8.4. Умови праці і фактори їх формування

Зі схеми видно, що умови праці на кожному робочому місці – це синтез принаймні п'яти їхніх видів: виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних. Дані умови являють собою сукупність факторів, що визначають стан виробничого середовища й роблять вплив на здоров'я й працездатність людини.

Розглянемо окремі елементи даної схеми. Насамперед про працездатність. Працездатність є якісною рисою самої людської особистості безвідносно до виконуваної роботи. Здатність до роботи людини характеризує же не тільки працездатність людини, але і його можливість виконувати конкретну роботу за певних умов. Отже, працездатність людини є основою її здатності до роботі. Тому важливо розрізняти п'ять фаз працездатності людини: становлення, розвиток, розквіт, згасання й припинення, пов'язаних з її віком і фізичним здоров'ям.

Здатність людини до праці має свої специфічні умови відтворення. У цьому зв'язку розрізняють три ступені втрати здатності до праці людей під час роботи (тимчасова, стійка й повна). Тимчасова втрата працездатності виникає протягом робочого дня як результат використання робочої чинності. Стійка втрата працездатності пов'язана з віком і станом фізичного здоров'я людини. Повна втрата працездатності виникає по старості, хворобі або інвалідності, коли людина стає професійно непридатною.

На працездатність людини впливають: кваліфікація, мотивація праці, техніка й організація виробництва й інші природні (природні) і соціально-економічні фактори, які відображаються на результативності його трудової діяльності. Особливе місце займає виробниче середовище.

Під виробничим середовищем розуміють сукупність факторів, що впливають на працездатність людей у процесі їхньої трудової діяльності.

Дослідження наукової організації праці, а також рекомендації МОП дозволяють визначити десять основних факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва й викликає в неї втомленість (стомлення):

–фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані з підтримкою ваг, натисканням на предмет праці або рукоятки керування механізмом протягом певного часу).

–нервова напруга (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції, складність керування механізмом, апаратом, приладом, небезпека для життя й здоров'я людей при виконанні робіт, особлива точність виконання).

–темп роботи (кількість трудових рухів в одиницю часу).

–робоче положення (положення тіла людини і його органів стосовно засобів виробництва).

–монотонність роботи (багаторазовість повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів).

–температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси по Цельсію, відсоток вологості).

–забруднення повітря (зміст домішок в 1 м або літрі повітря і їхній вплив на організм людини).

–виробничий шум (частота шуму в герцах, чинність шуму в децибелах).

–вібрація, обертання, поштовхи (амплітуда у хвилину, градуси й число обертань, кількість поштовхів у хвилину).

–освітленість у робочій зоні (у люксах).

На працездатність людини впливають і фактори особистісного порядку (настрій, відношення до праці, стан здоров'я).

Оцінка поліпшення умов праці може бути здійснена й за методикою НДІ праці Міністерства праці й соціального розвитку. Її зміст полягає в тому, що фактичні умови праці порівнюються з нормативними, прийнятими для базового періоду. При цьому по всіх факторах стомлюваності встановлюється норматив у балах. Коефіцієнт умов праці розраховується по формулі:

К=1,2 – х / 5n (8.1)

де х – сума квадратів балів факторів умов праці, реально наявних на і–ом робочому місці; п – число таких факторів, що діють на і–ом робочому місці; К – коефіцієнт умов праці на і–ом робочому місці.

Для одержання інтегрального коефіцієнта по групі робочих місць варто користуватися формулою середньої геометричної величини.

К=k₁ *k₂ * ... * k_m, (8.2)

де К – середній коефіцієнт умов праці; К < 1; k₁, ... k_m – коефіцієнти умов праці на окремих робочих місцях; т – число робочих місць.

Економічний зміст К полягає в тому, що він показує, як відрізняються умови праці в даний період часу від тих умов, які були прийняті за одиницю.

Важливе й самостійне значення має питання про шляхи поліпшення умов праці. Багато років на місцях з несприятливими умовами праці встановлюється більш висока заробітна плата. Крім того, введені пільги по пенсійному забезпеченню; видається спеціальне харчування; скорочується тривалість робочого часу тощо.

Однак у поліпшенні умов праці головним є не збільшення компенсаційних виплат заробітної плати, а створення на робочих місцях комфортних умов для роботи. Для цього використаються кілька напрямків: технічний, технологічний, організаційний, психофізіологічний, санітарно гігієнічний й соціальний.

Технічний напрямок пов'язаний зі створенням нової техніки, що забезпечує збереження життя й здоров'я людей і мінімізацію витрат праці на виробництво продукції.

Організаційний, психофізіологічний, санітарно-гігієнічний і соціальний напрямки полягають в оздоровленні виробничого середовища, у підвищенні інтересу до роботи і її результатів.

При проведенні заходів щодо раціоналізації умов праці велике значення має облік вимог естетики праці. Естетика праці – це наука, що вивчає закономірності зміни форми, кольори, звуку, світла, застосовуваних у виробництві, і впровадження в нього комплексу художніх початків з метою підвищення результативності праці.

Естетика праці дає необхідні рекомендації з поліпшення стану виробничих інтер'єрів, кольори, світла й ін. Естетичні стандарти використовуються при конструюванні й експлуатації машин і механізмів, оформленні зовнішнього вигляду готової продукції, її впакування тощо.

Оформлення інтер'єра вимагає дотримання естетичних стандартів по розміщенню матеріальних елементів виробництва, фарбуванню стін і стель, розміщенню світильників із вказівкою їхньої потужності в люксах для кожної робочої зони й ін.

Важливе значення має застосування функціональної музики. Функціональна музика – це засіб психофізіологічного й естетичного впливу на центральну нервову систему людини, що викликає позитивні емоції в процесі його трудової діяльності й знижує її стомлюваність.