Тема 6. Ринок праці в системі соціально – трудових відносин

6.1. Сутність, зміст, основні складові ринку праці в економічній системі України.

6.2. Види ринків праці – моделі, типи, форми, різновиди та сегменти.

6.3. Державне регулювання ринку праці.

6.4. Основні конвенції міжнародної організації праці з питань регулювання ринку праці.

6.1. Сутність, зміст, основні складові ринку праці в економічній системі україни

Ринок праці за своєю суттю схожий на інші ринки, бо базується на тих же економічних законах: законах попиту і пропозиції, законі конкуренції, закону вартості, законі грошового обігу, тому формується як органічна ланка ринкової системи взагалі і може функціонувати лише у взаємозв'язку з іншими ринками.

У функціонуванні ринку праці можна відмітити декілька принципових особливостей. По-перше, це сукупність економічних відносин між попитом та пропозицією робочої сили. По-друге, місце працевлаштування, перехрестя різних економічних та соціальних інтересів і функцій. По- третє, із позицій підприємця, це поле взаємовідносин його співробіт­ників. По-четверте-механізм, що забезпечує погодження ціни га умов праці між роботодавцями та працівниками, що наймаються.

Об'єктом продажу на ринку праці є робоча сила - це капітальний товар для суспільства, оскільки робоча сила - це здатність людини до праці, сукупність її фізичних, інтелектуальних цінностей, набутих знань, досвіду, які використовуються у процесі виробництва матеріальних благ та духовних цінностей.

Специфічність товару «робоча сила» полягає і в тому, що він продається на певний термін, є не тільки споживачем, а й створює національний доход суспільства; має обмежену мобільність; це живий товар з власним характером.

Умовами виникнення ринку праці, як і інших ринків є:

• суспільний поділ праці, завдяки якому здійснюється спеціалізація виробництва;

• конкуренція;

• повна самостійність і незалежність продавців і покупців.

Головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція, яка включає всю найману робочу силу з частини економічно активного населення, та сукупний попит як синонім загальної потреби економіки в найманій робочій силі.

Ринок праці має ряд важливих особливостей, що впливають на його функціонування:

• Невіддільність прав власності на товар (робоча сила, труд) від його власника. Власник робочої сили передає покупцеві (роботодавцю) на обумовлений термін часу право використання та право розпорядження його здібностями, вміннями, навичками, не втрачаючи при цьому право володіння ними.

• Великий термін продовження виконання трудового контракту. Угода, що укладається на ринку праці, передбачає початок довгих відносин між продавцем і покупцем;

• Наявність і дія негрошових аспектів угоди. Це перш за все умови праці, мікроклімат у колективі, перспективи просування у службі, а також професійний зріст;

• Наявність великої кількості інституційних структур особливого виду. До них відносяться: система трудового законодавства; різні заклади і служби .зайнятості; державні програми у галузі праці й зайнятості тощо.

• Висока міра індивідуалізації угод. Вони відрізняються в залежності від особливостей конкретних робочих місць, вимог до якостей працівника, а також унікальністю кожної людини, її здібностей до певної роботи.

Елементи ринку праці:

• Сторони ринкових відносин або суб'єкти ринку: роботодавці чи їх представники та люди, що шукають роботу.

• Правові акти, що регламентують відношення суб'єктів ринку праці.

• Кон'юнктура ринку - співвідношення попиту і пропозицій праці, певні ставки заробітної плати на конкретні види праці й рівень зайнятості населення.

• Служби зайнятості населення (центри, біржі, бюро тощо).

• Інфраструктура ринку праці: служби профорієнтації, підготовки її перепідготовки працівників, фонди зайнятості, рекламні фірми та інші.

• Альтернативні тимчасові форми забезпечення зайнятості: господарські роботи, сезонні роботи, роботи у домашньому господарстві та інші.

• Система соціальних виплат і гарантій для тих, хто вивільнюється з виробництва, переводиться на нове місце роботи, безробітних.

• Конкуренція - наявність великої кількості покупців і продавців на ринку праці і їх можливість вільнц виходити на ринок і залишати його.

Функції ринку праці:

• суспільного поділу праці - він розмежовує роботодавців і найманих працівників за професіями, спеціальностями та між галузями й регіонами;

• інформаційної функції - ринок дає учасникам процесу купівлі- продажу товару «робоча сила» інформацію щодо умов найму, рівня заробітної плати, якості робочої сили;

• посередницької - встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками для задоволення взаємних інтересів та потреб щодо вигідних умов купівлі-продажу товару «робоча сила»;

• ціноутворюючої - встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили, на ринку діє закон вартості і відбувається загальне витрат праці на відтворення товару «робоча сила» та його суспільної корисності;

• стимулюючої - ринок вимагає якісної роботи сили, стимулюючи найманих працівників поліпшувати свій рівень професійних знань та вмінь, щоб бути конкурентоспроможними на ринку праці;

• регулюючої - впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів та господарств в інші, що пріоритетно розвиваються;

• оздоровчої - в умовах дії закону конкуренції одержують перевагу працівники з більш високими характеристиками якості робочої сили, ринок створює таку мотивацію праці, яка, з одного боку, примушує працівників утримувати свої робочі місця, а отже, і доход в умовах гострої конкуренції, а з іншого - матеріально зацікавлює, стимулює їхню ініціативу.

