- •Тема 1. Предмет, задачі і логіка курсу „економіка праці і соціально – трудові відносини”
- •1.1. Мета, завдання, об`ект, предмет, метод і інформаційна база вивчення дисципліни
- •Тема 2. Праця як основа життєдіяльності людини і суспільства
- •2.1. Соціально-економічна сутність праці
- •2.2. Зміст і характер праці
- •2.3. Види праці
- •3. Населення і трудові ресурси суспільства
- •3.1 Соціально-економічна характеристика населення і трудових ресурсів
- •Розділення за методикою моп
- •3.2. Економічно активне населення
- •3.3. Трудовий потенціал суспільства
- •3.4 Відтворення населення і ресурсів для праці
- •Тема 4. Зайнятість населення і безробіття
- •. Соціально-економічна сутність зайнятості населення
- •4.2. Види і форми зайнятості населення
- •Види зайнятості
- •Форми зайнятості
- •4.3.Державне регулювання зайнятості населення
- •Додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, які потребують соціального захисту, зокрема:
- •Пільги і компенсації вивільненим працівникам:
- •Особливі гарантії надаються працівникам, які втратили роботу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці:
- •Умови виплати допомоги по безробіттю громадянам зареєстрованим на загальних підставах:
- •Розміри допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованим на загальних підставах:
- •. Гнучкі форми зайнятості, їх особливості.
- •Безробіття та його види
- •Тема 5. Соціально- трудові відносини в сучасній економіці
- •. Поняття і сутність соціально-трудових відносин
- •Предмет і структура соціально- трудових відносин
- •Принципи і типи соціально- трудових відносин
- •5.4. Партнерство в системі соціально- трудових відносин і роль профспілок в ньому
- •Тема 6. Ринок праці в системі соціально – трудових відносин
- •6.1. Сутність, зміст, основні складові ринку праці в економічній системі україни
- •6.2. Види ринків праці - Моделі, види, типи, форми, різновиди та сегменти
- •6.3. Основні конвенції Міжнародної організації праці з питань регулювання ринку праці
- •Тема 7. Формування та планування персоналу підприємства
- •7.1. Формування потреби підприємства в персоналі
- •7.2. Методи визначення чисельності персоналу підприємства
- •1. Метод коригування базової чисельності:
- •1. Розраховується за кожною функцією методом прямого нормування, якщо дані щодо трудомісткості є вірогідними.
- •2. Використовується кореляційна залежність:
- •Тема 8. Організація праці і її нормування
- •8.1. Поняття організації праці
- •8.2. Розподіл та кооперація праці на підприємстві
- •8.3. Організація робочих місць та їх обслуговування
- •8.4. Умови праці і фактори їх формування
- •8.5. Сутність і значення нормування праці
- •Тема 8. Організація праці і її нормування 40
- •8.6. Робочий час. Режими праці й відпочинку
- •Тема 9. Ефективність та продуктивність праці
- •9.1. Зміст, критерії оцінки, фактори і резерви росту продуктивності праці
- •1. За характером використовуваних ресурсів:
- •9.2. Сутність та значення продуктивності праці, фактори і резерви росту
- •У результаті зниження трудомісткості
- •У результаті зниження витрат робочого часу
- •У результаті збільшення питомої ваги основних робітників
- •9.3. Показники і методи виміру продуктивності праці
- •1. Річний виробіток на одного працівника:
- •2. Денний виробіток на одного працівника:
- •3. Годинний виробіток на одного працівника:
- •Тема 10. Мотивація трудової діяльності
- •10.1. Сутність мотивації трудової діяльності
- •10.2. Сучасні теорії мотивації
- •10.3. Методи мотивації праці
- •Тема 11. Стимулювання та оплата праці на підприємстві
- •1. Поняття, сутність, теорії та функції заробітної плати
- •11.2. Сутність та склад фонду оплати праці
- •11.3. Форми й системи заробітної плати
- •10.4. Формування фонду оплати праці
- •Формулы
7.2. Методи визначення чисельності персоналу підприємства
Загальна чисельність промислово-виробничого персоналу визначається в основному трьома методами.
1. Метод коригування базової чисельності:
(7.19)
де Чзаг – загальна чисельність промислово-виробничого персоналу;
Чб– чисельність промислового персоналу за базовий період;
і — коефіцієнт зміни обсягів виробництва розрахункового періоду відносно базового;
∆Ч — сумарні зміни чисельності за пофакторним розрахунком можливої зміни продуктивності праці.
2. Метод розрахунків на основі повної трудомісткості виготовлення продукції. Такий метод с точнішим і виражається формулою:
(7.20)
де Σtі - повна трудомісткість виробничої програми розрахункового періоду (охоплює технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління виробництвом);
Тр.п. — розрахунковий єфективний фонд робочого часу одного працівника;
Кв.п.— коефіцієнт виконання нормативів.
