32.Розгляд і прийняття законопроектів за процедурою трьох читань.

Наступною стадією законодавчого процесу є перше читання. На цій стадії на пленарному засіданні парламенту обговорюються лише концептуальні питання за змістом відповідного законопроекту й ухвалюється рішення щодо його подальшого розгляду. В ряді країн перше читання завершується прийняттям законопроекту за основу.

У Франції першим читанням називають розгляд законопроекту в одній із палат парламенту до його передачі до іншої, а другим читанням – розгляд законопроекту після повернення з іншої палати із запропонованими нею змінами.

Ще однією стадією законодавчого процесу є друге читання. Ця стадія передбачає постатейне обговорення законопроекту на пленарному засіданні парламенту, внесення до нього змін і прийняття за основу або в цілому.

У різних країнах перше і (чи) друге читання проводиться або до, або після розгляду законопроекту в постійній комісії (комітеті) парламенту. Якщо законопроект передається до комісії (комітету) після обговорення у парламенті й ухвалення рішення за його змістом, то таке рішення парламенту зобов'язує комісію. Але якщо законопроект надходить до комісії (комітету) до першого або до другого читання, то рішення саме комісії має визначальне значення для законотворення.

Як зазначалося, стадією законодавчого процесу є розгляд законопроекту в постійній комісії (комітеті), який у різних країнах відбувається або перед першим читанням, або після першого чи другого читання. Робота над законопроектом у комісії (комітеті) зазвичай проводиться в режимі закритих засідань. За результатами цієї роботи комісія (комітет) готує доповідь, з якою її голова виступає у парламенті.

У багатьох країнах припускається третє читання щодо законопроекту, який потребує доопрацювання й узгодження. Під час третього читання законопроект ще раз розглядається у постійній комісії (комітеті) та на пленарному засіданні парламенту й може бути прийнятий остаточно.

Законодавчий процес у парламенті завершується голосуванням, результати якого засвідчують факт прийняття закону парламентом. У двопалатному парламенті закон має бути прийнятий обома його палатами.

Однак під час розгляду законопроекту в різних палатах парламенту зазвичай виникають розбіжності, без подолання яких закон не може бути прийнятий. Існують різні процедури подолання таких розбіжностей.

У тих країнах, де палати парламенту в законодавчому процесі "нерівноправні", останнє слово у процесі прийняття закону в парламенті належить нижній палаті.

В Австрії заперечення верхньої палати до законопроекту, схваленого нижньою палатою, розв'язуються шляхом його повторного розгляду нижньою палатою за спрощеною процедурою і прийняття нею відповідного закону простою більшістю голосів.

У Польщі, Словенії, Чехії й у деяких інших країнах відповідні розбіжності між палатами парламенту долаються нижньою палатою за рішенням, ухваленим на основі абсолютної більшості.

У Росії, ФРН і Японії у разі виникнення розбіжностей між палатами парламенту щодо змісту законопроекту питання їх подолання вирішується спільною узгоджувальною комісією (комітетом).

Якщо така комісія (комітет) не зможе ухвалити рішення, або якщо її рішення не задовольняє нижню палату, остаточне рішення щодо прийняття закону ухвалює саме нижня палата більшістю у дві третини від її загального кількісного складу.

Створення спільних узгоджувальні комісій (комітетів) із метою подолання відповідних розбіжностей характеризує насамперед парламенти з "рівноправними" палатами. Якщо узгоджувальному комітету палат конгресу США не вдається знайти компроміс за змістом законопроекту, або запропонований ним компроміс не задовольняє палати, які мають його затвердити, закон вважається неприйнятим.

Одним із способів подолання розбіжностей між палатами парламенту є процедура "човника". Кожна з палат розглядає законопроект у тому вигляді, в якому він надійшов з іншої, й повертає його зі своїми пропозиціями за його змістом. Законопроект передається із палати до палати, доки не буде досягнуто узгодженого рішення. Однак якщо таке рішення не відбулося у встановлений строк, закон вважається неприйнятим.

У Швейцарії після нерезультативного застосування процедури "човника" законопроект передається до узгоджувальної комісії. Якщо така комісія не доходить згоди, уряд може вимагати, щоб остаточне рішення стосовно прийняття закону ухвалила нижня палата парламенту.

Існують інші способи подолання розбіжностей між палатами парламенту, що виникають під час розгляду законопроектів.

Наприклад, у Румунії, де палати парламенту в законодавчому процесі є "рівноправними", спірні законопроекти розглядаються узгоджувальною комісією, а в разі її невдачі – на спільному засіданні палат, де й ухвалюється відповідне рішення.