Важливим елементом ринку праці є його інфраструктура. Інфраструктура ринку праці — це сукупність державних та недер­жавних структур сприяння зайнятості населення, кадрових служб підприємств і фірм, громадських організацій та фондів, які забезпе­чують взаємодію між попитом і пропозицією на ринку праці.

Основними суб`єктами ринку праці є роботодавці і наймані робітники. Роботодавець –ним може бути державне підприємство, акціонерне товариство, суспільні організації, кооперативи, приватні підприємства, господарські асоціації, індивідуальні наймачі тощо.

Наймані працівники – це вільні працездатні особи, для яких праця за наймом є головним джерелом засобів існування і індивідуального відтворення.

Система відносин на ринку праці складається з трьох основних компонентів (рис. 6.1):

• відносини між найманими робітниками і роботодавцями;

• відносини між суб'єктами ринку праці та їх представниками;

• відносини між суб'єктами ринку праці та державою.

Кон 'юнктура ринку - це співвідношення попиту та пропозиції у розрізі всіх складових структури ринку праці.

Кон'юнктура ринку праці залежить від: стану економіки (підйом або спад); галузевої структури господарства; рівня розвитку технічної бази; добробуту (рівень доходу населення, у тому числі на душу населення); розвитку ринку товарів, послуг, оселі, цінних паперів; стану соціальної та виробничої інфраструктури;

Головними економічними важелями ринку праці є попит, пропозиція, вартість робочої сили. Механізм взаємозв'язку і взаємодії важелів ринку праці має назву ринкового механізму.

Попит на ринку праці - платоспроможність суспільства щодо задоволення потреби в робочій силі. За своїм економічним змістом попит характеризує обсяг і структуру загальної потреби на робочу силу, яка забезпечена реальними робочими місцями, фондом оплати праці й життєвих благ.

Попит на робочу силу визначається кількістю та якістю робочих місць, які існують в економіці та функціонують або потребують заповнення.

Різниця між сукупним та ефективним попитом на робочу силу віддзеркалює надлишок робочої сили, тобто частину прихованого безробіття.

Пропозиція на ринку праці - це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності, а саме:

• безробітні, зареєстровані у службі зайнятості;

• незайняте і незареєстроване у службі зайнятості населення таких категорій;

• звільнені за власним бажанням;

• військовослужбовці, яких звільнено після строкової військової служби;

• громадяни, раніше зайняті у домашньому господарстві;

• депортовані народи, біженці;

• звільнені з місць ув'язнення тощо.

На пропозицію на ринку праці впливає демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оплати праці.

Поточний ринок праці утворюється за рахунок природного та механічного руху робочої сили та робочих місць (введення нових та вибуття старих). Він складається з:

а) відкритого ринку праці - це економічно активне населення, яке шукає роботу і потребує підготовки, перепідготовки, а також вакантні робочі місця у всіх секторах економіки;

б) прихованого ринку праці - це особи, які формально зайняті в економіці, але у той же час у зв'язку із скороченням виробництва або із зміною його структури можуть бути вивільнені.

Таким чином, ринок праці регулюється попитом і пропозицією, але існують різні підходи до цього, він створюється на основі добровільного й вільного вибору людиною своєї діяльності.

Значення ринку праці полягає в тому, що він:

• сприяє підвищенню ефективності виробництва;

• сприяє прискоренню науково-технічного прогресу;

• сприяє втіленню нових технологій, що покращують умови праці;

• дає людині економічну свободу, змогу обрати не лише місце роботи, але і спосіб життя;

• сприяє узгодженню особистих, колективних і загальнонаціональних інтересів при суспільному поділі праці і надає необхідну гнучкість підготовці та розподілу робочої сили;

• організує зустрічі роботодавців і найманих робітників;

• забезпечує конкуренцію на ринку праці, як між роботодавцями, так і найманими робітниками;

• встановлює рівноважні ставки заробітної плати; вирішує питання зайнятості населення;

• здійснює соціальну підтримку безробітних шляхом перерозподілу робочої сили в народному господарстві між галузями і сферами виробництва і забезпечення працею незайнятого населення.

Ринок праці - це система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили, це право кожного робітника вільно, на основі трудового найму за вибором, бажанням та ринковими цінами працевлаштовуватись.