4. Менеджмент виробничих запасів

Головним завданням в галузі управління запасами є визначення оптимального рівня на якому потрібно підтримувати наявність ТМЦ з метою забезпечення нормального і безперервного процесу виробництва.

Для прийняття відповідних рішень аналізують оборотність матеріальних запасів за допомогою:

1) коефіцієнту оборотності матеріальних запасів Кмз = СП / СМЗ, де СП – собівартість реалізованої продукції, СМЗ – середньорічна вартість матеріальних (виробничих) запасів.

Даний коефіцієнт має досить узагальнене значення, тому що різні види запасів підприємства можуть обертатися нерівномірно. Тому для більш глибокого налізу цей показник може розраховуватися по кожному окремому виду запасів. Коефіцієнт по суті означає кількість завершених виробничих циклів, що відбулися протягом року.

2) коефіцієнту тривалості обороту запасів (днів) Тмз = 360 / Кмз.

Цей коефіцієнт показує скільки днів підприємство може працювати без залучення додаткових запасів матеріальних цінностей.

Визначення оптимального рівня запасів пов’язується також з необхідністю на їх утримання. З виробничими запасами пов’язані такі групи витрат:

5. Витрати на зберігання:

• утримання складських приміщень;

• зарплата складського персоналу;

• витрати від псування цінностей при зберіганні;

• витрати від утворення неліквідних запасів.

6. Видатки на поновлення запасів і організацію замовлення на партію товарів:

• витрати на укладання угоди і оформлення документів;

• на обробку інформації про постачальника;

• представницькі витрати;

• поштово-телеграфні витрати тощо.

7. Витрати пов’язані з тимчасовою нестачею запасів (порушення виробничого циклу):

• припинення виробництва;

• втрата покупців та замовників;

• штрафи за невиконання угоди поставки.

Головним завданням менеджменту запасів є така оптимізація всіх вищеназваних видатків, щоб сумарні витрати на утримання запасів були найменшими. Це в значній мірі залежить від обсягу замовлень ТМЦ і кількості таких замовлень протягом року. Так, при збільшенні обсяг замовлень збільшуються видатки на зберігання і зменшуються на поновлення запасів і видатки пов’язані з тимчасовою нестачею запасів.

Основною формулою визначення економічного обсягу замовлення запасів є:

де

П – загальна потреба в запасах, необхідна підприємству в певний період (в натуральному виразі),

З – затрати на організацію одного замовлення,

В – витрати на зберігання одиниці запасів.

Ця формула дозволяє визначити обсяг замовлення, який мінімізує всі відповідні витрати.

Кількість необхідних замовлень протягом року можна визначити так: КЗ = П / ЕОЗ, де П – загальна річна потреба сировини, ЕОЗ – економічний обсяг замовлення.

5. Управління джерелами фінансування оборотних активів

політика в галузі управління оборотними активами в значній мірі впливає на ефективність їх використання. Для прийняття рішення весь оборотний капітал попередньо поділяють на постійний та змінний.

Постійний оборотний капітал – це та частина оборотних засобів, яка постійно знаходиться в обороті підприємства і потреба в ній залишається незмінною протягом всього операційного циклу. Це норматив оборотних засобів або їх мінімальна величина, що забезпечує безперервність виробництва.

Змінний ОК – це додаткова кількість оборотних засобів необхідна підприємству в сезонні періоди або в якості страхового запасу.

Різниця між загальною потребою підприємства в оборотних засобах і постійним капіталом називається сезонною складовою оборотного капіталу.

Існує три основну підходи до політики фінансування оборотних активів:

1). Оптимальною вважаються така структура джерел фінансування, за якої постійна складова оборотного капіталу фінансується з рахунок власних джерел, а сезонна – за рахунок залучених та позичених коштів.

2). Консервативна стратегія передбачає, що постійний капітал і частина сезонних запасів фінансується власними коштами і лише частина потреби в оборотних коштах, в найбільш ліквідні періоди виробництва, може покриватися за рахунок короткострокових банківських кредитів.

3). Агресивна стратегія – за якої в оборот активно залучаються позичкові кошти, які використовуються навіть на покриття мінімальної потреби в оборотних засобах. За умови агресивної стратегії підвищується ефективність використання оборотних коштів, але ризик втрати ліквідності оборотних коштів зростає.