Тема 10. Творчість г.С. Сковороди

Поетична спадщина Григорія Сковороди: барокова традиційність і версифікаційне новаторство. Життєпис письменника та історія його дослідження. Типологічний зв’язок поезії Сковороди з феноменом “мандрівних дяків”. Синтез у творах традицій фольклору, досвіду національних і європейських поетів. Жанрове розмаїття віршів. Навчальна їх спрямованість. Барокові та просвітницькі тенденції стилю поета.

Збірка “Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного Писання”: структура, особливості взаємозв’язку епіграфів і тексту віршів. Використання алегорії Саду в своєрідній інтерпретації образу. Соціально-естетична проблематика пісень. Сатиричний образ аморального світу. Зразки пейзажної лірики.

Г.Сковорода як перший український байкар (збірка “Байки Харківські”). Мотиви і теми байок, стильові особливості.

Трактати, діалоги, притчі: «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар Миру»; «Асхань»; «Нарцис»; «Вступні двері до християнської доброчинності»; «Убогий Жайворонок».

Переклади та переспіви: поетичні твори Овідія, Горація, Муре; прозові твори Цицерона, Плутарха, Сидронія Гозія.

Семінарське заняття. Літературна творчість Г.С. Сковороди

Самостійна робота: Літературна творчість Г.С. Сковороди

Іі семестр Заліковий модуль 2.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. Українська література ХІХ ст.

Тема 1. Проблеми історії української літератури першої половини хіх століття

Становлення і розвиток нової української літератури як ідейно-естетичного явища, пов’язаного з формуванням української нації. Поняття «нова українська література». Періодизація нової української літератури. Основні риси нової української літератури в порівнянні з давньою. Посилення інтересу до народного світобачення, до історії та звичаїв в літературі перших десятиліть. Народні етичні й естетичні засади, народна мова і народна пісня в поєднанні з традиціями старої книжної літератури як основа формування нової жанрово-стильової системи. Бурлеск як стильова домінанта, освоєння народної сміхової культури на початку ХІХ ст.

Творчість І.Котляревського (1769 – 1838) як перехід від давньої літератури до нової. Бурлескно-травестійна поема «Енеїда» (1798). Становлення просвітительського реалізму в поемі.

Драматургія І.П.Котляревського. П’єса «Наталка Полтавка» (1819). Особливості жанру. Характер конфлікту. Сценічне життя п’єси.

Водевіль «Москаль-чарівник» (1819). Жанрові особливості, образна система, сюжетно-композиційна організація, характер і роль пісенних партій у творі. Морально-етична суть конфлікту.

Українська байка 10–30-х років ХІХ століття (байки П. Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського, Є. Гребінки та ін.) як своєрідний «місток» від бурлескної до серйозної реалістичної поезії.

Літературна діяльність Петра Гулака-Артемовського (1790 – 1865). Переклади та переспіви. Вірш-послання «Справжня добрість» (1817). Жанрові різновиди байок. П.Гулак-Артемовський у жанрі романтичної балади: «Твардовський» (1827), «Рибалка» (1827).

Життєвий і творчий шлях Євгена Гребінки (1812 – 1848). Педагогічна та видавнича діяльність. Новаторство Є. Гребінки-байкаря. Лірика українською та російською мовою. Поема «Богдан» (1843). Романтичний характер історичної прози (повість «Нежинский полковник Иван Золотаренко» (1842), роман «Чайковський» (1843)).

Синкретизм літературних напрямів, течій і стилів в українській літературі дошевченківського періоду. Сентименталізм як стильова течія перших десятиліть ХІХ ст., його ідейно-художні принципи.

Г.Квітка-Основ’яненко (1778 – 1843) – як яскравий представник сентименталізму в його поєднанні з просвітницьким реалізмом в українській літературі першої половини ХІХ ст. Ідейно-художній зміст оповідань «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень», «От тобі і скарб». Художньо-естетична концепція повістей «Маруся», «Щира любов», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка», «Конотопська відьма».

