47. Принцип ротації інституту глави держави

Для функціонування механізму виконавчої влади неабияке значення має термін повноважень глави держави, порядок його переобрання та припинення повноважень. Найчастіше цей термін становить 4— 5 років, рідше — 6—7 років. Свого роду крайнощами в цій амплітуді президентських термінів є обрання президента на один рік і на довічне перебування на цій посаді.

Відповідно до питання строку повноважень глави держави включають таке поняття як принцип ротації глави держави.

Так, Ротація (від лат. rotatio – обертання) – це емократична вимога періодичної змінюваності певних політичних сил та осіб, що перебувають при владі. Таким чином, принцип ротації глави держави передбачає встановлення обмежень на кількість перебувань особи на посаді глави держави, після чого його посаду зобов’язана замінити інша особа.

Перевибори на наступний термін в одних країнах (Франція, Італія, Індонезія, Єгипет, Філіппіни) допустимі без будь-яких обмежень. В інших же існує принцип ротації глави держави. Відповідно виділяють декілька типів такої ротації:

1. коли одна і та ж особа може бути обрана не більше, ніж на два терміни загалом (США, Польща, Хорватія, Білорусь)

2. коли одна і та ж особа не може бути обрана більше, ніж на два терміни підряд (Україна, Росія, Португалія, Чехія, Словакія, Киргизстан)

А в таких країнах, як Мексика, Болівія, Нікарагуа, Еквадор, Республіка Корея повторне обрання на посаду президента взагалі неможливе, ощ передбачено на конституційному рівні.

Слід зазначити, що здебільшого в конституціях передбачена можливість перебування на посаді президента обмежується 2ма строками, тож відповідними термінами обмежується ротація.

Принцип ротації не був формально закріплений. В окремих країнах на конституційному рівні принцип ротації не передбачений( Франція).

Яка з наведених схем ефективніша, судити важко. Так, закріплюваний багатьма конституціями принцип ротації має певний демократичний потенціал, оскільки він служить своєрідною противагою всевладдя президента, що протидіє трансформації конституційного правління глави держави в режим особистої диктатури. Однак навряд чи варто абсолютизувати його позитивне значення. Як зазначає німецький юрист К. фон Бойм, навіть найкращі наміри законодавця часто мають дуже плачевні наслідки. Як приклад він наводить Чилі кінця 60-х - початку 70-х років XX століття, де неможливість переобрати на черговий термін сильного і популярного президента Е. Фрея в підсумку сприяла приходу до влади такого досить слабкого (в порівнянні з Е. Фреєм) політика , як С. Альєнде, і подальшого колапсу всієї політичної системи. 

 Поширене в багатьох країнах обмеження терміну повноважень глави держави двома мандатами, як свідчить, наприклад, американський досвід, неминуче призводить до зниження ефективності діяльності президента в останні два роки другого терміну (коли президент стає так званої «кульгавою качкою» - lame duck). Як наголошується в американській літературі, преса в цей час все більше концентрує увагу на нових кандидатах на даний пост, лідери ж зарубіжних держав, як правило, відкладають проведення найбільш важливих переговорів доти, поки новий президент не займе посаду. 

  Обмеження терміну повноважень президента двома мандатами проте видається більш прийнятним варіантом, ніж заборона всякого переобрання одного і того ж особи на даний пост або ж можливість необмеженого переобрання. Заборона переобрання - зайве навантаження на політичну систему, далеко не завжди здатну генерувати лідерів загальнонаціонального масштабу на постійній основі. Можливість же переобирати одне і те ж особа необмежену кількість разів створює сприятливі умови для посилення авторитарних тенденцій у політичній системі, про що свідчить досвід низки держав «третього світу». 

48. Юридична відповідальність глави держави - питання пздц

Президент може бути притягнутий у випадках, визначених законом, до юридичної відповідальності у формі імпічменту - відмови від посади. Найбільш поширеним підставою юридичної відповідальності президента є державна зрада. Існує кілька варіантів процедури притягнення до відповідальності: - Питання про притягнення до відповідальності збуджується парламентом, а вирішується судом - Парламент сам вирішує питання про відповідальність президента - Питання збуджує парламент, а вирішується він шляхом референдуму