Тема 5. Поезія «третього цвітіння» (50–60-ті рр. Хх ст.). Творчість м.Рильського

Відчутна ліризація поезії у 50–60-ті рр. ХХ ст., сміливе звернення її до сфери тонких переживань людини, до роздумів над взаємодією думки й почуття, матеріального й духовного, «красивого й корисного», пожвавлення творчих пошуків, урізноманітнення художньо-стильових форм та інтонацій.

«Третє цвітіння» М.Рильського. Естетична самобутність збірки «Троянди й виноград». Образ «розумного садівника»-поета. Тематичні лінії книжки, її композиційна своєрідність. Інтертекстуальне поле збірки: від античності до новітнього часу. Образ Вольтерівського саду-словника («Мова»). Заклик любити й берегти рідну мову («Рідна мова»), захист духовності. Розуміння краси й корисного, нова концепція митця й мистецтва («Поетичне мистецтво», «Іванові Франкові», «Сікстинська мадонна», «Афродіта Мілоська», «Сонет»).

Новаторство М. Рильського в жанрі сонета («Порада»). Жанр елегії у творчості поета («Бабине літо», «Черемшина після дощу»). Філософізм лірики поета.

Філософські роздуми й порушення вічних тем екзистенції людини у збірках «Голосіївська осінь», «Зграя веселиків», «В затінку жайворонка».

Семінарське заняття: Поетичні збірки «Троянди й виноград» та «Голосіївська осінь» – органічне відродження українського неокласицизму у творчості М.Рильського.

Тема 6. «Химерна проза» другої половини хх ст.: о.Ільченко, в.Земляк, м.Вінграновський

Химерна проза як літературне поняття, що виникло наприкінці 60-х рр. ХХ ст. Джерела химерної традиції в українській літературі. Жанрово-композиційні особливості химерної прози й химерного роману зокрема. Фантастичність і сміх, гротескність і елементи художньої умовності – знакові риси химерної прози другої половини ХХ століття.

Роман О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» (1959) як своєрідна точка відліку «химерної течії» в українській літературі. Поєднання у творі ліричного струменя, сатиричної фантастики й фольклорної домінанти. Своєрідність індивідуального стилю О. Ільченка: складність конфлікту, подієвість, яскраво виражена фабульність, наявність великої кількості персонажів, розвиток дії не односюжетно, а «пучком» сюжетних ліній, своєрідність позиції автора-оповідача, монтажність і мозаїчність композиції тощо.

Роман-дилогія «Лебедина зграя» і «Зелені млини» В.Земляка – найеталонніший зразок «химерного роману», в якому поєдналася лірика, сатирична фантастика й потужна фольклорно-етнографічна основа. Елементи філософічності, умовності, фантастики, гротеску у творах. Багатство й виразність соціально-психологічного типажу героїв: образи Максима Тесля, Клима Синиці, Володі Яворського, Леля Лельковича, Орфея Кожушаного, братів Соколиків і Харитона Гапочки та інших.

Своєрідність творчої індивідуальності В.Вінграновського. Роман «Северин Наливайко» (1996) як новаторське явище, свого роду «химерна історична проза». Поєднання фантастичного і реального у творі. Глибоке розуміння і відчуття художньої версії історичного факту, дослідження історичних документів, фактографії, наукових досліджень. Фольклорна домінанта головних персонажів твору як ознака химерного роману. Наявність у романі елементів химерії, що визначають неповторність та органічність твору.

Семінарське заняття: Поетика «химерного» роману О.Ільченка «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і чужа молодиця».

Самостійна робота: Розкрити зміст літературознавчих понять і вміти їх застосовувати під час аналізу творів: «химерний» роман, художня умовність, гротескність, фантасмагорія, сатира, ліризація.