Тема 16. Феномен українського інтелектуального роману 20-х років хх століття

Жанрові риси українського інтелектуального роману 20-х років ХХ століття. Визначення інваріантних ознак таких феноменів, як «філософський» / «інтелектуальний» / «екзистенціалістський» романи. Основні структурні особливості інтелектуального роману: надто довгі теоретичні висловлювання; багатозначність («діалогічність») філософської ідеї; посилена умовність; іронічність, скептичність, навіть пародійність авторського дискурсу; поява певного типу героя-інтелектуала, схильного до рефлексій, самоспоглядання; домінування авторського суб’єктивного начала; «відкритий фінал»; зосередженість на екзистенціальних проблемах людського існування (екзистенції) тощо.

Творчість В. Підмогильного (романи «Місто», «Невеличка драма»), В.Домонтовича (романи «Дівчина з ведмедиком», «Доктор Серафікус»), Є.Плужника («Недуга») та М.Могилянського («Честь»). Осмислення філософських аспектів творів: розкриття художнього вираження екзистенціальних інтенцій у романах. Дослідження ряду екзистенціальних мотивів творів: абсурдність навколишнього світу, «нудота», яку відчуває людина при зіткненні з ним, відчуття відчуженості, самотності, актуалізація пошуків сенсу буття тощо. З’ясування змістової парадигми українського інтелектуального роману, що виявляється крізь призму релевантних бінарних опозицій раціонального / ірраціонального, духовного / тілесного, фемінного / маскулінного, свідомого / позасвідомого, приватного / громадського тощо.

Семінарське заняття: Екзистенціалістська модель українського інтелектуального роману 20-х рр. ХХ ст. (на матеріалі творів В.Підмогильного та В.Домонтовича).

Самостійна робота: план-конспект монографії С. Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі ХХ століття».

Тема 17. Особливості розвитку української драматургії 20–30-х рр. Хх ст.

Театр як важливий чинник національно-культурного будівництва в Україні, поява професійних театрів. Український модерний театр «Березіль» Леся Курбаса, внесок Леся Курбаса в розвиток театру, його новаторство як режисера і місце в європейській культурі доби.

Складні проблеми розвитку української драматургії 20– 30-х рр. ХХ ст. Складна боротьба напрямів, течій, стилів. Національна специфіка драматургії зазначеної доби. Етнопсихологічна сутність національного характеру як одного з найважливіших компонентів у композиційній структурі драматичного твору. Жанрово-стильові особливості драматичних творів та їх сценічна історія. Співіснування драматичних, комічних і трагічних образів-характерів в українській драмі 20–30-х рр. ХХ ст. Художня версія національних характерів. Мистецтво характеротворення.

Абстрактно-символічна романтика в п’єсах Я.Мамонтова («Ave Maria»). Продовження традицій інтелектуальної драми Лесі Українки в трагедії «Коли народ визволяється», майстерне розгортання філософської концепції. Мотив визволення народу як наскрізний у творі, динамізм сюжету. Образ головного героя Альберта. Трагікомедія «Республіка на колесах» – сатира на сільську державність періоду громадянської війни, особливості конфлікту революційної доби, висміювання ошуканства, сваволі самозванців, колоритність у зображенні дійових осіб.

Зображення трагедії українського народу в період національно-визвольних змагань у драмі І.Дніпровського «Яблуневий полон», колізія гуманізму й фанатизму, символіка образів, дівчина Їва як борець за незалежну Україну, образи двох братів Артема і Зіновія, перевірка людяністю героїв. Символіка назви твору.

Історична драма «Павло Полуботок» (1928) К.Буревія. Історична основа твору. Драматичний образ наказного гетьмана Полуботка. Проблема зради і відступництва. Засоби моделювання характерів Скоропадського, Галагана, Гордієнка та ін. дійових осіб. Актуальність теми твору в наші дні.

Драматургія Я.Галана. П’єси «Вантаж» (1929), «Вероніка» (1929), «99%» (1930): жанрова своєрідність, сюжетно-композиційні колізії, проблематика, образна система творів.

Драматургія І.Кочерги. Драма «Марко в пеклі» (1928): відтворення соціально-політичної ситуації в Україні 20-х –початку 30-х рр., моделювання образу «нової людини». Історичне минуле в драмах «Фея гіркого мигдалю» (1925), «Алмазне жорно» (1930), «Свіччине весілля» (1931). Створення образу нездоланної України.

М.Куліш як український комедіограф 20–30-х рр. Комедія як жанр. Ґенеза української комедіографії. Жанр сатиричної комедії у творчості М.Куліша.

Сатирична комедія «Хулій Хурина» (1926) – нове слово не тільки в українському, а й світовому мистецтві. Комізм образів-характерів твору.

Сатирична комедія М.Куліша «Отак загинув Гуска» (1925): образи-характери як носії головних проблем твору, образ головного героя Саватія Савловича Гуски.

Національно-політична комедія «Мина Мазало» як нищівна сатира на малоросів-кар’єристів і російських шовіністів. Своєрідність структури тексту. Застосування різних засобів творення комічного. Висока сценічність п’єси (гострота «філологічного конфлікту», комічні ситуації, динамічний розвиток сюжету тощо). Великий успіх п’єси на сценах України.

Жанр трагедії у творчості М.Куліша. Трагедія «Народний Малахій» (1927): складність і суперечливість постаті Малахія Стаканчика. Роль сновидінь у розгортанні сюжетних подій твору.

Особливість трагедії «Патетична соната». Образна система і художня своєрідність п’єси М.Куліша. Функції ремарок у творі.

Руйнування українського модерного театру й драматургії тоталітарним режимом. Розгром «Березоля», арешт і загибель Леся Курбаса, М.Куліша, М.Ірчана, К.Буревія.

Самостійна робота: Підготувати реферат на одну з запропонованих тем із проблеми розвитку української драматургії 20–30-х рр. ХХ ст.