10. Національно-територіальна автономія: поняття та види. Автономія Аланських островів. Автономія Каталонії. Автономія Саамі. Автономія в кнр

Автономія - це надання частини держави, відрізняється якимись географічними, національними (етнічними) або іншими особливостями певної форми самостійності. Автономії можуть існувати як в унітарній, так і у федеративній державі.

Автономії в основному побудовані за національною ознакою. Розрізняються два основних види національної автономії - національно-територіальна і національно-культурна. Національно - територіальна автономіяутворюється у випадку компактного проживання національних меншин на певній території.

Національно-культурна автономія зізнається в у разі, коли національні меншини не займають якоїсь обмеженою території, розташовані в межах держави. Національно-культурні автономії створюються у вигляді національних організацій. Згідно ст. 1 Федерального закону від 17 червня 1996 р. «Про національно-культурної автономії» національно-культурна автономія - це форма національно-культурного самовизначення, що представляє собою громадське об'єднання громадян Російської федерації, що відносять себе до певних етнічних груп, на основі їхньої добровільної самоорганізації з метою самостійного вирішення питань збереження самобутності, розвитку мови, освіти, національної культури.

Національно-територіальні автономії поділяються на політичні та адміністративні. Політична автономія передбачає можливість видання власних законів (конституції), наявність власних законодавчих і виконавчих органів, що володіють більше широкими повноваженнями, ніж органи просто адміністративно-територіальних одиниць. Адміністративна автономія не має елементами державності, однак враховуються національні особливості (викладання, видання газет, судочинство на національному мові, облік місцевих звичаїв у правовій сфері та тощо).

Аландські острови мають особливий автономний статус, який вони отримали 1921 року після Аландської кризи. Зокрема:

• єдиною офіційною мовою Аландських островів є шведська мова. Вона використовується в державних, регіональних та муніципальних установах на території автономії, а також при комунікації із центральними органами влади держави. Шведська також є мовою навчання в державних навчальних закладах на островах;

• на островах існує місцеве громадянство (швед. Åländsk hembygdsrätt), яке дає право голосувати та виставляти свою кандидатуру на виборах до місцевого парламенту — лагтінгу (швед. Ålands lagting), а також мати у власності нерухомість на островах та займатися підприємництвом (сенс цього обмеження полягає в тому, щоб земля на островах залишалася у власності у місцевого населення, а не у приїжджих та чужинців). Відсутність місцевого громадянства не є, все ж, перешкодою простому проживанню на території автономії. Місцеве громадянство набувається з народження (якщо один з батьків його має) або за клопотанням особи (за умови володіння громадянством Фінляндії, проживання на території автономії не менше п'яти років та задовільного володіння шведською мовою);

• статус автономії у складі ЄС регулюється особливими положеннями в договорі про приєднання Фінляндії до союзу. Так, у питаннях непрямого оподаткування автономія розглядається, як територія третьої сторони;

• з 1970 року острови мають власне незалежне представництво в Північній раді;

• місцевий парламент — лагтінг (буквально «законодавчі збори») не підпорядкований у своїх рішеннях парламенту Фінляндії. Рамки компетенції законодавчих зборів Аландських островів визначаються спеціальними угодами між Аландською автономією та Фінляндією про розмежування областей відповідальності. Лагтінг здійснює власне правове регулювання, зокрема, в таких сферах як: освіта, культура, захист пам'яток старовини, охорона здоров'я та медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища, внутрішній транспорт, місцеве самоврядування, поштова служба, радіо та телекомунікації. У цих сферах Аландські острови вирішують питання практично як незалежна держава. На закони, прийняті лагтінгом, може бути накладено вето Президентом Фінляндії, але лише в тих випадках, коли лагтінг вийшов за межі автономії провінції, або прийнятий закон несе загрозу внутрішній чи зовнішній безпеці Фінляндії. Центральні органи влади Фінляндії відповідають за зовнішню політику, цивільне та кримінальне право, судоустрій, митницю та державне оподаткування. Вибори в лагтінг проходять раз на чотири роки (останні вибори відбулися 16 жовтня 2011);

• Аландські острови з 1984 випускають свої власні поштові марки;

• Аландські острови мають спеціального представника в парламенті Фінляндії;

• жителі провінції звільнені від служби у фінській армії, але в разі проживання поза Аландськими островами протягом п'яти років втрачають цей імунітет.

