7.1. Поняття про аргументацію. Структура аргументації

У найбільш широкому смислі слова термін «аргументація» можна визначити як процес обгрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, слушності.

Обгрунтування може бути здійснене різними способами.

По-перше, положення можуть бути обгрунтовані шляхом безпосереднього звертання до дійсності (експеримент, спостереження тощо). Саме такий спосіб дуже часто застосовується у природничих науках.

По-друге, обгрунтування може бути здійснене за допомогою вже відомих положень (аргументів) шляхом побудови певних міркувань (доказів). У цьому випадку людина також певним чином звертається до дійсності, але вже не безпосередньо, а опосередковано. Такий спосіб переважно притаманний гуманітарним наукам.

У курсі логіки вивчається саме аргументація другого роду. Це означає, що предметом подальшого розгляду буде процес обгрунтування, обстоювання певного положення (твердження, гіпотези, концепції) на підставі використання інших положень.

У структурі аргументації такого типу відрізняють тезу, аргументи та форму.

156

предмет від іншого (подібного до нього) предмета. Прикладом може служити ситуація розшуку людей, коли фіксуються якісь особливі прикмети певної людини.

Цей матеріал ви можете подивитися більш докладно у підручнику Хоменко І.В. "Логіка - юристам". - К., 1997. - С.203-218 (теорія), 315-320 (практика).

Контрольні запитання

і. Що таке узагальнення понять? Чи існує межа узагальнення?

2. Що таке обмеження понять? Чи існує межа обмеження?

3. Що таке поділ? Яка структура поділу?

4. Які види поділу ви знаєте?

5. Які правила поділу ви знаєте? Перерахуйте помилки, що можуть припускатися в поділі, наведіть праклади.

6. Як можна визначити операцію визначення?

7. Які види визначень ви знаєте?

8. Що таке дефінієндум та дефінієнс?

9. Чим відрізняються явні визначення від неявних?

10. Які види явних визначень ви знаєте? Наведіть приклади.

11. Які види неявних визначень ви знаєте? Наведіть приклади.

12. Які прийоми, подібні до визначень, вам відомі?

Для вивчення теми "Поняття" ви можете також застосувати таку

літературу:

Брюшинин В.Н. Практический курс логики для гуманитариев, -

М..1996. - С.32-105;

Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика. - М., 1998. - С. 180-276;

Ивин А.А. Логика. - М., 1999. - С.25-58;

Ивлев Ю.В. Логика. - М., 1998. - С.135-157;

Конверський А.Є. Логіка. - К., 1999. - С.124-170;

Хоменко І.В. Логіка в задачах. - К, 1998. - С.158-171;

Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. - К., 1996. - С.56-95.

159

Контрольні запитання

1. Як можна визначити термш"аргументація"?

2. Яка структура аргументації?

1. Що таке демонстративне міркування? Які види демонстративних міркувань ви знаєте?

2. Що таке недемонстративне міркування? Які види недемонстративних міркувань ви знаєте?

3. Установіть відношення між такими поняттями

• аргументація, обгрунтування, міркування, форма аргументації,

• міркування, демонстративне міркування, недемонстративне міркування, дедуктивне міркування, індуктивне міркування, міркування за аналогією

7.2. Аргументація та суперечка

Поняття «аргументація» тісно пов'язане з поняттям «суперечка» Саме в ситуаціях суперечок найчастіше застосовують різні види аргументацій

Суперечку можна визначити як процес обміну протилежними думками.

Обов язковими учасниками суперечки, а відповідно й аргументативного процесу, є пропонент, опонент і аудиторія.

Пропонент — це той, хто висуває, обстоює деяку тезу. Без пропонента не може бути ані спору, ані аргументативного процесу, оскільки спірні питання не виникають самі по собі, вони повинні бути кимось сформульовані і поставлені на обговорення Пропонент може висловлювати власну думку або представляти колективну позицію з того чи іншого питання

Опонент — друга обов'язкова фігура суперечки. Це той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, що висунув пропонент Опонент може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у спорі Але може бути й така ситуація, коли опонент безпосередньо не бере участі в аргументативному процесі

158

Теза - це положення, яке необхідно обгрунтувати. Аргументи - це твердження, за допомогою яких обґрунтовується теза. Форма, або демонстрація аргументації, — це спосіб, який застосовується для обгрунтування тези.

Розглянемо приклад «Усі сини спадкоємця є його нащадками, усі нащадки спадкоємця є спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку, отже, всі сини спадкоємця є його спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку»

У цій аргументації тезою є твердження «Усі сини спадкоємця є його спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку» Аргументи — «Усі сини спадкоємця є його нащадками» і «Усі нащадки спадкоємця є його спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку» Форма — дедуктивне міркування

Аргументація може бути проведена у формі демонстративного або недемонстративного міркування.

До демонстративних міркувань належать дедуктивні міркування та деякі види правдоподібних міркувань Серед останніх для юристів певний інтерес становить повна індукція

Ф ОРМА АРГУМЕНТАЦІЇ

Демонстративні міркування

Недемонстративні міркування

Д едуктивні	Індуктивні
міркування	міркування
	(повна
	індукція)

Індуктивні

міркування

(неповна

індукція)

Аналогія

Ц ей матеріал більш докладно можна подивитися у підручнику Хоменко IB "Логіка - юристам" - К, 1997, - С 219-223 (теорія), С321-322 (практика)

161

перемоги й суперечка заради суперечки.

Суперечка заради істини (діалектична суперечка) у чистому вигляді зустрічається рідко. У такій суперечці дуже старанно підбираються та аналізуються доводи тих, хто сперечається, ретельно оцінюються позиції та точки зору протилежних сторін, тобто, по суті, ведеться спільне дослідження істини. Такий спір можливий лише між компетентними, освіченими в даній проблемі людьми, які зацікавлені в її вирішенні. Як підкреслював відомий філософ та логік С. І. Поварнін — цей вид суперечки «дає, окрім безперечної користі, істинну насолоду і задоволення і є насправді «розумовим бенкетом».

Завданням суперечки може бути не тільки перевірка істинності якогось положення, а переконання іншої людини. Тут важливо зазначити два моменти: людина може переконувати іншу людину або тому, що сама щиро вірить в те, що є предметом переконання, або ж переконує тому, що «так треба» з огляду на певні обставини, хоча сама насправді не поділяє думки, яку відстоює.

Метою суперечки також буває не дослідження, не переконання, а перемога. Мотиви проведення такого спору можуть бути різноманітними. Один вважає, що відстоює справедливість, інший — захищає суспільні інтереси, третій нав'язує свою думку, тому що у нього великий життєвий досвід і він знає, як повинно бути, четвертому потрібно самоутвердження і т. ін. Головне завдання, що стоїть перед суперечниками в цьому випадку, полягає у тому, щоб «взяти гору» над «супротивником» за будь-яку ціну, використовуючи будь-які методи. Така суперечка іноді називається ще еристичною суперечкою.

Досить часто зустрічається і такий вид спору як суперечка заради суперечки. Це свого роду «мистецтво для мистецтва», своєрідний «спорт». Для людей, які ведуть подібний спір, всеодно про що, з ким і з якою метою сперечатися. Головне для них — перебувати в стані сперечання. «Такий «спортсмен», — пише С. І. Поварнін, — не розбирає часто, заради чого потрібно сперечатися, а заради чого не потрібно. Радий сперечатися за все і з усяким, і чим парадоксальніше, чим важча

160

Аудиторія — третій, колективний суб'єкт суперечки. Аудиторія — це не пасивна маса людей, а колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу обговорюваного питання. Вона виступає основним об'єктом аргументативного впливу в спорі.

Можна виділити декілька класифікацій суперечок. По-перше, суперечка за формою може бути дискусією, диспутом, полемікою та дебатами.

Дискусія (з латини — "дослідження, розгляд") — це публічна суперечка, мета якої полягає у з'ясуванні і порівнянні різних точок зору, у находженні правильного рішення спірного питання. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, тому що її учасники самі приходять до певного висновку.

Диспут (з латини - "міркувати") — це публічна суперечка з приводу наукового або суспільно важливого питання.

Полеміка (з грецької — "ворожий, войовничий") — це не просто суперечка, а суперечка, де є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей, думок. У зв'язку з цим її можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з якогось питання, як публічну суперечку з метою захисту, відстоювання своєї точки зору і спростування протилежної.

Із даного визначення випливає суттєва різниця між полемікою, з одного боку, та дискусією й диспутом — з іншого. Якщо учасники дискусії або диспуту, відстоюючи протилежні думки, намагаються дійти до консенсусу, до якоїсь єдиної думки, знайти спільне рішення, встановити істину, то мета полеміки зовсім інша. Тут потрібно одержати перемогу над супротивником, відстояти і захистити свою власну позицію.

Дебати (з французської — "суперечка") — це суперечки, які виникають при обговоренні доповідей, виступів на зборах, засіданнях, конференціях і т. ін.

Окрім наведеної вище класифікації суперечок існують також і інші. Так, залежно від мети розрізняють такі види суперечок, як суперечка заради істини, суперечка заради переконання, суперечка заради

163

8. Які види суперечок за кількістю осіб вам відомі? 9 Які види суперечок за способом ведення боротьби ви знаєте? Дайте їх визначення.