26.Депутатський імунітет.

Депутатський імунітет - привілей у виді захисту з боку парламенту при арешті та судовому переслідуванню. Переважно імунітет розповсюджується тільки на кримінальну відповідальність. В Австрії, США, Франції дещо звужено. В Австрії не потребує згоди парламенту, якщо злочин не має політичного характеру, крім того має бути затриманий на місці злочину. У Франції лише якщо під час виконання депутатських повноважень. 

Парламентський (депутатський) імунітет (від лат.— звільнення, свобода) — це юридична недоторканність парламентарія. Принцип парламентського імунітету означає, що парламентарій не може бути притягнений до кримінальної відпо­відальності, затриманий чи заарештований без згоди парламенту. У деяких країнах таку згоду може надати керівний орган парла­менту, як правило, тільки в період між сесіями. Цей принцип має на меті забезпечення незалежності парламентарія, унеможливлення тиску на нього шляхом порушення кримінальної справи, затримання чи арешту. Парламентський імунітет не має абсолютного характеру. Він може поширюватися на увесь час обрання парламентарія (Іспанія, Італія, ФРН) або тільки на період сесії (Японія), а також на час перебування в дорозі на сесію і назад (США). Після закін­чення терміну дії парламентського мандата колишній парламен­тарій може бути притягнений до юридичної, у тому числі до кри­мінальної, відповідальності за дії, які він вчинив раніше і за які не переслідувався завдяки своїй недоторканності. Практично в усіх країнах парламентарій позбавляється імунітету в разі затриман­ня його на місці скоєння злочину. Арешт парламентарія в такому випадку здійснюється без згоди парламенту. Для демократичних держав характерна тенденція до обмежен­ня парламентського імунітету. Він виник і був необхідний у часи протистояння парламентів і монархів для захисту представників населення від свавілля монархів та підпорядкованих їм держав­них служб. Позитивну роль інститут парламентського імунітету може відігравати у державах з авторитарним політичним режи­мом, де захищатиме депутата від кримінального переслідування під вигаданими приводами з боку виконавчої влади. У демократичних державах майже необмежений парламентський імунітет є недо­речним і може слугувати прикриттям злочинної діяльності пар­ламентарія, засобом уникнення кримінальної відповідальності. У будь-якому разі конституційні норми про недоторканність парла­ментарія мають містити застереження хоча б щодо можливості його затримання чи арешту на місці скоєння злочину без чийого б то не було дозволу, інакше парламентарій може стати безкарним навіть у разі скоєння найтяжчого злочину, наприклад, убивства.

27.Депутатський індемнітет.

Індемнітет - передбачає звільнення за висловлене депутатом під час здійснення депутатських повноважень, а також за зміст запропонованих законопроектів.

До ключових елементів статусу члена парламенту належить недоторканність.

У наш час недоторканність, яка встановлена незалежно від способу формування парламенту, визнається однією з гарантій депутатської діяльності. Вона охоплює депутатський індемнітет і депутатський імунітет.

Депутатський індемнітет означає, що член парламенту не несе юридичної відповідальності поза парламентом за свої висловлювання і голосування у парламенті та його органах. Відповідна особа не може бути притягнена до відповідальності за такі діяння й після того, як втратить статус члена парламенту.

Водночас іноді в конституції депутатському індемнітету надають звуженого значення. Наприклад, в Албанії, Латвії та ФРН депутати на загальних підставах відповідають за висловлювання у парламенті, які кваліфікуються як наклеп, у Білорусі, Вірменії та Литві – за висловлювання, кваліфіковані як наклеп і образа.

У Данії, Ісландії, Туреччині, Фінляндії та Швеції депутат може бути позбавлений індемнітету за рішенням парламенту, причому в Фінляндії та Швеції ухвалення такого рішення потребує більшості в п'ять шостих від присутніх членів парламенту, що виглядає мало реальним.