- •Форма правління: поняття, конституційно-правовий зміст, класифікація
- •2. Абсолютна монархія: характерні риси і конституційне-правове оформлення
- •3. Дуалістична монархія: характерні риси і конституційно-правове оформлення
- •4. Парламентарна монархія: характерні риси і конституційно-правове оформлення
- •5. Президенстька республіка: характерні риси і конституційне-правове оформлення (сша)
- •6. Парламентська республіка: характерні риси і конституційне-правове оформлення (Німеччина та Італія)
- •7. Змішана республіка: характерні риси і конституційно-правове оформлення (Франція)
- •8. Політико-територіальний устрій держави: поняття та форми
- •9. Унітарні держави в конституційних нормах сучасних держав світу (на прикладі Конституції зарубіжних країн)
- •10. Національно-територіальна автономія: поняття та види. Автономія Аланських островів. Автономія Каталонії. Автономія Саамі. Автономія в кнр
- •11. Національно-культурна автономія: поняття та види. Персональна та корпоративна автономія
- •12. Основи теорії федералізму. Конституційне визначення федеративної держави
- •13. Класифікація федеративних держав
- •14. Способи розмежування компетенції між рівнями влади в сучасних федеративних державах світу
- •15. Поняття парламенту та парламентаризму
- •16. Основні моделі організації парламентів в зарубіжних країнах
- •17. Внутрішня та зовнішня побудова парламентів
- •18. Способи формування палат парламенту
- •19. Керівні органи палат парламенту
- •20. Конституційно-правовий статус спікера парламенту. Колегіальні керівні органи палат парламенту
- •21. Парламентські фракції в зарубіжних країнах
- •22. Комітети та комісії в зарубіжних парламентах: порядок іх формування та функціонування
- •23. Спеціальні та слідчі комітети (комісії) в зарубіжних парламентах. Об’єднані комітети (комісії) палат парламенту
- •Об'єднані комісії (комітети) палат парламенту. Органи парламенту, які реалізують його окремі повноваження
- •24. Правовий статус депутата парламенту
- •25.Зміст депутатського мандату. Види депутатського мандату. Позбавлення та втрата депутатського мандату.
- •26.Депутатський імунітет.
- •27.Депутатський індемнітет.
- •28.Основні та додаткові повноваження зарубіжних парламентів.
- •29.Поняття законодавчого процесу.
- •30.Стадії законодавчого процесу.
- •31.Законодавча ініціатива: поняття, суб’єкти та процедура реалізіції.
- •32.Розгляд і прийняття законопроектів за процедурою трьох читань.
- •33.Промульгація як стадія законодавчого процесу.
- •34.Право вето глави держави: поняття, види, механізми реалізації.
- •35.Вибіркове та відкладальне вето глави держави.
- •36.Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в країнах з парламентарними формами правління.
- •37.Інтрепеляція як форма парламентського контролю за органами виконавчої влади.
- •38.Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в президентських республіках.
- •39.Судові повноваження зарубіжних парламентів.
- •40.Бюджетні повноваження зарубіжних парламентів.
- •41.Інститут глави держави і його різновиди.
- •42.Одноосібний та колегіальний глава держави. Діархія.
- •43.Конституційно-правовий статус монарха. Системи престолонаслідування.
- •44.Особливості конституційно-правового статусу президента як глави держави в зарубіжних країнах.
- •45.Порядок і умови заміщення посади президента.
- •46.Повноваження глави держави при різних формах державного правління.
- •47. Принцип ротації інституту глави держави
- •49. Поняття, підстави та застосування процедури імпічменту глави держави
- •50. Основні моделі імпічменту
- •51. Поняття, ознаки виконавчої влади і система її органів
- •52. Поняття та основні моделі організації урядів
- •53. Структура уряду в зарубіжних країнах
- •54. Основні форми взаємодії уряду та парламенту в країнах з парламентарними формаим правління
- •55. Поняття та особливості конституційної відповідальності урядів в зарубіжних країнах
- •56. Форми конституційної відповідальності уряду в зарубіжних країнах
- •57. Конструктивний вотум
- •58. Політична відповідальність уряду в зарубіжних країнах
- •59. Поняття місцевого самоврядування
- •60. Основні теорії походження місцевого самоврядування
- •61. Сучасні концепції місцевого самоврядування
- •62. Принципи та системи місцевого самоврядуванняВиділяють дві основні системи організації влади на місцях.
- •63. Повноваження органів місцевого самоврядування
- •64. Організаційнго-правова та матеріально-правова основи місцевого самоврядування
- •65. Гарантії місцеовго самоврядування
- •66. Поняття політичних партій та їх функції
- •67. Класифікація політичних партій та ї партійні сиситеми
50. Основні моделі імпічменту
Є 3 моделі:
-
США - питання імпічменту вирішуються у парламенті; (існує також в Великобританії, Японії, Індії та низці інших країн). Весь процес реалізації конституційної відповідальності протікає в парламенті як такому; по його завершенні можуть послідувати процеси в судах. У США підставою для імпічменту лужить передбачуване вчинення Президентом або іншою посадовою особою таких діянь, як державна зрада, одержання хабара, інші тяжкі і менш тяжкі злочини.