Згідно з § 17 чинної Конституції Фінляндії, саамське населення має право на збереження і розвиток своєї мови та своєї культури. У цьому ж параграфі Конституції закріплено право саамів користуватися своєю мовою в органах влади (порядок використання цього права встановлюється спеціальним законом).

§ 17. Право на свой язык и свою культуру Национальными языками Финляндии являются финский и шведский. Право каждого пользоваться по своим делам в суде и других государственных органах собственным языком – финским или шведским, а равно получать перевод на этот язык регулируется законом. Власть должна удовлетворять культурные и общественные потребности финско- и шведско-говорящего населения на основе одинаковых принципов. Саами как древние обитатели страны, а равно цыгане и другие группы вправе сохранять и развивать свои собственные языки и культуру. Право саами пользоваться своим языком в государственных органах регулируется законом. Право тех, кто пользуется языком жестов, а равно тех, кто из-за физической неполноценности пользуется помощью толкователя и переводчика, должно регулироваться законом.

Крім того, згідно з § 121 Конституції, на території саамської регіону саами мають автономію в питаннях мови та культури.

§ 121. Коммунальное и иное региональное самоуправление Финляндия разделена на коммуны, руководство которыми должно основываться на самоуправлении жителей коммун. Предписания об общих принципах коммунального управления и о возложенных на коммуны задачах устанавливаются законом. Коммуны имеют право на обложение налогами. Предписания о принципах налогообложения, о том, как устанавливаются налоги, а также об обязанности уплаты налогов устанавливаются законом. Предписания о больших, чем коммуны, областях управления устанавливаются законом. Саами имеют на своей территории обитания языковую и культурную автономию в соответствии с предписаниями закона.

На території Саамського регіону Фінляндії, в селищі Інарі, розташований Саамський парламент — виборний представницький орган культурного самоврядування саамів Фінляндії, їхній вищий політичний орган. Парламент має право вносити законодавчі ініціативи, а також випускати заяви з питань, які підпадають під його юрисдикцію. Саамський парламент — єдиний у Фінляндії орган, який має право висловлювати офіційну точку зору саамів у питаннях, які зачіпають життя саамського населення цієї країни. У віданні саамського парламенту Фінляндії перебувають питання культури саамів, саамської мови, а також питання, що визначаються статусом саамів як одного з корінних народів.

З 2012 року Саамський парламент Фінляндії працює в саамському культурному центрі Сайос, офіційне відкриття якого відбулося 3 квітня 2012 року, в день відкриття сесії саамського парламенту нового скликання^[1].

Новий Статут Автономії був ухвалений на всенародному референдумі 18 червня 2006 р. Відповідно до його положень, регіон є «національною реальністю у складі іспанської держави», а каталонці визнаються «окремою нацією». У згаданому документі розширено повноваження місцевого самоврядування, змінено статус «обмеженої автономії», який отримала Каталонія майже 25 років тому. Уряд Каталонії, за новим Статутом, набуває розширеної компетенції з питань фінансування, стягнення податків, забезпечення внутрішньої безпеки, адміністративного керування морськими портами та аеропортами, розташованими на її території. Статутом встановлюється принцип «договірних зобов'язань» у відносинах між урядом Іспанії та урядом Каталонії. Каталонія відіграватиме власну роль у відносинах з Європейським Союзом з питань, що стосуються повноважень місцевого уряду, або становлять інтерес для автономії. Режим перебування іноземців у Каталонії та повноваження щодо депортації осіб, які порушили міграційне законодавство, підтвердження дипломів про освіту, виданих в інших країнах, та надання академічних ступенів — усі ці функції, притаманні суверенній державі, передаються за новим Статутом до повноважень органів місцевого самоврядування. До бюджетних нововведень відносяться: створення власної податкової адміністрації Каталонії та втілення нової моделі розподілення податкових надходжень, зокрема з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, з метою відмінити практику, коли грошові потоки з доволі заможної Каталонії через загальнодержавний бюджет надходять до бюджетів менш розвинених автономій та провінцій. Каталонія залишатиме за собою й повноваження скористатися правом «вето» щодо прийняття іспанських законів, які зачіпатимуть «законні інтереси регіону».

