3. За правом власності:

Власні – статутний капітал + прибуток.

Залучені – одержані підприємством з інших джерел (бюджетні асигнування, кредити банків).

3. Методи та принципи організації фінансової діяльності підприємств

Існує 3 основних методи організації фінансової діяльності підприємств:

• комерційний розрахунок;

• неприбуткова діяльність;

• кошторисне фінансування.

Комерційний розрахунок відображає формування фінансових ресурсів на основі здійснення комерційної діяльності спрямованої на одержання прибутку. Комерційний розрахунок базується на таких принципах:

• повна господарська і юридична самостійність суб’єкта підприємництва;

• самоокупність;

• прибутковість;

• самофінансування;

• фінансова відповідальність.

Господарська самостійність дозволяє підприємствам чітко визначити право власності на фінансові ресурси і самостійно визначити основні напрями їх розміщення і використання.

Юридична відокремленість дає змогу визначити себе як певну юридичну особу.

Самоокупність означає покриття витрат на рівні простого відтворення за рахунок отриманих доходів. Принцип самоокупності передбачає покриття доходами не тільки витрат пов’язаних безпосередньо з виробництвом, а й спрямованих на погашення кредитів і сплату відсотків за ними. Розрізняють повну і часткову самоокупність. Повна – покриття витрат в повному обсязі, часткова передбачає часткове покриття витрат за рахунок додаткових джерел (асигнувань з бюджету).

Прибутковість тісно пов’язана з принципом самоокупності і продовжує його. Передбачається, що після покриття доходами витрат підприємство формує прибуток. Прибуток є кінцевою метою діяльності підприємства, критерієм її ефективності, основним джерелом нарощення фінансових ресурсів і розширення виробництва.

Самофінансування передбачає можливість покриття підприємством витрат на розвиток виробництва, за рахунок одержаного прибутку та залучених кредитів, які в свою чергу теж будуть погашені за рахунок прибутку.

Фінансова відповідальність розглядається як підсумковий принцип комерційного розрахунку. Вона характеризує його дієвість і полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності. Одержані збитки покриваються за рахунок власних джерел, а при неможливості такого покриття підприємство визнається банкрутом.

Неприбуткова діяльність організована в цілому на тій же основі, що й комерційний розрахунок, тобто передбачає покриття витрат певними доходами. Проте такі підприємства не ставлять за мету одержання прибутку, а лише передбачають фінансування необхідних їм витрат.

Доходами таких підприємств можуть бути:

• надходження у вигляді бюджетних асигнувань;

• внески учасників, засновників, спонсорів;

• часткова плата за послуги, що надаються такими підприємствами.

До неприбуткових підприємств відносять обслуговуючі кооперативи, установи соціальної сфери та підприємства муніципального господарства.

Основними принципами діяльності неприбуткових підприємств є:

• господарська самостійність;

• юридична обособленість;

• фінансова відповідальність.

Кошторисне фінансування полягає у забезпеченні витрат за рахунок зовнішніх джерел фінансування. Бюджетні установи, які складають кошторис своїх витрат одержують кошти з державного або місцевого бюджету. Підприємства фінансуються за рахунок централізованих фондів корпоративних об’єднань.

Основними принципами кошторисного фінансування є:

• плановість;

• цільовий характер використання виділених коштів;

• підзвітність.