Спочатку заявленаініціатива розглядається в юридичному комітеті Палати (Haus Judiciary Committee), який виробляє формулу обвинувачення у вигляді статей імпічменту. Потім Палата представників обговорює його і, якщо стверджує простою більшістю, передає в Сенат, який управомочений вирішити справу (частина шоста розд. 3 ст. I). Приступаючи до цього, сенатори повинні принести присягу або зробити урочисту заяву. Якщо розглядається імпічмент Президента, головує в Сенаті головний суддя Верховного суду (Віце-президент, який є головою Сенату, може розглядатися як зацікавлена особа). Заслухавши думки сторін, Сенат таємним голосуванням приймає рішення по кожній статті імпічменту, причому для обвинувального рішення потрібні голоси 2/3 присутніх сенаторів. Тільки якщо за всіма статтями імпічменту така більшість є, обвинувачувана посадова особа зміщується з посади. Під час розгляду справи Сенат має право викликати і заслуховувати свідків і здійснювати інші процесуальні дії з дослідження доказів. Таким чином, вся процедура щодо зміщення посадової особи здійснюється в рамках Конгресу.
-
Франція - питання імпічменту вирішує парламент, але остаточне рішення приймається спеціально створеними судовими органами - Високий суд правосуддя; єдина підстава - державна зрада. Не було жодного випадку імпічменту з моменту 5-Ї республіки;
Парламент або палата виступають лише як обвинувачення інстанції, а справу про конституційної відповідальності вирішується в судовому органі, спеціально утвореному парламентом зі свого середовища, причому цей орган реалізує не тільки конституційну, але в необхідному випадку і кримінальну відповідальність, діючи вже як звичайний суд. У Франції для вирішення питання про відповідальність вищих посадових осіб за правопорушення засновані, як зазначалося, Високий суд правосуддя і Суд правосуддя Республіки. Президент Республіки несе відповідальність перед Високим судом правосуддя за скоєні при виконанні обов'язків діяння тільки у випадку, якщо вони являють собою державну зраду; звинувачення йому пред'являють обидві палати Парламенту однаковим рішенням, яке приймається ними відкритим голосуванням і абсолютною більшістю голосів свого складу
-
Німеччина - питання вирішує Конституційний суд. Третя модель збігається з другої в тому, що парламент або палата обмежуються пред'явленням обвинувачення, але на відміну від другої моделі справу дозволяється органом конституційної юстиції, який реалізує лише конституційну відповідальність, зміщуючи особа з його посади.
Третю модель ми можемо угледіти в Основному законі для Німеччини, ч. 1 ст. 61 якого уповноважує і Бундестаг, і Бундесрат на збудження звинувачення Федерального президента в умисному порушенні Основного або іншого федерального закону. Така ініціатива вимагає підтримки не менше 1/4 складу відповідної палати, а для пред'явлення звинувачення потрібно рішення 2/3 членів Бундестагу або 2/3 голосів Бундесрату. Пред'явила звинувачення палата призначає для його підтримки свого уповноваженого. Рішення згідно ч. 2 зазначеної статті належить Федеральному конституційному суду, який хоча і обирається палатами, але не є їх органом, як Високий суд правосуддя і Суд правосуддя Республіки у Франції, а входить в судову систему (судді Федерального конституційного суду не можуть перебувати ні в Бундестазі, ні в Бундесраті).
Своєрідна система конституційної відповідальності Президента передбачена Конституцією Румунії. Згідно з її ст. 95 у разі вчинення тяжких порушень Конституції Президент може бути усунений з посади спільним засіданням Палати депутатів і Сенату більшістю голосів депутатів і сенаторів (не цілком ясно, разом чи окремо) після консультації з Конституційним судом. З ініціативою відсторонення можуть виступити не менше 1/3 депутатів і сенаторів, і ця ініціатива негайно доводиться до відома Президента, який може дати Парламенту пояснення з приводу осудних йому діянь. У разі відсторонення протягом 30 днів проводиться референдум про усунення Президента.
Щодо цієї моделі можна відзначити, що тут перевага політики праву ще більш очевидно, ніж при імпічмент. Сенс консультації Конституційного суду полягає по ідеї в тому, щоб дати компетентну юридичну кваліфікацію діянь Президента як тяжкого порушення Конституції. Незважаючи на наявність такої кваліфікації, Парламент проте вправі з політичних міркувань не відстороняти від посади. Але якщо він навіть його відсторонив, виборці можуть знову ж з суто політичних міркувань з цим не погодитися і залишити Президента на місці. Президент, отже, якщо є харизматичним лідером, може собі дозволити будь-які тяжкі порушення Конституції.