24 січня 2013 року Парламент Каталонії ухвалив^[13] декларацію про суверенітет.

9 листопада 2015 року Парламент Каталонії прийняв резолюцію про незалежність від Іспанії.

За формою адміністративно-територіального устрою КНР є централізованим унітарною державою, що включає в себе автономні національно-територіальні утворення.

Адміністративна форма національної територіальної автономії має на меті соціалістичного розв'язання національного питання. Крім етнічних китайців в країні компактно або розосереджено проживають такі великі нації і народи, як чжуани, уйгури, маньчжури, монголи, тибетці, хуей і ін. - загалом понад 55 різних національностей.

Національна районна автономія офіційно трактується в КНР як "основна політична форма марксистсько-ленінського дозволу Комуністичною партією Китаю національного питання в КНР, одним з найважливіших інститутів політичної системи країни".

Здійснення в Китаї національну районну автономію зіграло величезну роль у зміцненні міжнаціональних відносин, заснованих на засадах рівноправності, згуртованості і взаємної допомоги, збереженні єдності держави, прискоренні розвитку районів національної автономії і сприяння прогресу національних меншин.

Головною особливістю національної автономії в КНР є те, що вона не має риси національної державності і виступає лише в якості адміністративної автономії, як невід'ємної частини унітарної держави. Разом з тим національна автономія розглядається в КНР не тільки як основна форма вирішення національного питання, але і як найважливіший елемент політичної системи країни.

Основними нормативно-правовими актами, що визначають форми національної автономії в Китаї і статус національних автономних адміністративно-територіальних одиниць, є Конституція 1982 року (Глава III, розділ 6 "Органи самоврядування в районах національної автономії"), Закон про районну національної автономії 1984 р , а також Положення про кожного з видів національної автономії, які приймаються самими автономними утвореннями з наступним затвердженням вищестоящими органами.

Залежно від чисельності населення на територіях компактного проживання нацменшин і площі цих територій райони національної автономії бувають трьох рівнів: автономні райони, автономні округи та автономні повіти.

Райони національної автономії створюються на територіях з компактним проживанням неханьскіх національностей і включають в себе три види автономних утворень: автономний район, автономний округ і автономний повіт. У КНР існує п'ять автономних районів (Внутрішня Монголія, Сіньцзян-Уйгурський, Нінся-Хуейський, Тибетський, Гуансі-Чжуанський), 30 автономних округів і понад 120 автономних повітів. Всі інші національні меншини можуть створювати всередині даного району свої автономні одиниці відповідної ступені або національні волості.

Всі райони національної автономії є невід'ємними частинами КНР. Рішення про утворення районів національної автономії, їх розмежування і найменуванні приймаються вищестоящими державними органами разом з відповідними органами автономій після "всебічних консультацій" з представниками відповідних національностей (наприклад, твердження освіти автономних районів відноситься до компетенції Всекитайських Зборів Народних Представників (ВЗНП)).

У місцях компактного проживання нацменшин, з огляду на місцеві міжнаціональні відносини, рівень економічного розвитку та історично склалися умови, утворюються районні автономії на базі одного району компактного проживання нацменшин, такі як Тибетський автономний район, Ляншань-Ійскій автономний округ в провінції Сичуань, Цзіннін-Шескій автономний повіт в провінції Чжецзян і ін .; можуть також створюватися райони автономії на базі кількох національних районів, наприклад, Хайс-Монгольсько-Тибетський автономний округ в провінції Цинхай, Цзішішань-Баоаньско-Дунсянско-Саласкій автономний повіт в провінції Ганьсу і ін.

У межах однієї території національної автономії в місцях компактного проживання інших нацменшин утворюються відповідні територіальні автономії або національні волості. Наприклад, в межах Синьцзян-Уйгурського автономного району утворені Або-Казахський автономний округ, Яньці-Хуейський автономний повіт і ін. Залежно від конкретних місцевих умов території національної автономії можуть включати округу, міста і селища, населені ханьцами або особами інших національностей.

