Графік зайнятості магістрів спеціальності 8.050103 «Міжнародна економіка» у творчі дні протягом навчального року

Часи	Види робіт	Виконавці
8:00-9:00	Самостійне опрацювання і аналіз наукових та статистичних матеріалів до дипломної роботи	Магістри
9:00-11:00	Відвідування бібліотеки ДонНУЕТ для пошуку матеріалів з підготовки та написання статей, тез, інших наукових робіт, курсових і дипломних робіт	Магістри, працівники бібліотеки ДонНУЕТ
11:00-13:00	Пошук інформації та статистичних даних в мережі Інтернет	Магістри, працівники бібліотеки ДонНУЕТ, співробітники кафедри
13:00-15:00	Консультація з керівником дипломної роботи	Магістри, керівники дипломних робіт
15:00-17:00	Підготовка та написання статей, тез, інших наукових робіт, курсових і дипломних робіт	Магістри, керівники дипломних робіт

Змістовий модуль 1. Введення до міжнародного менеджменту

Тема 1. Суть і характерні риси міжнародного менеджменту

Анотація:

Тема присвячена визначенню сутності міжнародного бізнесу як основи міжнародного менеджменту і характеристиці міжнародного менеджменту як складової частини міжнародного бізнесу, вивченню сутності і структури міжнародної корпорації як основного суб’єкта міжнародного менеджменту, аналізу принципів діяльності менеджерів міжнародного бізнесу, дослідженню концепцій та моделей міжнародного менеджменту, класифікації цілей міжнародного менеджменту і характеристиці основних вимог до виконання завдань міжнародного менеджменту.

Навчальні завдання:

• охарактеризувати особливості сучасного міжнародного бізнесу;

• з'ясувати зміст і роль міжнародного менеджменту в міжнародному бізнесі;

• розглянути і охарактеризувати міжнародні корпорації як основний суб’єкт міжнародного менеджменту;

• визначити організаційну структуру міжнародної корпорації;

• виявити зміст і принципи діяльності менеджера в міжна­родних корпораціях;

• визначити основні концепції і моделі міжнародного менеджменту;

• класифікувати цілі міжнародного менеджменту, визначи­ти його завдання і вимоги до їх виконання.

Форми контролю:

1. Вирішення ситуацій.

2. Тестування.

3. Усний опит.

Основні положення теми:

Міжнародний бізнес – це підприємницька діяльність того або іншого економічного суб'єкта (компанії, підприємства, банку і т.д.) у двох і більше країнах.

Індекс транснаціоналізації діяльності міжнародної корпорації ­– це середньозважена величина трьох відношень – закордонних активів до загального обсягу активів, закордонних продажів до загального обсягу продажів, чисельності зайнятих за кордоном до загальної чисельності зайнятих, або

IT = (ЗА/ЗОА + ЗП/ЗОП + 33/ЗЧЗ) • 100% / 3, де

IT – індекс транснаціоналізації діяльності міжнародної корпорації; ЗА – обсяг закордонних активів міжнародної корпорації; ЗОА – загальний обсяг активів міжнародної корпорації; ЗП – обсяг закордонних продажів міжнародної корпорації; ЗОП – загальний обсяг продажів міжнародної корпорації; 33 – чисельність зайнятих на підприємствах міжнародної корпорації за рубежем; ЗЧЗ – загальна чисельність зайнятих на підприємствах міжнародної корпорації.

Міжнародний менеджмент як наука – це комплекс концепцій управління міжнародними корпораціями з урахуванням внутрішнього і зовнішнього середовища їхньої діяльності.

Міжнародний менеджмент як складова частина міжнародного бізнесу являє собою систему методів управління, спрямованих на формування, утримання, розвиток і використання конкурентних переваг у різних країнах з метою підвищення ефективності (рентабельності, якості виробництва, зниження витрат і максимізації прибутку), стабільності, зміцнення і розширення позицій міжнародних компаній на світових ринках.

Міжнародна корпорація – це компанія, що займається зовнішньоекономічною діяльністю і, яка володіє такою фінансовою, виробничою, науково-технічною та ін. силою, що дозволяє їй впливати на національну економіку і світову економіку в цілому.

ТНК – це компанії, що мають і контролюють підрозділи за рубежем, які займаються виробничою, науково-технічною, комерційною, фінансовою та іншими видами діяльності.

Організаційна структура міжнародної корпорації являє собою систему взаємозалежних між собою підрозділів, що перебувають у певному підпорядкуванні і супідрядності один до одного

Основні рівні організаційної структури міжнародної корпорації:

1. рівень головної компанії;

2. рівень підлеглих підрозділів.

