформація інформаційної політики україни у XXI ст.
- •Базові чинники формування інформаційної політики України
- •Участь України у міжнародній програмі wsis (2003-2005)
- •Європейський вектор україни
- •Співробітництво України і Ради Європи у сфері інформаційної політики
- •Єс та інформаційна політика України
- •Фактор цєі як перехідна структура до європейської інтеграції
- •Обсє і нато в контексті формування інформаційної політики України
- •Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір зовнішньополітичні чинники впливу на інформаційну політику україни
- •Чинники зовнішніх впливів на демократизацію українського суспільства
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Модернізація інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до евроінтеграційної перспективи
- •Міжнародне співробітництво україни у форматі європейської політики сусідства
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •Нова інформаційна перспектива
- •"Копенгагенський вимір"
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Інституціональні рамки співробітництва
- •Зовнішній вимір інформаційної стратегії України
- •Політична цензура в Україні: наслідки запровадження та засоби протидії
- •Журналісти про цензуру в Україні
- •Проблема оптимізації інформаційного прориву України
- •Розділ 3. Засоби масової інформації і комунікації україни у формуванні громадянського суспільства інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в україні
- •Суспільне телерадюмовлення україни — альтернативні підходи й моделі
- •Міжнародно-правове регулювання суспільного мовлення
- •Зарубіжний досвід розвитку та функціонування громадського мовлення
- •Телерадіокорпорація Бі-Бі-Сі
- •Системи телерадіомовлення в Німеччині
- •Громадське мовлення сша
- •Шведське телебачення
- •Громадське мовлення у Франції
- •Польське радіо й телебачення
- •Громадські радіо й телебачення Естонії
- •Перспективи, передумови та проблеми створення громадського мовлення в Україні
- •Передумови та можливі моделі суспільного мовлення
- •Концепції створення суспільного телерадіомовлення в Україні
- •Розділ 4. Правові, економічні та безпекові складові інформаційної політики україни правове регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації
- •Загальні проблеми інформаційної безпеки
- •Інформаційна політика формаційна безпека україни на сучасному етапі Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Інформаційна політика у сфері безпеки й безпека інформаційної діяльності в Україні
- •Позиціонування українських змі у просторі національної безпеки
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Журналістика як фактор урегулювання конфліктів і джерело конфліктності
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок медіа бізнесу в україні Ринок друкованих змі
- •Ринок телебачення
- •Ринок Інтернет
- •Ринок мобільного зв'язку
- •Фінансова схема медіа-бізнесу
- •Чому власник мас-медіа в Україні не робить свої змі прибутковими?
- •Чому професіоналізм українських журналістів не зростає?
- •Чому розвиток телебачення в Україні гальмується?
- •Фінансово-промислові групи в інформаційному бізнесі України
- •Європейський ринок інформаційних продуктів та послуг
- •Інформаційна присутність україни у світі
- •Розділ 5. Характеристика сфери мас-медіа україни друковані засоби масової інформації і комунікації
- •Електронні мас-медіа
- •Радіо і телебачення
- •Видавнича справа та поліграфія
- •Розділ 6. Інформаційно-комунікаційний потенціал україни інфраструктура масово-комунікаційної сфери
- •Мережі радіомовлення і телебачення
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Проводове мовлення
- •Фінансово-економічна робота
- •Супутникове мовлення
- •Національний сегмент мережі інтернет
- •Телекомунікаційні мережі та системи
- •Перспективи мультимедійних технологій
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни інститути державної влади
- •Науковий потенціал
- •Інституції освіти у сфері засобів масової інформації і комунікації
- •Громадські й неурядові організації з інформації та комунікації
- •Міжнародні нуо з інформації та комунікації
- •Нуо України з інформації і комунікації
- •Післямова
- •Література
Національний сегмент мережі інтернет
Неформально український сегмент мережі Інтернет почав свій розвиток наприкінці 1990 р. Перші користувачі мережі Інтернет з'явилися на території України ще за часів СРСР. У 1990 р. було створено перші три вузли доступу до мережі. Того ж року здійснено перші заходи щодо певної підтримки української частини доменного простору мережі Інтернет — домену,uа. А офіційно домен .uа був зареєстрований в грудні 1992 р. (на момент реєстрації в мережі були представлені лише 47 держав). Фактично з цього моменту починається повноцінне становлення і розвиток Інтернет в Україні. Отже, 1 грудня 1992 р. слід вважати початком Національного сегменту Інтернет.
Цього ж року адміністрування домену, uа доручено TOB "Комунікаційні системи".
У 1997 р. кількість хостів у національному домені, uа перевищила 10 тис, у 1998 — 20 тис, у 2000 — 30 тис, у 2001 — 50 тис, у 2002 - 70 тис, у 2003 - 80 тис, у 2004 - 90 тис. У жовтні 1999 р. кількість веб-сайтів у домені, uа перевищила 2 тис, у 2002 — 10 тис, у 2004 — 30 тис
Попри те, що темпи розвитку інформаційних технологій в Україні, враховуючи непростий соціально-економічний стан народного господарства, ще не відповідають сучасним потребам, результати останніх років свідчать про початок входження держави у світовий інформаційний простір.
