- •Контрольні запитання
- •Тема 2: -«Семіотичний характер логіки»
- •Контрольні запитання
- •2.3. Виміри та рівні знакого процесу
- •Тема 3: Логічний аналіз висловлювань
- •Контрольні запитання
- •3.2.1. Заперечення, його умови істинності
- •3.2.3, Диз'юнкція, ії умови істинності
- •3.2.2. Кон'юнкція, п умови істинності
- •3.2.4. Імплікація, її умови істинності
- •3.2.6. Логічні сполучники в правових контекстах
- •1) Семантична некоректність запитання.
- •Контрольні запитання
- •3.4.2.Види запитань.
- •3.4.2. Види відповідей
- •2) Синтаксична некоректність запитання.
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •4.2. Прямі дедуктивні міркування
- •Тема 4: «дедуктивні міркування»
- •2. Умовно-категоричні міркування
- •4. Умовно-розділові міркування (дилеми)
- •4.3. Непрямі дедуктивні міркування
- •Тема 5: недедуктивні (правдоподібні) міркування
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Тема 6: поняття
- •6.1. Загальна характеристика поняття. Структура поняття.
- •6.2.2. Типи відношень між сумісними поняттями
- •1. Відношення тотожності.
- •3. Відношення перетину.
- •6.2.3. Типи відношень між несумісними поняттями
- •1. Відношення співпідпорядкування.
- •2. Відношення підпорядкування.
- •6.2.4. Приклади відношень між поняттями
- •2. Відношення протилежності.
- •3. Відношення протиріччя.
- •6.3.2. Поділ понять
- •6.3.2.1. Загальна характеристика поділу. Види поділу Поділ — це логічна операція, в результаті якої здійснюється перехід
- •Контрольні запитання
- •1. Поділ повинен бути співмірним, тобто обсяг подільного поняття повинен дорівнювати сумі обсягів членів поділу.
- •6.3.3. Визначення понять 6.3.3.1.Загальна характеристика визначення
- •6.3.3.2. Явні визначення та їх види
- •6.3.3.4, Неявні визначення та їх види
- •Тема 7: Основи теорії аргументації Основні терміни:
- •7.1. Поняття про аргументацію. Структура аргументації
- •Контрольні запитання
- •7.3. Види аргументації
- •7.3.1. Доказова та недоказова аргументація
- •Аргументи:
- •Контрольні запитання
- •II. Непряма аргументація
- •Контрольні запитання
- •7.4. Поняття про критику. Види критики
- •2. Розділова аргументація
- •Правила щодо тези;
- •Правила щодо аргументів;
- •Правила щодо форми, або демонстрації.
- •Контрольні запитання
- •2. Теза повинна залишатись незмінною протягом усієї аргументації або критики.
- •3. Обгрунтування аргументів повинне проводитися незалежно від тези.
- •2. Аргументи повинні бути висловлюваннями, які повністю або частково обгрунтовані.
- •4. Аргументи повинні бути достатніми для обгрунтування тези.
- •Контрольні запитання
- •Тема 2: -«Семіотичний характер логіки»
- •Тема 3: -«Логічний аналіз висловлювань»
- •Тема 4: «Дедуктивні міркування»
- •Тема 5: Правдоподібні міркування
- •Тема 6 "Поняття"
- •Тема 7: "Основи теорії аргументації"
Тема 2: -«Семіотичний характер логіки»
Знак - матеріальний об'єкт, який служить в процесі мислення та спілкування людей представником якогось іншого об'єкту.
Знаки-копії (ікошчні знаки) - знаки, значення яких повністю визначається тим контекстом, у якому вони виявляються. Прикладами таких знаків є фотографії, картини, відбитки пальців тощо.
Знаки-символи - знаки, які фізично ніяк не пов'язані з об'єктами, які вони позначають.їх значення переважно встановлюються за умовною згодою. У зв'язку з цим вони набувають статусу умовного позначення і всезагального правила. Прикладами таких знаків є більшість слів природної мови,, дорожні знаки тощо.
191
Об"єктна мова - мова, засобами якої описують деяку предметну (позамовну) дійсність.
Метамова - мова, засобами якої досліджують і описують властивості об"єктної мови.
Тема 3: -«Логічний аналіз висловлювань»
Дескриптивне висловлювання - висловлювання, основна мета якого полягає в описі дійсності. Таке висловлювання може бути істинним або хибним.
Значення істинності (логічне значення) - одна з двох можливих характеристик висловлювання ("істина", "хиба"), пов"язана із відповідністю цього висловлювання деякому фрагменту дійсності.
Принцип двозначності - принцип, згідно з яким будь-яке висловлювання є або істинним, або хибним. Тобто будь-яке висловлювання має одне з двох можливих значень істинності: "істина" чи "хиба".
Логіка висловлювань - розділ сучасної логіки, що вивчає дескриптивні висловлювання, а також відношення між ними в структурі міркувань. Мінімальною одиницею аналізу логіки висловлювань є просте висловлювання. Логіка висловлювань не аналізує внутріщню структуру простих висловлювань.
Пропозиційна змінна - знак для позначення простих висловлювань природної мови.
Логічні сполучники - знаки для позначення граматичних сполучників природної мови.
190
Значення - те, на що вказує знак в процесі семюзису. Відрізняють предметне і смислове значення. Предметне значення - це предмет, що позначається даним знаком. Смислове значення - це сукупність рис, характеристик предмету, що позначається даним знаком, це те, що засвоюється в процесі розуміння (сприйняття) знаку.
Інтерпретатор - той, хто сприймає (реагує на) знак. Інтерпретанта - поведінка, реакція інтерпретатора.
Виміри семіозису - синтаксичний, семантичний, прагматичний. Синтаксичний вимір фіксує відношення між знаковими засобами, семантичний вимір - відношення між знаковим засобом та його значенням, прагматичний вимір - відношення між знаковим засобом та його інтерпретатором.
Логічний синтаксис - розділ логічної семіотики, що вивчає відношення між знаками в структурі мови логіки.
Логічна семантика - розділ логічної семіотики, що вивчає відношення мовних знаків до їх значень, тобто до позначених ними об'єктів та вираженому смислу. Відповідно до двох типів значень(предметного та смислового) у логічній семантиці виділяють два основних розділи: теорію референції та теорію смислу.
Логічна прагматика - розділ логічної семіотики, що досліджує відношення мовних знаків до носіїв мови.
Рівні знакового процесу - різні ріні абстракції розгляду знакового процесу.
193
Заперечення - логічний сполучник, який із істинного висловлювання робить хибне, а із хибого робить істинне.
Логічний закон - складне висловлювання, істинність якого не залежить від значень істинності його простих висловлювань-складників. Це - завжди істинне висловлювання.
І Логічне протиріччя - складне висвловлювання, хибність якого не
залежить від значень істинності його простих висловлювань-складників. Це - завжди хибне висловлювання.
Виконуване висловлювання - складне висловлювання, істинність якого залежить від значень істинності його простих висловлювань-складників. Таке висловлювання може бути як істинним, так і хибним.
Закон тотожності - будь-яке висловлювання є тотожним саме собі.
Закон протиріччя - ніяке висловлювання не може бути істинним одночасно із своїм запереченям.
Закон виключеного третього - з двох висловлювань, в одному з яких стверджується те, що заперечується у другому, - одне є неодмінно істинним, тобто істинне або саме висловлювння, або його заперечення ("третього не дано").
Запитання - це імператив, в якому виражена вимога певної інформації.
Імператив - вид висловлювань, що відрізняються від дескриптивних та модальних висловлювань. Основна мета імперативів - опис схем поведінки людей.
192
Кон'юнкція - логічний сполучник. Складне висловлювння, до складу якого входить кон'юнкція, буде істинним лише тоді, коли всі його складові висловлювання будуть істинними. Воно визнається хибним тоді, коли хоча б одне із складових висловлювань виявиться хибним.
Диз'юнкція (сильна/строга) - логічний сполучник. Складне висловлювання, до складу якого входить сильна/строга диз'юнкція, буде істинним лише в тому випадку, коли логічні значення висловлювань, його складників не збігаються, тобто якщо одне із них є істинним, а інше -хибним. Таке висловлювання буде хибним у тих випадках, коли логічні значення висловлювань, що входять до його складу, збігаються: вони є або обидва істинними, або обидва хибними.
Диз'юнкція (слабка/нестрога) - логічний сполучник. Складне висловлювання, до складу якого входить слабка/нестрога диз'юнкція буде істинним тоді, коли хоча б одне із його складових висловлювань, буде істинним. Воно визнається хибним, якщо всі висловлювання, які до нього входять, будуть хибними.
Імплікація - логічний сполучник. Складне висловлювання, до складу якого входить імплікація, буде хибним лише тоді, коли перше висловлювання (антецедент) - істинне, а друге висловлювання (консеквент) - хибне. У всіх інших випадках воно буде істинним.
Еквіваленція - логічний сполучник. Складне висловлювання, до складу якого входить еквіваленція, буде істинним тоді і тільки тоді, коли логічні значення висловлювань, що входять до його складу, збігаються: вони або істинні, або хибні. У випадках, коли їх значення не збігаються, таке висловлювання буде хибним.
1 95
Синтаксично некоректні запитання - запитання, які включають к. неузгоджені поміж собою висловлювання-складники.
I
Провокаційні запитання - питання, в яких передумовою є хибне
висловлювання.
І
і Абсурдні запитання - запитання, яким притаманна внутрішня
суперечність (наприклад, ствердження характеристик предмета, які суперечать одна одній).
Тавтологічні запитання - запитання, формулювання яких виключає | пізнавальну невизначеність.
Логічно тавтологічні запитання - запитання, у яких інформація, про яку запитують, виражена за допомогою логічної форми самого запитання.
Фактично тавтологічні запитання - запитання, в яких інформація, про яку запитують, вже наявна в термінах, які входять до складу запитання.
Правильна відповідь - відповідь, що повністю ( або частково) усуває пізнавальну невизначеність, наявну в запитанні. Правильні відповіді можуть бути сильними і слабкими.
Сильна відповідь - відповідь, що надає повну інформацію з приводу деякого запитання.
Слабка відповідь - відповідь, що лише частково усуває незнання. Інформація, яку надає слабка відповідь, є неповною.
Неправильна відповідь - відповідь, що не дає нової інформації стосовно деякої проблеми, не зменшує пізнавальну невизначеність
194
Передумова запитання - вихідне знання, яке наявне в запитанні. Передумову запитання можна виразити за допомогою дескриптивних та модальних висловлювань. Саме передумова запитання зумовлює множину відповідей на певне питання.
Контекст промовляння - місце, час та інші умови, за яких відбувається діалог "запитання - відповідь"; контекст промовляння зумовлює передумову запитання.
Прості запитання - запитання, до складу яких не входять інші запитання.
Складні запитання - запитання, в структурі яких можна виділити два або декілька простих запитань.
Відкриті запитання - запитання, які передбачають необмежену кількість відповідей.
Закриті запитання - запитання, які передбачають обмежену кількість відповідей.
Логічно коректні питання - запитання, які передбачають молсливість істинної відповіді.
Логічно некоректні запитання - запитання, на які неможливо дати істинну відповідь.
Семантично некоректні запитання - запитання, які зумовлюють неможливість істинної відповіді або через наявність термінів, які невідомі (або незрозумілі) співрозмовнику, або через недостатню визначенність термінів.
197 Стверджувальний модус:
А-В. А А;
Заперечувальний модус:
А - В. -В ~А
Розділово-категоричні міркування - міркування, які будуються за схемами:
Стверджувально-заперечні модуси:
A v В. А ~В
А у В. В -А
Заперечно-стверджувальні модуси:
А у В. -А В
A v В. -В
А
A v В. -А В
196
запитання, не усуває незнання. Неправильні відповіді поділяють на тавтологічні та нерелевантні відповіді. Поняття "неправильна відповідь" не є тотожним із поняттям "хибна відповідь".
Логічно тавтологічні відповіді - вид неправильних відповідей, які можуть бути істинними лише завдяки своїй власній логічній формі.
Фактично тавтологічні відповіді - вид неправильних відповідей, які можуть бути істиними з огляду на можливість вираження ними інформації, що вже наявна у відповідному запитанні.
Нерелевантні відповіді - вид неправильних відповідей; такі відповіді, що не мають відношення до поставлених запитань.