Основні функції головної компанії:

• стратегічне управління всіма підрозділами, включаючи єдину маркетингову, виробничу, фінансову, інвестиційну, кадрову політику;

• розробка довгострокових планів;

• фінансовий і адміністративний контроль за діяльністю підрозділів; внутрішній аудит;

• координація оперативної (поточної) господарської діяль­ності підрозділів;

• координація НДДКР і виконання великих загальнокорпоративних проектів.

Організаційні форми підрозділів міжнародних корпорацій:

1. Залежно від юридичного статусу господарських підрозділів іноземного сектора в приймаючій країні:

1. дочірні компанії – це окремі організаційні одиниці, які є юридичними особами; контролюються головною компанією на підставі володіння контрольним пакетом акцій; прибуток розподіляється між ними і головною компанією в залежності від частки участі останньої в перших;

2. філії, відділення, представництва – не є окремими організаційними одиницями міжнародної корпорації; не є юридичними особами; прибуток є частиною оподатковуваного доходу материнської компанії;

3. спільні підприємства – контролюються на паритетних засадах; можлива лише участь головної компанії в акціонерному капіталі (менше контрольного пакета).

1. Залежно від ступеня контролю і характеру управління підрозділами з боку головних компаній:

1. мажоритарні підрозділи – підрозділи, в яких участь іноземного інвестора переважна, тобто більш 50%;

2. міноритарні підрозділи – підрозділи, контрольний пакет акцій яких знаходиться в руках іноземного інвестора, але він складає менше половини статутного капіталу (10-49%) фірми, яка контролюється;

3. підприємства спільного володіння – підрозділи, контроль над якими здійснюють дві фірми на паритетних засадах, або двом належать дві однакові частини «більшості», третій – інша, менша частина статутного капіталу.

Менеджер міжнародної корпорації – це особа, яка організує роботу компанії, підроз­ділу, відділу і т.д. на підставі сучасних методів управління.

Концепції міжнародного менеджменту:

• етноцентрична концепція. За цієї концепції усі підрозділи міжнародної корпорації орієнтуються на використання методів і принципів управління в країні базування головної компанії;

• поліцентрична концепція. При цьому в закордонних підрозділах міжнародної корпорації стиль управління пристосовують до місцевих умов;

• регіоцентрична концепція. Ця концепція базується на положенні про те, що не тільки окремі економічні регіони, але й увесь світ є однорідним ринком, і регіональна інтеграція супроводжується збереженням базових стилів менеджменту

• геоцентрична концепція. Сутність цієї концепції полягає в тому, що оптимальна підприємницька діяльність корпорацій у різних країнах можлива лише за умови одночасного використання переваг стандартизації і пристосування.

Моделі міжнародного менеджменту:

• інтернаціональна (міжнародна) модель. Дана модель характеризується використанням зарубіжними підрозділами принципів менеджменту головної компанії, переміщенням знань і ноу-хау в напрямку від головної компанії до структурних підрозділів, інтенсивним контролем і координацією діяльності закордонних підрозділів материнською компанією;

• мультинаціональна модель. За цієї моделі закордонні підрозділи мають відносну самостійність у прийнятті управлінських рішень; встановлюються завдання зміцнення місця продукції на важливих ринках і підвищення ефективності автономно діючих закордонних підрозділів; координація і контроль здійснюються в основному через особливі відносини топ менеджменту материнської ком­панії і менеджерів закордонних підрозділів;

• глобальна модель. Використання цієї моделі передбачає централізацію капіталів, ресурсів і компетенції; переміщення товарів, кадрів і ноу-хау в напрямку від головної компанії до закордонних підрозділів; незначний рівень автономії закордонних підрозділів; високий ступінь стандартизації виробниц­тва;

• транснаціональна модель. Характерними рисами цієї моделі є: усунення ієрархічних відносин між головною компанією та її закордонними підрозділами; імплементація внутрішньоорганізаційної мережі; використання національних особливостей закордонни­ми підрозділами у процесі реалізації стратегії корпорації.

Крива досвіду – це функція постійного скорочення виробничих витрат, що мали місце протягом усього життєвого циклу продукту (виробничі витрати скорочуються щораз, коли подвоюється валовий обсяг продукції).

Основні види цілей міжнародного менеджменту.

1. Залежно від значення цілей:

• стратегічні – цілі, орієнтовані на досягнення стабільності, проникнення на той або інший світовий ринок, на досягнення першості у визначеній діяльності;

• тактичні – цілі, спрямовані на досягнення визначених результатів на тому або іншому етапі міжнародної діяльності міжнародної компанії;

• оперативні – цілі, пов’язані з рішенням поточних задач міжнародного бізнесу.