Український сегмент Інтернет динамічно розвивається. Висновки відносно темпів його розвитку можна зробити на підставі таких даних. Якщо в період становлення Інтернет для інсталяції першої тисячі хостів (будь-який комп'ютер безпосередньо з'єднаний з мережею Інтернет) у мережі знадобилося 15 років (з 1969 до 1984 р.), то сьогодні щоденно мережа збільшується на 189 тис. хостів. Середньорічні темпи зростання мережі знаходяться на рівні 50—55%.
Станом на 2001 р. послуги доступу в мережу Інтернет в Україні були представлені понад 260 провайдерами. Нині постійними абонентами мережі є близько 1 млн осіб, ще 300 тис. осіб користуються послугами час від часу. Загальна кількість користувачів Інтернет в Україні за останні два роки зросла більш ніж утричі.
В українському сегменті Інтернет нині функціонує близько 45 тис хостів, а в зоні UA зареєстровано понад 11 тис. доменів. За кількістю хостів, підключених до Інтернет, Україна посідає 28-ме місце в Європі та 45-те у світі. Загальний темп приросту хостів за 2000 р. склав 29,2%. В 2001 р. кількість хостів виросла на 2,8 тис одиниць (4,1%), кількість веб-серверів — на 1,6 (12,8%), загальна кількість зон в українському сегменті збільшилася на 3,6 тис одиниць (14,3%).
На сьогодні інформаційне наповнення українського сегмента Інтернет характеризується так:
^ інформація про діяльність різних суб'єктів господарювання - 37%;
^ інформаційно-довідкові ресурси — 16,6%;
^ інформація розважального характеру — 14,8%;
^ інформація ЗМІ та науково-технічні журнали — 6%;
^ інформація науково-дослідних та навчальних організацій - 4,4%;
я інформація про діяльність органів державної влади — 1,3%.
Загальна пропускна спроможність зовнішніх каналів, які використовуються провайдерами для доступу до зарубіжних інформаційних ресурсів, перевищує 90 Мбіт/сек. Для організації швидкісних каналів доступу до інтернет-ресурсів багато провайдерів стали підключатися до супутникових систем.
З метою прискореного економічного розвитку України і розбудови інформаційного суспільства розроблено довгострокову державну програму "Електронна Україна", основним завданням якої с розвиток інтернет-індустрії. Програма передбачає широке використання сучасних засобів зв'язку, насамперед Інтернет, на всіх рівнях державного управління від уряду до місцевих адміністрацій, перехід усіх державних структур на електронний документообіг, об'єднання локальних державних мереж у єдину мережу, доступ державних службовців до Інтернет, а також уможливлення інтерактивної участі громадян України через Інтернет у державних процесах.
Програма "Електронна Україна" також передбачає "Перелік завдань (проектів) за напрямами з орієнтовними обсягами фінансування з державного бюджету" та "Перелік завдань (проектів), що підлягають виконанню за наявності фінансування у складі окремих галузевих та регіональних програм".
Зокрема, одним із завдань Програми є створення дешевого, швидкого та надійного Інтернет для всіх, що передбачає такі напрями:
^ забезпечення доступу до Інтернет як універсальної послуги;
^ забезпечення Інтернетом науковців та студентів;
^ створення захищених мереж та застосування інтелектуальних карток.
Крім того, Програмою передбачено низку заходів, які стосуються розвитку мережі Інтернет в Україні за напрямами:
• розбудова сучасної телекомунікаційної інфраструктури, доступної усім;
• закладання підвалин інформаційного суспільства;
• запуск супутника зв'язку з метою доступу до мережі Інтернет з усієї території країни;
• побудова вузлів доступу до мережі Інтернет в обхід АТС та запровадження технології xDSL у великих містах;
• сприяння розвитку мережі кабельного телебачення та забезпечення виділення частот для доступу до мережі Інтернет в усіх містах та райцентрах;
• впровадження підключення до мережі Інтернет як універсальної послуги.
Програмою передбачено також створення Єдиного каталогу веб-ресурсів України, веб-порталів державної статистичної інформації, Державного земельного кадастру та державних архівів України. Заплановано забезпечення поступового переходу до протоколу !Pv6 та забезпечення вищих навчальних закладів державної форми власності швидким Інтернетом та локальними обчислювальними мережами. До Програми включено перехід до системи електронної торгівлі, здійснення операцій купівлі-продажу в електронній формі з урахуванням гарантування безпеки електронних трансакцій в Інтернет і використання механізмів ЕЦП в електронній комерції.
Крім вищезазначеної Програми, в Україні вже діє з 2000 р. Національна програма інформатизації, заходи якої щороку затверджуються розпорядженням Кабінету Міністрів України. Зокрема, у 2004 р. загальна сума асигнувань із державного бюджету становила 7710 тис. гривень (95].