3. Метод підсумовування. Такий метод на сьогодні найпоширеніший. Його формула така:
Чзаг = Чв + Чн.н. + Чдоп. + Чслуж (7.21)
де Чн — чисельність працівників, зайнятих на роботах, які нормуються;
Чн.н.— чисельність працівників, зайнятих на роботах, які не нормуються;
Чдоп — чисельність працівників (переважно допоміжних), для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість;
Чслуж — чисельність службовців, ІТП, управлінського персоналу.
Чисельність працівників, зайнятих на роботах, які нормуються, визначається так:
(7.22)
де tі — планова трудомісткість одиниці і-то виду виробу; mі — кількість виробів і-го виду;
п — кількість видів виготовлених виробів.
Здебільшого так визначається чисельність основних виробничіх працівників.
Чисельність обслуговуючого персоналу (контроль технологічного процесу; управління апаратами та їх обслуговування), праця якого не нормується, обчислюється за формулою:
Чн.н. = monзв / Чяо (7.23)
Де mo - кількість об'єктів (агрегатів), що обслуговуються;
Nзм - кількість змін роботи на добу;
Кяо - коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову, розраховується за фактичними даними:
(7.24)
де f- відсоток невиходів робітників на роботу за розрахунковий період;
Ноб— норма обслуговування на одного працівника (кількість агрегатів чи устаткування).
Чисельність допоміжних працівників, до яких належать в основному охорона, прибиральники, працівники з техніки безпеки тощо, розраховується так:
Чдоп = nр.м.nзмКяо (7.25)
Де nрм – чисельність робочих місць.
Чисельність службовців, інженерно-технічного персоналу та керівників можна визначити трьома методами:
1. Розраховується за кожною функцією методом прямого нормування, якщо дані щодо трудомісткості є вірогідними.
2. Використовується кореляційна залежність:
Чслуж = а0 + а1Х1 + а2х 2 +... + аnхn (7.26)
де а0, а1...аn— кількісний вплив різноманітних факторів на формування чисельності персоналу;
Х1, х2...хn— чисельність персоналу з урахуванням впливу різноманітних факторів.
3. Для формування чисельності працівників цієї категорії користуються типовим штатним розписом, який розробляється міністерствами відповідних галузей.
На цьому формування персоналу підприємства не закічнується. Треба в певний час прослідкувати за правильним та ефективним використанням трудових ресурсів підприємства, результативністю їх трудової діяльності.
До показників, які характеризують використання робочої сили на рівні підприємства, належать:
продуктивність праці (визначається відношенням виробленого валового продукту у вартісному виразі до середньорічної кількості працюючих);
рівень використання фонду робочого часу;
стан дисципліни та плинності кадрів;
кількість і питома вага працівників, зайнятих ручною працею;
якісна відповідність працюючих вимогам виробництва та зайнятим посадам;
відносна та абсолютна кількість працівників, вивільнених з виробництва.
Під вивільненням робочої сили розуміють зменшення кількості робітників на тих чи інших ділянках виробництва внаслідок впровадження нових технологій, покращання організації виробництва, праці та управління.
Основою вивільнення робочої сили є підвищення продуктивності праці, більш ефективне використання трудових ресурсів.
Вивільнення робочої сили може бути двох видів: відносне та абсолютне.
Відносне (умовне) вивільнення робітників може мати місце як при випереджувальному, так і при однаковому зростанні продуктивності праці в порівнянні зі зростанням обсягів виробництва.
Воно відповідає економії витрат живої праці в розрахунку на одиницю продукції (робіт) та визначається за формулою:
(7.27)
де Ч — кількість відносно вивільнених робітників, чол.;
Чб — кількість робітників у базовому періоді, чол.;
Чп - кількість робітників з урахуванням проведених (намічених до проведення) організаційно-технічних заходів, чол.;
К— темп зростання обсягів продукції (робіт) у наступному періоді, %.
Абсолютне вивільнення робітників означає реальне зменшення чисельності персоналу на тих чи інших ділянках виробництва. При цьому кількість вивільнених у більшості випадків не співпадає з кількістю скорочених, оскільки частина вивільнених робітників може бути переведена на вільні робочі місця у межах даного структурного підрозділу.
Показники результативності, якості і складності праці характеризують найбільш суттєві результати трудової діяльності. До них належать: продуктивність праці, співвідношення темпів зростання продуктивності праці та заробітної тати, середньорічна заробітна плата працівників, загальні втрати робочого часу в розрахунку на одного працівника та плинність кадрів.
Розмір та динаміка середньорічної заробітної плати характеризують грошовий еквівалент вартості робочої сили і, певною мірою, рівень життя працівників.
До показників якості праці відносять: соціально-психологічний клімат у колективі, наявність робочої атмосфери, дизайн, чистоту приміщень.