3.2. Економічно активне населення

Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, відповідно до якої населення віком від 15 до 70 років- поділяється на економічно активне і економічно неактивне.

Економічно активне населення, або робоча сила, відповідно до методики МОП, — це населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці.

Економічно неактивне населення за методикою МОП — це осо­би у віці 15—70 років, які не можуть бути класифіковані як зай­няті або безробітні. До цієї категорії належать:

• учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;

• особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умо­вах;

• особи, що одержують пенсії за інвалідністю;

• особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;

• особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступи­ти до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;

• інші особи, які не мають необхідності або бажання працюва­ти, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї най­ближчим часом. Поняття "трудові ресурси" ширше, ніж поняття "економічно активне населення", оскільки включає ще і працездатних непра­цюючих людей та тих, що стаціонарно навчаються.

3.3. Трудовий потенціал суспільства

Трудовий потенціал — сукупність працездатного населення з враху­ванням інтелектуального розвитку, здібностей, знань, умінь, досвіду, ду­ховних цінностей, звичаїв, традицій, переконань і патріотизму. Поняття «трудовий потенціал» ширше, ніж трудові ресурси, тому що воно харак­теризується не тільки загальною чисельністю індивідів, а й включає су­купність різних якостей людей, що визначають працездатність. Трудовий потенціал — це складне структурне утворення, загальний термін особового фактора виробництва.

Формування трудового потенціалу здійснюється за схемою: «насе­лення - трудові ресурси — трудовий потенціал».

Трудовий потенціал залежить від ряду факторів, що видно з рис. 3.2.

Якісна визначеність трудового потенціалу формується в залежності від потреб виробництва, кон'юнктури ринку праці, системи соціально-економічних відносин.

Рис. 3.2. Фактори, що впливають на трудовий потенціал

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприєм­ства, території, суспільства. Трудовий потенціал складається з ба­гатьох компонентів, головними з яких є здоров'я, рівень освіти, організованість, творчий потенціал та активність, мораль­ність тощо (табл. 3.1).

Здоров'я населення країни характеризується се­редньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за різними віковими групами залежно від різних причин, роз­міром і часткою витрат на охорону здоров'я тощо.

Моральність суспільства визначається його релігійністю, ставленням до ін­валідів, дітей, осіб похилого віку, показниками соціальної на­пруги, злочинності тощо.

Творчий потенціал та активність проявляються темпами науково-технічного прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів міжнародних премій тощо.

Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання законів та угод, стабільністю політичної ситуації, якістю доріг і громадського транспорту тощо.

Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну особу, часткою витрат на освіту в державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо.

Ресурси робочого часу оцінюються кількістю працездатного населення, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо.

Трудовий потенціал території (регіону) характеризують су­купні характеристики трудових ресурсів, що вже зайняті чи можуть бути зайняті в суспільному регіональному виробниц­тві, тобто у виробництві валового регіонального продукту. Особливості трудового потенціалу регіону полягають у тому, що існує міграція трудових ресурсів, пов'язана зі зміною місця роботи.

Трудовий потенціал регіону формується з трудових потен­ціалів кожного працівника і становить сукупність їхніх внут­рішніх можливостей і засобів реалізації цих можливостей. При цьому до внутрішніх можливостей окремого працівника необ­хідно віднести його професіоналізм, кваліфікацію, працездат­ність, а до засобів їхньої реалізації — умови праці та побуту, рівень доходів, систему мотивації та стимулювання, рівень технічного оснащення робочих місць. Професіоналізм праців­ника визначається його здатністю справлятися з певними фун­кціональними обов'язками у процесі трудової діяльності. Кваліфікація працівника визначається рівнем його освіти та досві­дом роботи.

Трудовий потенціал підприємства становить граничну ве­личину можливої участі працівників у виробництві з ураху­ванням їхніх психофізіологічних особливостей, рівня профе­сійних знань, нагромадженого досвіду за наявності необхідних організаційно-технічних умов.

Трудовий потенціал працівника формується під впливом таких якостей: уміння та бажання реалізовувати свої можли­вості у праці та господарській діяльності, ініціативність, твор­ча активність та ін. Трудовий потенціал працівника включає: психофізіологічний по­тенціал, кваліфікаційний потенціал, особистісний потенціал.