Тема 7. Управління і комунікації в міжнародних корпораціях

Анотація:

Тема розглядає питання організації системи управління міжнародних корпорацій, аналізує основні структури управління міжнародних корпорацій, характеризує проблеми комунікаційного процесу в міжнародних корпораціях.

Навчальні завдання:

• вивчити сутність процесу управління міжнародною корпорацією;

• ознайомитися з основними способами організації діяльності системи управління міжнародної корпорації;

• визначити основні підходи до організації системи менеджменту міжнародної корпорації залежно від організації бізнесу за кордоном;

• розглянути основні структури управління міжнародних корпорацій;

• дослідити діяльність спеціалізованих відділів в центральних службах управління міжнародних корпорацій;

• визначити сутність і особливості діяльності дочірніх компаній з управління закордонною діяльністю міжнародних корпорацій;

• ознайомитися з поняттям і складовими комунікаційного процесу в міжнародних корпораціях.

Форми контролю:

1. Вирішення ситуацій.

2. Тестування.

3. Усний опит.

Основні положення теми:

Міжнародна корпорація – це компанія, що є національною за капіталом, але інтернаціональною за сферою своєї діяльності, яка здійснюється за кордоном відпо­відно до місцевих законів і особливостей.

Способи організації діяльності системи управління:

1. створення самостійного підрозділу (відділення) із закордонних операцій. До його компетенції входить управління операціями виключно на зовнішньому ринку;

2. розподіл діяльності за функціональною ознакою. В корпорації виділяються окремі функціональні напрямки (ви­робництво, збут, облік та ін.), за якими здійснює­ться централізований контроль;

3. розподіл діяльності за виробничо-технологічними напрямками. Ця форма організації є результатом інтеграції внутрішніх і зовні­шніх операцій. У корпорації виділяють кілька основних виробни­чо-технологічних ліній, кожна з яких займається виробництвом і збутом того чи іншого виду продукції;

4. розподіл діяльності за регіональною ознакою. Операції, які виконуються корпорацією, відокремлюються за регіонами. До цієї форми організації компанія звертається тоді, коли її операції на зовнішньому ринку не обме­жені одним регіоном або країною, а достатньо рівномірно розо­середжені в усьому світі.

5. використання матричної організаційної структури управлін­ня. Ця форма організації виробництва є своєрідним поєднанням кількох зазначених форм.

Основні структури управління міжнародних корпорацій:

1. централізована;

2. децентралізована.

Фактори, що впливають на вибір структури управління міжнародної корпорації:

• розміри компанії;

• значення і характер закордонної діяльності компанії;

• ступінь диверсифікованості і складності продукції, що випускається;

• характер експортованої і виробленої на закордонних підприємствах продукції;

• специфіка ринків цільових країн і рівень конкуренції на них.

Основним принципом централізованої системи є принцип єдиноначальності. Це значить, що керівництво вищої ланки залишає за собою велику частину повноважень, необхідних для прийняття найважливіших рішень, регламентує і координує діяльність підрозділів; у дочірніх підприємств і підрозділів цілком відсутня господарська самостійність.

За децентралізованої системі управління повноваження розподіляються по нищих рівнях управління, усередині фірми створюються виробничі відділення, що користуються повною господарською самостійністю. За вищим керівництвом фірми зберігаються лише функції контролю і координації діяльності підрозділів, а також здійснення перспективного планування. Усі виробничі підрозділи несуть відповідальність за організацію виробничо-збутової діяльності; кожне відділення самостійно фінансує свою діяльність, вступає в партнерські відносини з будь-якими третіми сторонами.

Ступінь централізації або децентралізації визначають наступні фактори:

1. кількість рішень, прийнятих на нищих рівнях управління;

2. важливість даних рішень;

3. наслідок рішень, прийнятих на нищих рівнях;

4. обсяг контролю за роботою підлеглих;

5. ступінь делегування вищим керівництвом своїх повноважень нищим рівням управління.

Переваги централізованої структури управління міжнародної корпорації:

• поліпшення контролю і координації виконання усіх функцій;

• уникнення розростання і розвитку одних відділів за рахунок інших;

• раціональніше використання досвіду персоналу центрального адміністративного органу.

Переваги децентралізованої структури управління міжнародної корпорації:

• надання права прийняття рішень керівникові, що знаходиться ближче усього до виникаючої проблеми;

• стимулювання ініціативи;

• сприяння професійному росту керівників.

