Тема 18. Кінодраматургія першої половини хх століття

20–30-ті роки ХХ століття – період народження професійної української кінодраматургії. Експериментальні пошуки в національній кінематографії. Структура і форма фільму. Екранізація творів класиків української літератури.

О.Довженко – художник слова, якому притаманне міфопоетичне сприйняття й відображення світу. Етапи творчого шляху кіномитця і письменника, його естетичні концепції.

Перші фільми О.Довженка «Сумка дипкур’єра», «Звенигора», «Арсенал» як підвалини української кінематографії. Створення О.Довженком нових жанрів літератури – кіноповісті й кінооповідання, що започатковують професійну кінодраматургію в українському мистецтві.

Реальне, романтичне, символіка й міфопоетика в кіноповісті «Звенигора». Поетика експресіонізму, широта філософських узагальнень, зв'язок із народним епосом, метафоризм, алегорія, гіперболізм зображення подій в «Арсеналі».

Кіноповість «Земля» (1929) – шедевр світового міфопоетичного кінематографу. Проблематика, жанрова своєрідність кіноповісті, роль міфопоетичних образів-символів у розкритті художньої концепції твору. Несправедлива критика фільму офіційною радянською пресою і визнання його як світового явища за кордоном.

Кіноповість «Україна в огні» (1943): тема, сюжет, проблематика, образна система твору. Роль пісні в розкритті глибоко гуманістичної концепції кіноповісті. Суть принципу монтажу статичних кадрів, єдність сценічного (кінематографічного) й резюмуючого (описового) наративного темпу, естетична функція пейзажів. Роль метафори, гіперболи, романтичної патетики в конструюванні художнього світу, змалюванні картин воєнного лихоліття.

Особливості лірико-романтичного моделювання світу й героїв у кіноповісті «Поема про море», монументальність і народність характерів. Роздуми митця над доцільністю будівництва штучних морів, затоплення родючих чорноземів, переселення десятки тисяч людей.

Кіноповість «Зачарована Десна» – твір-підсумок, де відстоюються естетичні ідеали, поетизується краса людини і краса природи. Духовно-естетичне значення твору. Морально-філософська проблематика й образи-символи кіноповісті.

Значення творчості Ю.Яновського для становлення української кінодраматургії 20–30-х рр. та її подальшого розвитку. Створення Ю.Яновським нового жанру літератури – кінороману.

Кінороман «Майстер корабля». Дослідження багатого спектру романтичних прийомів: глибока символіка, екзотичність, метафоричність, засіб контрасту, багатошарове просторово-часове компонування матеріалу, використання ліричних відступів, філософських узагальнень тощо. Використання засобів деструкції, техніки кіномонтажу.

Кінороман «Чотири шаблі». Сюжетно-композиційні особливості твору: сім новел-пісень, роль епіграфів та обрамлень-пісень в інтенціях митця, новелістична мозаїчність. Змалювання подій не в логічній послідовності, а розвировано, стрибкоподібно, фрагментарно, роль напливів, марень, потоку свідомості в моделюванні внутрішнього світу героїв. Героїчні характери борців за волю України (Галат, Остюк, Марченко, Шахай), засоби їх творення, неоромантизм митця. Поетика роману, кіноматографізм, прийоми монтажу.

Кінороман «Вершники». Жанрова своєрідність твору – роман у новелах. Лірико-романтичний стиль твору, своєрідність символіки. Використання традицій народного епосу, а також кіномонтажної композиції новел.

Кіноцентристськими тенденціями позначений і роман Л.Скрипника «Інтелігент» (1929) – екранізований роман на шість частин із прологом та епілогом. «Екранізована» форма подачі матеріалу: спрямованість на схематизм, динамізм і лаконізм кінороману, відсутність у ньому діалогів, монологів, полілогів, натомість ретельно продуманий зоровий ряд – жести, міміка, рухи, пейзажні штрихи, часто підсилені слуховими враженнями.

Специфічна кінотермінологія твору: монтаж, затемнення, діафрагма, екран, режисер тощо.

Образна система твору. Образ безіменного Інтелігента, що виступає символом псевдо інтелігентності, пристосуванства, нікчемності, безпринципності.