38.Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в президентських республіках.

У президентських республіках парламентський контроль над діяльністю уряду грає набагато меншу роль: його основним засобом є парламентське розслідування, яке може спричинити у виняткових випадках застосування процедури імпічменту.

Парламентське розслідування - один із способів здійснення контрольних повноважень парламенту. Здійснюється, як правило, спеціально створюваними парламентськими (слідчими) комісіями тимчасового характеру.

Парламентські розслідування проводяться зазвичай відносно незаконних дій підконтрольних парламенту органів виконавчої влади, якщо допущені порушення мають політичний характер.

Результати проведеного парламентського розслідування зазвичай доповідаються відповідною комісією на пленарному засіданні парламенту або його палати і можуть стати приводом для висловлення вотуму недовіри уряду або окремому його члену, порушення процедури імпічменту проти будь-якого вищого посадової особи та т . д.

Комітети та комісії з розслідувань не тільки використовуються для ревізії діяльності адміністративного апарату, а й поширюють свою активність на роботу політичних партій, профспілок, громадських організацій. Вони наділяються значними повноваженнями: вони мають право зажадати інформацію і документацію від будь-яких державних органів, політичних і громадських організацій, викликати для надання свідчень посадових осіб, експертів і окремих громадян. Згідно широко поширеній правовій доктрині подібні повноваження надаються парламентським комітетам для того, щоб допомогти законодавчій діяльності; крім того, вчені вважають, що саме ці органи є найбільш ефективним засобом здійснення контрольних функцій парламенту - найчастіше діяльність комітетів з розслідувань призводить до скандальних викриттів бюрократизму, хабарництва та некомпетентності тих чи інших органів державної адміністрації. Діяльність комітетів у багатьох країнах є публічною, їх слухання транслюються по радіо і телебаченню. Особливо активні в цьому відношенні постійні комітети і підкомітети Сенату і Палати представників Конгресу США. Іноді комітети досягають істотних результатів. Так, розслідувальний комітет сенатора Сема Ервіна багато зробив в розкритті Уотергейтського справи і що послідувала потім відставку Президента Річарда Ніксона. Чималу роль у викритті афери "Іран-Контрас" зіграли спеціальні комітети Сенату і Палати представників Конгресу США в 1987 р.

39.Судові повноваження зарубіжних парламентів.

Парламент володіє як загальними, так і спеціальними судовими функціями. Загальні судові функції – це здійснення парламентом судових повноважень. Так, палата лордів Великобританії вважається вищою судовою інстанцією, тобто інстанцією, що остаточно ухвалює рішення у конкретних кримінальних і цивільних справах. У деяких випадках вона виступає навіть як суд першої інстанції-Це стосується справ перів, тобто справ про злочини, які скоїли пери – члени палати лордів. Глава палати лордів – лорд-канцлер – вважається главою всієї судової системи й одночасно – міністром юстиції. Природно, що такі рішення приймає не вся палата, а спеціальний комітет палати за апеляціями, що був утворений у 1844 р. З 1876 р. в ньому засідають спеціальні лорди права, або лорди з апеляцій. Спочатку їх було кілька, а потім їхня кількість збільшилася. У 1989 р. всіх лордів права налічувалося 22. Лорди з апеляцій – це досвідчені юристи, які призначені лордами для того, щоб виконувати судові функції. Ці лорди зазвичай не беруть активної участі в засіданнях та інших формах роботи палат, а займаються тільки судовими функціями.

У багатьох країнах парламент має право проголошувати амністію. Це право також стосується судово-правової функції.

Зовсім специфічна функція – це право парламенту залучати вищих посадових осіб держави до відповідальності. Йдеться про залучення до відповідальності президента, членів уряду, членів верховних судів і т. ін.

Імпічмент – це англійський термін, що означає спеціальну процедуру розгляду провини (злочину) і відсторонення від влади вищих посадових осіб. Процедура залучення до відповідальності, імпічмент, у різних країнах оформляється й проводиться по-різному. У деяких країнах – наприклад, у США, Великобританії, Бразилії – рішення про порушення справи приймається нижньою палатою, вона ж приймає рішення як колегія присяжних, тобто вирішує питання про винність або невинність. Конкретна справа про обвинувачення розглядається, власне кажучи, другою палатою. Себто нижня палата приймає рішення в загальному вигляді, а розгляд проводиться верхньою палатою. У США головним покаранням, яке може призначити сенат, в звільнення з посади.

В інших країнах рішення про порушення процедури імпічменту приймається або парламентом у повному складі (Франція, Італія, Японія), або тільки нижньою палатою. Розгляд справи після звільнення з посади здійснюється тоді не верхньою палатою, а спеціальним судом. Такий порядок у Франції, Норвегії, Японії й Данії.

У деяких країнах функції спеціального суду виконує конституційний суд (ФРН і Італія) або вищий судовий орган держави (Іспанія, Швеція). Підставою для залучення президента або іншої посадової особи в порядку імпічменту конституція передбачає державну зраду (Франція і США), порушення конституції та інших законів (ФРН). У США, відповідно до конституції, президент, віце-президент і всі цивільні посадові особи можуть бути відсторонені від посади після осуду в порядку імпічменту за державну зраду, хабарництво, інші тяжкі злочини.