Розширення тематичних горизонтів української драматургії та збагачення її художніми відкриттями Г.Ф.Квітки-Основ'яненка. П’єси «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик», «Бой-жінка»: жанрова форма, проблемно-тематичні рівні, образи творів.

Романтизм як літературний напрямок 20–60-х років ХІХ століття. Національні особливості українського романтизму. Тематично-стильові течії українського романтизму. Жанрове багатство літератури романтизму. Джерела українського романтизму. Основні етапи романтизму на Україні. Основні літературні та політичні гуртки романтичної орієнтації:

«Харківська школа романтиків» (І. Срезневський, Л. Боровиковський, А. Метлинський М. Маркович, О.Г.Шпигоцький та ін.), романтизм членів «Кирило-Мефодіївського братства» та «Руської Трійці» (М.Шашкевича, І.Вагилевича, Я.Головацького).

Левко Боровиковський (1808 – 1889) – «справжній батько українського романтизму в нашому письменстві» (С.Єфремов). Тематичні та жанрові тенденції української поезії Л. Боровиковського, зв’язок із фольклорною поетикою. Просвітительська орієнтація його байок.

Жанрове розмаїття та художні особливості збірки Амвросія Метлинського (1814 – 1870) «Думки і пісні та ще дещо» (1839). Мотиви поезії: туга за минулим, меланхолійні мрії про повернення старовини, відсутність життєвих перспектив. Використання романтичної колористики та символіки. Зв’язок із «готичним» стилем. Сентиментальні мотиви поезії («Старець», «Рідна мова»).

Микола Костомаров (1817 – 1885). Драматичні твори письменника – перші зразки історико-романтичної драматургії в новій українській літературі. П’єси М. Костомарова «Сава Чалий» (1838) та «Переяславська ніч» (1841): історичні реалії у текстах, тема, проблематика, жанрова форма, образи.

Поетичні збірки М.Костомарова «Українські балади» (1839), «Вітка» (1840). Еволюція жанру балади в українській літературі.

В. Забіла, М. Петренко, О. Афанасьєв-Чужбинський як представники психологічно-особистісної течії українського романтизму. Фольклорні джерела творчості поетів. Пісні та романси літературного походження. Вклад поетів-романтиків у розширення ідейно-тематичних меж поезії першої половини ХІХ ст.

Культурно-національне відродження в Західній Україні. Основні тенденції розвитку романтизму на західноукраїнських землях. Етнографічно-фольклористична та літературна діяльність «Руської трійці». Рукописна збірка «Син Русі» (1833), спроба публікації збірки «Зоря» (1834).

Альманах «Русалка Дністровая» (1837): історія видання, зміст, суспільно-історичне та культурне значення книги.

Маркіян Шашкевич (1811 – 1843) – «батько нового, народного галицько-руського письменства» (І.Франко). Громадянська поезія («Згадка», «Слово до чтителей руського язика», «Руська мати нас родила» та ін.). Епічно-історична поезія («О Наливайко», «Хмельницького обступленіє Львова (Строєм народної пісні)» та ін.). Романтична дисгармонія світу в пейзажній та інтимній ліриці. Казка-новела «Олена». Переспіви та переклади письменника.

Художня спадщина Івана Вагилевича (1811 - 1866). Легендарно-історична поема «Мадей». Любовно-психологічна балада «Жулин і Калина». Польськомовні твори. Фольклорно-етнографічні та історичні розвідки.

Яків Головацький (1814 – 1888). Ідейно-естетичні погляди письменника. Філологічно-історичні дослідження. Притчево-алегоричний вірш «Весна». «Два віночки» як імітація фольклорної балади. Громадянський пафос віршів «Туга за родиною», «В альбом Ізмаїлу Срезневскому», «Братові з-за Дунаю» та ін.

Семінарське заняття: українська драматургія першої половини ХІХ ст.: водевілі, комедії, опери.

Самостійна робота: прочитати й проаналізувати сентиментально-реалістичні повісті Г.Квітки-Основ’яненка.