- •Форма правління: поняття, конституційно-правовий зміст, класифікація
- •2. Абсолютна монархія: характерні риси і конституційне-правове оформлення
- •3. Дуалістична монархія: характерні риси і конституційно-правове оформлення
- •4. Парламентарна монархія: характерні риси і конституційно-правове оформлення
- •5. Президенстька республіка: характерні риси і конституційне-правове оформлення (сша)
- •6. Парламентська республіка: характерні риси і конституційне-правове оформлення (Німеччина та Італія)
- •7. Змішана республіка: характерні риси і конституційно-правове оформлення (Франція)
- •8. Політико-територіальний устрій держави: поняття та форми
- •9. Унітарні держави в конституційних нормах сучасних держав світу (на прикладі Конституції зарубіжних країн)
- •10. Національно-територіальна автономія: поняття та види. Автономія Аланських островів. Автономія Каталонії. Автономія Саамі. Автономія в кнр
- •11. Національно-культурна автономія: поняття та види. Персональна та корпоративна автономія
- •12. Основи теорії федералізму. Конституційне визначення федеративної держави
- •13. Класифікація федеративних держав
- •14. Способи розмежування компетенції між рівнями влади в сучасних федеративних державах світу
- •15. Поняття парламенту та парламентаризму
- •16. Основні моделі організації парламентів в зарубіжних країнах
- •17. Внутрішня та зовнішня побудова парламентів
- •18. Способи формування палат парламенту
- •19. Керівні органи палат парламенту
- •20. Конституційно-правовий статус спікера парламенту. Колегіальні керівні органи палат парламенту
- •21. Парламентські фракції в зарубіжних країнах
- •22. Комітети та комісії в зарубіжних парламентах: порядок іх формування та функціонування
- •23. Спеціальні та слідчі комітети (комісії) в зарубіжних парламентах. Об’єднані комітети (комісії) палат парламенту
- •Об'єднані комісії (комітети) палат парламенту. Органи парламенту, які реалізують його окремі повноваження
- •24. Правовий статус депутата парламенту
- •25.Зміст депутатського мандату. Види депутатського мандату. Позбавлення та втрата депутатського мандату.
- •26.Депутатський імунітет.
- •27.Депутатський індемнітет.
- •28.Основні та додаткові повноваження зарубіжних парламентів.
- •29.Поняття законодавчого процесу.
- •30.Стадії законодавчого процесу.
- •31.Законодавча ініціатива: поняття, суб’єкти та процедура реалізіції.
- •32.Розгляд і прийняття законопроектів за процедурою трьох читань.
- •33.Промульгація як стадія законодавчого процесу.
- •34.Право вето глави держави: поняття, види, механізми реалізації.
- •35.Вибіркове та відкладальне вето глави держави.
- •36.Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в країнах з парламентарними формами правління.
- •37.Інтрепеляція як форма парламентського контролю за органами виконавчої влади.
- •38.Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в президентських республіках.
- •39.Судові повноваження зарубіжних парламентів.
- •40.Бюджетні повноваження зарубіжних парламентів.
- •41.Інститут глави держави і його різновиди.
- •42.Одноосібний та колегіальний глава держави. Діархія.
- •43.Конституційно-правовий статус монарха. Системи престолонаслідування.
- •44.Особливості конституційно-правового статусу президента як глави держави в зарубіжних країнах.
- •45.Порядок і умови заміщення посади президента.
- •46.Повноваження глави держави при різних формах державного правління.
- •47. Принцип ротації інституту глави держави
- •49. Поняття, підстави та застосування процедури імпічменту глави держави
- •50. Основні моделі імпічменту
- •51. Поняття, ознаки виконавчої влади і система її органів
- •52. Поняття та основні моделі організації урядів
- •53. Структура уряду в зарубіжних країнах
- •54. Основні форми взаємодії уряду та парламенту в країнах з парламентарними формаим правління
- •55. Поняття та особливості конституційної відповідальності урядів в зарубіжних країнах
- •56. Форми конституційної відповідальності уряду в зарубіжних країнах
- •57. Конструктивний вотум
- •58. Політична відповідальність уряду в зарубіжних країнах
- •59. Поняття місцевого самоврядування
- •60. Основні теорії походження місцевого самоврядування
- •61. Сучасні концепції місцевого самоврядування
- •62. Принципи та системи місцевого самоврядуванняВиділяють дві основні системи організації влади на місцях.
- •63. Повноваження органів місцевого самоврядування
- •64. Організаційнго-правова та матеріально-правова основи місцевого самоврядування
- •65. Гарантії місцеовго самоврядування
- •66. Поняття політичних партій та їх функції
- •67. Класифікація політичних партій та ї партійні сиситеми
23. Спеціальні та слідчі комітети (комісії) в зарубіжних парламентах. Об’єднані комітети (комісії) палат парламенту
Майже в кожному парламенті або його окремій палаті функціонують спеціальні, слідчі та інші комісії (комітети). Порядок їх формування, як правило, аналогічний прийнятому для постійних комісій (комітетів).
Спеціальні комісії (комітети) можуть мати різне призначення. У багатьох країнах такі органи парламенту створюють для вирішення питань, які не належать до компетенції постійних комісій (комітетів), або для опрацювання складних законопроектів, зокрема проектів кодексів.
Спеціальні комісії (комітети) припиняють свою діяльність після завершення роботи й доповіді з питань, для вирішення яких вони були створені.
Особливості притаманні комітетам, що на постійній основі функціонують у палаті громад парламенту Великобританії й також мають назву спеціальних. Такі комітети утворюють і у парламентах в інших англомовних країнах, де запозичені засади британської моделі державного владарювання.
Компетенція цих спеціальних комітетів пов'язана з повноваженнями відповідних "однопредметних" із ними міністерств, а їх функціональним призначенням є контроль за діяльністю останніх. Як зазначалося, в інших країнах такий контроль здійснюють постійні комісії (комітети) парламенту.
Слідчі комісії, або комісії чи комітети з розслідування, вирішують питання суспільного й державного життя, які мають резонанс: від розслідування різних зловживань окремих членів парламенту й урядовців до масштабних політичних скандалів.
Зазвичай припускається створення слідчих комісій (комітетів) на вимогу визначеної кількості членів парламенту, яка становить меншість. У такий спосіб намагаються забезпечити інтереси парламентської опозиції.
У Латвії, Словенії та Чорногорії відповідна кількість членів парламенту (палати) становить третину, в Албанії, Ліхтенштейні та ФРН – четверту, у Греції, Грузії, Португалії й Чехії – п'яту, в Туреччини – десяту частину від їх загального числа.
У багатьох країнах за слідчими комісіями (комітетами) визнані загалом такі самі права при проведенні розслідування, що й за органами досудового слідства.
В основних законах Австрії та ФРН зафіксовано, що в своїх діях із розслідування відповідні комісії керуються вимогами кримінально-процесуального законодавства.
Однак висновки слідчих комісій (комітетів) не визнаються юридично обов'язковими для судів, хоча розглядаються парламентом і можуть приводити до ухвалення ним або іншими державними органами політичних рішень.
В Японії розслідування може проводити будь-яка постійна комісія, створена в кожній із палат парламенту. Така ситуація виникала у палатах конгресу США, але тут звичайною практикою є створення комітетів із розслідування.
У Великобританії та в інших відповідних англомовних країнах створення слідчих комітетів у нижній палаті (парламенті) не передбачене. Але такі повноваження, зокрема право викликати свідків і запрошувати експертів, мають спеціальні комітети, що здійснюють контроль за діяльністю міністерств.