2. Елементи системи оподаткування

Оволодіння основами податкової теорії вимагає чіткого і точного розуміння податкової термінології, тобто понять, які називають елементами податку. До таких понять належать: об’єкт оподаткування, суб’єкт оподаткування, джерело сплати, одиниця оподаткування, ставка податку.

Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується (дохід, земля, транспортні засоби тощо). Досить часто назва податку походить від об’єкта оподаткування. Наприклад, податок на землю, податок на прибуток тощо.

Суб’єкти оподаткування – це особи (підприємства чи громадяни), на яких покладено обов’язки сплачувати, утримувати та перераховувати платежі до бюджету. Платника податку треба відрізняти від справжнього носія податку (кінцевого споживача) – особи, з чиїх доходів безпосередньо здійснюються стягнення.

Джерело сплати – це дохід платника, з якого стягується податок. Джерелом сплати може виступати дохід, виручка від реалізації тощо.

Одиницею оподаткування (або масштабом вимірювання) є одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта оподаткування. Наприклад, одиницею оподаткування може виступати площа земельної ділянки в га або м2, обсяг циліндра двигуна транспортного засобу в м3 або ж доходи в грн.

Ставка податку – це розмір податку на одиницю оподаткування. Наприклад, ставка податку на доходи фізичних осіб вславлюється у відсотках до доходу платника.

3. Класифікація податків

Краще з’ясувати сутність податків і їх вплив на економіку можливо завдяки класифікації податків за певними ознаками.

За економічним змістом податки поділяються на:

• податки на доходи (податок з доходу фізичних осіб, податок з прибутку);

• податки на споживання (податок на додану вартість, акцизний збір – безпосередніми платниками є особи, які купують товари або ж послуги);

• податки на майно (податок з власників транспортних засобів, податок на нерухомість).

Залежно від рівня державних структур податки поділяють на:

• загальнодержавні – встановлюються Верховною Радою України і сплачуються до державного бюджету або державних цільових фондів (ПДВ, податок на прибуток, пенсійний збір тощо);

• місцеві – встановлюються місцевими радами і сплачуються до місцевих бюджетів (комунальний податок, податок з реклами, готельний збір, курортний збір тощо).

За методом справляння податки бувають розкладні та окладні.

Розкладні податки –це історична форма справляння податків. Вона відповідала низькій податковій техніці. Механізм оподаткування був наступним: спочатку уряд визначав загальну суму податкових надходжень, яка необхідна була для фінансового забезпечення функціонування держави, потім ця сума розподілялася між адміністративно-територіальними одиницями, залежно від обраного масштабу. Пізніше уряд адміністративної одиниці доводив до кожного платника відповідну суму нарахованого податку.

Окладні податки передбачають спочатку встановлення ставок, а потім визначення сум податків для кожного платника окремо, наприклад, фіксований сільськогосподарський податок.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі.

• прямі податки – встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо пропорційно залежить від доходів платників. Наприклад, податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток тощо;

• непрямі податки - - встановлюються в цінах товарів та послуг, а їх розмір для окремого платника не залежить від його доходів. Наприклад, податок на додану вартість, акцизний збір, мито тощо.