4. Оцінка кредитоспроможності клієнта й ризику, пов’язаного з видачею позики

Після одержання клопотання і необхідних документів для оформлення кредиту банк повинен проаналізувати та ретельно вивчити діяльність потенційного позичальника, визначити його кредитоспроможність, можливість і доцільність надання йому кредиту, оцінити перспективи повернення кредиту.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

- репутація позичальника: кваліфікація та здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни, своєчасність погашення раніше виданих позик та платіжної дисципліни;

- фінансовий стан позичальника: забезпеченість фінансовими ресурсами, ефективність використання фондів, рентабельність та ліквідність його балансу;

- прогноз розвитку господарства з урахуванням кон’юнктури ринку: оцінка продукції, що випускається та стан її реалізації, характер послуг, конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, обсяги експорту тощо.

На основі проведеного аналізу системи основних показників діяльності підприємства комерційним банком за сумарним значенням інтегральної оцінки визначається клас надійності підприємства-позичальника. При цьому позичальники зараховуються до одного із п’яти класів:

клас А – підприємство з дуже стійким фінансовим станом;

клас Б – підприємство зі стійким фінансовим станом;

клас В – підприємство має ознаки фінансових ускладнень;

клас Г – підприємство підвищеного ризику;

клас Д – підприємство з незадовільним фінансовим станом.

На підставі оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника банк прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту і готує висновок про можливість і доцільність надання позички, очікувані терміни та ймовірність її повернення, розмір процентної ставки, рівень цільового використання позички з переліком чинників ризику.

Тема 8. Оподаткування підприємств

План

1. Сутність і функції податків

2. Елементи системи оподаткування

3. Класифікація податків

4. Окремі види податків, зборів та обов’язкових платежів

1. Сутність і функції податків

Податкові платежі – це основне джерело доходів держави, найважливіша фінансова категорія. Податковими платежами вважаються – податок, збір і плата.

Податок – це обов’язків платіж, який стягується до бюджетів усіх рівнів з фізичних та юридичних осіб на безповоротній основі (податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість (ПДВ), податок на прибуток).

Збір – це платіж, який стягується в основному до державних цільових фондів та місцевих бюджетів (пенсійний збір, ринковий збір, курортний збір).

Плата – це сума коштів, яка повертається державі (в основному) за тимчасове або постійне користування ресурсами (плата за воду, рентна плата, орендна плата).

Сукупність податків, зборів та інших обов’язкових платежів утворюють податкову систему держави. Встановлення і скасування податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а також пільги платникам надаються ВРУ, ВР АРК і місцевими радами.

Сутність податків як економічної категорії відображається в їх функціях. Оскільки податкова система є однією із складових фінансової системи, функції податків випливають із функцій фінансів. Податки, в основному, виконують дві функції: фіскальну і регулюючу.

Суть фіскальної функції полягає в тому, що саме за допомогою податків, зборів та платежів забезпечується наповнення бюджетів усіх рівнів і відповідно джерел формування доходів держави. Отже, через фіскальну функцію системи оподаткування задовольняються загальнодержавні потреби.

Суть регулюючої функції податків полягає у можливості держави через діяльність податкового механізму забезпечувати процес регулювання соціально-економічних відносин. А саме, за допомогою податкових ставок та податкових пільг держава намагається регулювати процес накопичення капіталу, рівень платоспроможності населення, захист малозабезпечених верств населення тощо. В основному діяльність регулюючої функції направлена на економічні та соціальні процеси у суспільстві.