Найменування району національної автономії, за винятком особливих випадків, складається з трьох частин: назви місця, назви національності і позначення адміністративного статусу. Наприклад, в найменуванні Гуансі-Чжуанського автономного району "Гуансі" - це назва місця, "Чжуан" - назва національності, а "автономний район" вказує на його адміністративний статус.

Органами самоврядування в районах національної автономії є Зборів народних представників (СНП) і народні уряду автономних районів, автономних округів і автономних повітів. Органи самоврядування районів національної автономії зобов'язані захищати єдність держави, забезпечувати дотримання і виконання в своїх районах Конституції та інших законів. Вищі державні органи та органи самоврядування в районах національної автономії повинні охороняти і розвивати міжнаціональні відносини рівноправності, згуртованості і взаємної помощі.Органи районів національної автономії наділені не тільки функціями звичайних органів влади і управління відповідної ступені, але і є також органами самоврядування, яке здійснюється в межах , встановлених Конституцією і законами, а також проводять в життя закони держави і політичні установки з урахуванням конкретних місцевих словій.Так, органи національної автономії здійснюють економічне будівництво, вживають заходів з регулювання суспільних відносин, щодо раціонального використання місцевих природних ресурсів і охорони природи. При освоєнні ресурсів і створення підприємств в районах національної автономії держава враховує інтереси автономних утворень, при цьому органи самоврядування користуються перевагою розробки і використання природних ресурсів. Органи автономних утворень мають право самостійно розпоряджатися фінансовими засобами на місцях, при цьому Державна рада КНР встановлює статті фінансових надходжень і витрат в цих регіонах за принципом надання переваг районам національної автономіі.С урахуванням місцевих умов вони розробляють і реалізують плани економічного будівництва, вдосконалюють систему управління економікою , здійснюють капітальне будівництво, ведуть роботу з підготовки кадрів і фахівців для різних галузей уп ління, приділяючи при цьому особливу увагу підготовці осіб, що представляють національні меншини. До відання органів самоврядування також відносяться питання освіти, науки і культури, охорони пам'ятників національної культури і т. Д.В зв'язку з важливим для сучасного Китаю значенням зовнішньоекономічних зв'язків райони національної автономії можуть здійснювати відповідно до державних законами зовнішньоторговельну і зовнішньоекономічну діяльність, а також здійснювати обмін з зарубіжними країнами в галузі освіти, науки і техніки, культури, охорони здоров'я і спорту. З дозволу Державної ради вони можуть відкривати порти для зовнішньої торгівлі, а райони, які межують з іноземними державами, з дозволу Державної ради можуть здійснювати прикордонну торговлю.В відповідно до державної військової системою і з урахуванням реальної обстановки для охорони громадського порядку в даному районі органи самоврядування можуть формувати війська громадської безопасності.Осуществляя свою діяльність, органи національної автономії можуть приймати нормативно-правові акти - положення про а тоном і так звані окремо чинні положення, які вступають в силу після їх затвердження Постійним комітетом ВЗНП (для автономних районів), постійними комітетами СНП провінцій і автономних районів (для автономних округів і автономних повітів) з подальшим доведенням до відома про це Постійного комітету ВЗНП. Якщо рішення, постанови, накази та інструкції вищих державних органів не відповідають реаліям районів національної автономії, то органи самоврядування з дозволу вищестоящих державних органів можуть їх змінити або призупинити їх ісполненіе.В районах національної автономії держава проводить політику, спрямовану на активне залучення національних меншин до державного управління, надаючи значні переваги особам корінний неханьскіх національності при занятті найважливіших госуд рственних посад в автономних едініцах.В зборах народних представників автономій крім депутатів, що належать до національності, що здійснює автономію, повинні бути відповідним чином представлені і інші національності, які проживають у цій автономній одиниці. Їх число і співвідношення визначається постійними комітетами СНП провінцій і автономних районів і доводяться до відома Постійного комітету ВЗНП. Голови постійних комітетів СНП районів національної автономії або їх заступники повинні належати до національностей, які здійснюють автономію, так само як і голови автономних районів, начальники автономних округів і автономних повітів.