Центральна служба управління міжнародних корпорацій – це функціональна служба на загальнокорпоративному рівні, що здійснює підготовку інформації та рекомендацій з усіх питань, які входять до компетенції служб з наступною передачею їх вищій ланці керівництва для прийняття рішень.

Форми спеціалізованих відділів в рамках центральних служб:

• відділи з удосконалення організаційної структури управління;

• відділи, що займаються питаннями перспективного планування, визначення раціонального сполучення принципів централізації і децентралізації управління, а також розробки гнучких організаційних механізмів;

• відділи, що спеціалізуються на загальнокорпоративному контролі, маркетингу, організації й обслуговуванні виробництва.

Міжнародне відділення – це структурно незалежний, відособлений від виробничих відділень організаційно-економічний центр управління зовнішньоторговельною діяльністю міжнародної компанії.

Функції міжнародного відділення:

1. здійснення цілеспрямованого і безперервного організуючого впливу на всі підрозділи інтернаціональної структури зовнішньоторговельного апарату;

2. розробка загальних напрямків і конкретних цілей функціонування і розвитку зовнішньоторговельного апарату в цілому і його окремих підрозділах;

3. визначення засобів, форм і методів досягнення цих цілей;

4. внесення коректив у систему пріоритетів діяльності;

5. розвиток спеціалізації і кооперування виробництва між дочірніми компаніями;

6. здійснення експортних операцій з країни місцезнаходження материнської компанії;

7. збут продукції, виробленої на підприємствах закордонних дочірніх компаній як на місцевих ринках, так і на ринках інших країн.

Основна мета управлінської діяльності міжнародного відділення – забезпечення чіткої взаємодії між різними структурними ланками зовнішньоторговельного апарату.

Зовнішньоторговельний апарат міжнародного відділення – це система органів і служб, об'єднаних функцією управління процесом реалізації і закупівлі товарів за кордоном, а також здійснення зв'язку закордонних філій і дочірніх компаній між собою і з материнською компанією по технологічній лінії.

Дочірні компанії з управління закордонною діяльністю міжнародних корпорацій являють собою юридично незалежні (на відміну від міжнародних відділень), засновані як правило у виді акціонерного товариства закордонні комерційні підприємства, основна частина капіталу яких належить материнської компанії.

Концерн – група дочірніх компаній навколо іншої компанії (материнської), що тримає акції цих підприємств, з метою вирівнювання певних галузевих сезонних коливань і ризиків; переміщення капіталу в більш прогресивні галузі; здійснення капіталовкладень при наявності значних ліквідних засобів; створення «економічної імперії» при наявності індивідуальної власності.

Обов’язки дочірніх компаній з управління закордонною діяльністю міжнародної корпорації:

• вивчення ринку, організація реклами;

• фінансові розрахунки з замовниками;

• продаж зі складів за зразками, каталогами і прейскурантами;

• післяпродажне технічне обслуговування машин, що поставляються на ринок, і устаткування.

Комунікації в міжнародній корпорації – це процес зв’язку окремих структурних одиниць міжнародної корпорації.

Формальні комунікації в міжнародній корпорації – це процес зв’язку структурних одиниць міжнародної корпорації засобами, які передбачені організаційною структурою.

Види формальних комунікацій в міжнародній корпорації :

• спадні комунікації – це процес зв’язку окремих структурних одиниць міжнародної корпорації з вищого рівня управління до нижчого (накази, інструкції тощо).

• висхідні комунікації – це процес зв’язку окремих структурних одиниць міжнародної корпорації з нижчого рівня управління до вищого (звіти, потреби, проблеми).

Неформальні комунікації в міжнародній корпорації – це процес зв’язку структурних одиниць міжнародної корпорації неформальними, не передбаченими організаційною структурою засобами.

Зовнішні комунікації в міжнародній корпорації – це процес зв’язку за межами міжнародної корпорації.

Внутрішні комунікації в міжнародній корпорації – це процес зв’язку у межах міжнародної корпорації.

Комунікаційні мережі міжнародних корпорацій – це сукупність засобів постійного зв’язку на основі створених і функціонуючих інформаційних каналів.

Інформаційна система міжнародної корпорації – це обладнання і процедури збору, обробки і передачі адекватної, своєчасної і достовірної інформації для планування, контролю, оцінки та координації виробничої діяльності міжнародної корпорації, включаючи операції за кордоном.

Завдання для самостійної роботи: