1. Річний виробіток на одного працівника:

Вр = Q / Чсо або Вр = ТП / Чсо (9.18)

де Q - обсяг виробництва в натуральному вимірі;

ТП - товарна продукція в оптових цінах підприємства;

Чсо - середньооблікова чисельність персоналу;

2. Денний виробіток на одного працівника:

(9.19)

3. Годинний виробіток на одного працівника:

(9.20)

Між показниками годинного і річного виробітку існує взаємозв'язок:

Вр = Вг * tзм * Дроб (9.21)

де tзм - тривалість робочої зміни одного робітника, год. ;

Доб - кількість робочих днів, які припадають на одного робіт­ника за рік.

У наведених формулах можна використовувати замість показника товарної продукції показник реалізованої продукції, а в окремих випадках - чистої продукції. При цьому продукція може вимірюватися у діючих чи у порівняльних оптових цінах підприємства.

Щодо розрахунку показників трудомісткості також існує декілька підходів:

Трудомісткість одиниці продукції:

(9.22)

Трудомісткість однієї гривні продукції

(9.23)

За характером і призначенням затрат праці розрізняється нор­мована, планова і фактична трудомісткість продукції:

• нормована трудомісткість встановлюється за діючими нор­мами праці і видами трудомісткості;

• планова складається із затрат праці з урахуванням знижен­ня трудомісткості продукції в плановому періоді;

• фактична трудомісткість враховує фактичні затрати ППП на одиницю продукції. Вона встановлюється щомісячно з ураху­ванням обсягу робіт і відпрацьованого часу.

У залежності від складу трудових затрат і їх ролі в процесі виробництва розрізняють наступні види трудомісткості продукції:

а) технологічна трудомісткість— включає затрати праці основних робітників;

б) трудомісткість обслуговування виробництва (tобсл.) — вклю­чає затрати праці робітників, зайнятих технічним і організацій­ним обслуговуванням виробництва;

в) трудомісткість управління виробництвом (tу) — включає витрати праці керівників, фахівців, службовців, охорони.

Сума технологічної трудомісткості продукції і трудомісткості обслуговування виробництва визначає рівень виробничої трудо­місткості (tпр).

Повна трудомісткість продукції (tп) визначається як сума всіх її видів:

tп =tтехн+tобсл +tу (9.24)

Існує три способи вимірювання виробітку: натуральний, вартісний та трудовий.

Натуральний передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу виробленої продукції в натуральних одиницях на кількість затраченого часу в нормо- годинах.

Вартісний передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу виробленої продукції в грошовому вираженні на затрати часу, виражені в середньообліковій чисельності працівників або у відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино –годин.

Трудовий передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу продукції, представленої в затратах часу в нормо-годинах, на кількість працівників.

Також відокремлюють ще й умовно-натуральний метод, який ґрунтується на приведенні різних показ­ників до одного вимірника. Наприклад, загальний обсяг морських перевезень вимірюється у приведених тонно- милях, де обсяг перевезення пасажирів у пасажиро-милях підсумовується порівняний з тонно-милями.

Найбільш універсальним способом визначення виробітку на підпри­ємстві вважається розрахунок величини чистої продукції підприємства за рік, яка приходиться на одного середньооблікованого працівника цього підприємства.

Протягом багатьох років в економіці використовується показник співвідношення продуктивності праці і заробітної плати.

Таке співвідношення визначається у темпах зростання і темпах приросту продуктивності праці:

Ст.з. = Тз.з.п./Тз.п.п. (9.25)

Ст.п.р. = ∆Тпр.з.п. / ∆Тпр.п.п. (9.26)

де Ст.з., Ст.п.р. — співвідношення продуктивності праці і заробітної гілатп відповідно у темпах зростання і темпах приросту;

Тз.п.п., ∆Тпр.з.п. — темпи зростання і темпи приросту заробітної плати відповідно за два суміжні періоди;

Т з.п.п., ∆Тпр.п.п. - темпи зростання і темпи приросту продуктив­ності праці відповідно за два суміжні періоди.

Такий показник потрібен для оцінювання ефективності праці, а також для більш обґрунтова­ного планування й оцінювання можливої зміни цього співвідношен­ня надалі відповідно до змін у характері виробництва і факторах підвищення його ефективності. На цей показник насамперед вплива­ють регіональні чинники, особливо умови виробництва в районах.