1. У результаті зниження трудомісткості

(9.5)

2. У результаті зниження витрат робочого часу

(9.6)

3. У результаті збільшення питомої ваги основних робітників

(9.7)

Резерви продуктивності праці за рахунок змін у структурі кадрів:

Іпз = ІпІд (9.8)

Де Іпз – індекс загальної продуктивності праці;

Іп – індекс продуктивності праці основних робітників;

Ід – індекс зміни частки основних робітників у поточному періоді порівняно з базовим, що обчислюється за формулою

Ід = Дп / Дб (9.9)

Де Дп – частка основних робітників у поточному періоді;

Дб – частка основних робітників у базовому періоді.

Резерви продуктивності праці у результаті збільшення обсягів виробництва та зміни чисельності персоналу визначаються так:

∆ПП = (100* ∆Q + ∆Ч) / (100 – N) (9.10)

де ∆Q – відсоток приросту продукції підприємства, що випускається в даний період;

∆Ч – відсоток зменшення чисельності персоналу підприємства;

Зміна чисельності працівників за рахунок впровадження нової техніки та технологій, модернізації устаткування розраховують за формулою

(9.11)

де Тм, Тн - трудомісткість виробництва відповідно на старому та новому (модернізованому) устаткуванні;

Чр— частка працівників, що зайняті на цьому устаткуванні в загальній кількості працівників у базисному періоді, %;

Чвих - вихідна (базисна) чисельність працівників підприємства.

Зміна чисельності працівників за рахунок зменшення внутрішньозмінних простоїв визначається формулою

(9.12)

де нтр, нтб - внутрішньозмінні простої відповідно у розрахунковому та базисному періодах, %.

Зміна чисельності працівників через зміну частки покупних напівфабрикатів та кооперованих поставок визначається так:

(9.13)

де к6,кр — частка покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок у загальному обсязі продукції в базисному та розрахунковому періо­дах.

Зростання продуктивності праці працівників на підприємстві за рахунок збільшення частки кооперованих поставок продукції ви­значається за такою формулою:

∆ПП = (Дк1 – Дк0) / (100 – Дк1) (9.14)

де Дк0 та Дк1 — частка кооперованих поставок та валової продукції підприємства відповідно у базовому та плановому періодах, %.

Зростання продуктивності праці в результаті кращого викорис­тання фонду робочого часу розраховується таким чином:

∆ПП = (Ф1 – Ф0) / Ф0 *100 (9.15)

де Ф1, Ф0 — ефективний річний фонд часу роботи одного працівни­ка відповідно у базовому та плановому періодах.

9.3. Показники і методи виміру продуктивності праці

Як економічна кате­горія продуктивність праці характеризує ефективність трудових витрат відпо­відно до кількості створеної продукції у результаті живої праці. Продук­тивність праці - це кількість продукції (робіт, послуг), яка вироблена од­ним працівником в одиницю часу.

Як економічний показник продуктивність праці вимірюється двома способами:

1. Прямий - кількість продукції, виробленої за одиницю часу; обернений - кількість робочого часу, що витрачається на вироб­ництво одиниці продукції.

2. Обернений – кількість робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.

При застосуванні прямого методу рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (товарів, послуг), виробленої одним робітником за одиницю часу (годину, день, місяць, рік); основ­ним показником є виробіток (В), який в загальному вигляді виража­ється відношенням:

В = М/Т (9.16)

де М - маса (кількість) виробленої робітником продукції (товарів, послуг);

Т - час, затрачений робітником на виробництво даної продукції (година, зміна).

Оберненим методом визначають трудомісткість продукції (t) - кількість робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (товару, послуг) і вимірюється в нормо-годинах, людино- годинах:

t = Т / М (9.17)

Виробіток і трудомісткість - це дві взаємодоповнюючі характе­ристики продуктивності праці, між ними існує обернена залежність: при зниженні трудомісткості виробіток зростає.

В економічній теорії і практиці відомо два поняття продук­тивності праці: продуктивність суспільної та індивідуальної праці. Продуктивність суспільної праці виражає рівень затрат робо­чого часу у виробництві за середньою кваліфікацією, інтенсивні­стю

Продуктивність індивідуальної праці в конкретному виробництві розраховується за допомогою таких показників: