- •Контрольні запитання
- •Тема 2: -«Семіотичний характер логіки»
- •Контрольні запитання
- •2.3. Виміри та рівні знакого процесу
- •Тема 3: Логічний аналіз висловлювань
- •Контрольні запитання
- •3.2.1. Заперечення, його умови істинності
- •3.2.3, Диз'юнкція, ії умови істинності
- •3.2.2. Кон'юнкція, п умови істинності
- •3.2.4. Імплікація, її умови істинності
- •3.2.6. Логічні сполучники в правових контекстах
- •1) Семантична некоректність запитання.
- •Контрольні запитання
- •3.4.2.Види запитань.
- •3.4.2. Види відповідей
- •2) Синтаксична некоректність запитання.
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •4.2. Прямі дедуктивні міркування
- •Тема 4: «дедуктивні міркування»
- •2. Умовно-категоричні міркування
- •4. Умовно-розділові міркування (дилеми)
- •4.3. Непрямі дедуктивні міркування
- •Тема 5: недедуктивні (правдоподібні) міркування
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Тема 6: поняття
- •6.1. Загальна характеристика поняття. Структура поняття.
- •6.2.2. Типи відношень між сумісними поняттями
- •1. Відношення тотожності.
- •3. Відношення перетину.
- •6.2.3. Типи відношень між несумісними поняттями
- •1. Відношення співпідпорядкування.
- •2. Відношення підпорядкування.
- •6.2.4. Приклади відношень між поняттями
- •2. Відношення протилежності.
- •3. Відношення протиріччя.
- •6.3.2. Поділ понять
- •6.3.2.1. Загальна характеристика поділу. Види поділу Поділ — це логічна операція, в результаті якої здійснюється перехід
- •Контрольні запитання
- •1. Поділ повинен бути співмірним, тобто обсяг подільного поняття повинен дорівнювати сумі обсягів членів поділу.
- •6.3.3. Визначення понять 6.3.3.1.Загальна характеристика визначення
- •6.3.3.2. Явні визначення та їх види
- •6.3.3.4, Неявні визначення та їх види
- •Тема 7: Основи теорії аргументації Основні терміни:
- •7.1. Поняття про аргументацію. Структура аргументації
- •Контрольні запитання
- •7.3. Види аргументації
- •7.3.1. Доказова та недоказова аргументація
- •Аргументи:
- •Контрольні запитання
- •II. Непряма аргументація
- •Контрольні запитання
- •7.4. Поняття про критику. Види критики
- •2. Розділова аргументація
- •Правила щодо тези;
- •Правила щодо аргументів;
- •Правила щодо форми, або демонстрації.
- •Контрольні запитання
- •2. Теза повинна залишатись незмінною протягом усієї аргументації або критики.
- •3. Обгрунтування аргументів повинне проводитися незалежно від тези.
- •2. Аргументи повинні бути висловлюваннями, які повністю або частково обгрунтовані.
- •4. Аргументи повинні бути достатніми для обгрунтування тези.
- •Контрольні запитання
- •Тема 2: -«Семіотичний характер логіки»
- •Тема 3: -«Логічний аналіз висловлювань»
- •Тема 4: «Дедуктивні міркування»
- •Тема 5: Правдоподібні міркування
- •Тема 6 "Поняття"
- •Тема 7: "Основи теорії аргументації"
6.3.3. Визначення понять 6.3.3.1.Загальна характеристика визначення
Відомо, що людина в повсякденному житті часто застосовує ті чи інші терміни на інтуїтивному рівні Навіть маленька дитина може використовувати для спілкування з іншими людьми дуже складну термінологію Але, як зазначалося, різне інтуїтивне трактування термінів призводить врешті-решт до непорозуміння між людьми і навіть до різномовлень В зв язку з цим виникає насущна необхідність в уточненні значення термінів Це можна зробити тільки одним способом розкривши смислове значення мовних виразів Саме цю функцію виконує визначення
148
унітарні федерації і конфедерації (пропущений член поділу «імперії»),
б) -«поділ із зайвими членами»-. Ця помилка має місце тоді, коли до членів поділу відносять поняття, обсяги яких не входять до обсягу
ПОДІЛЬНОГО ПОНЯТТЯ
Наприклад нормативно-правові акти поділяються на закони, позаконт акти і рішення (зайвий член поділу «рішення»)
Поділ повинен здійснюватися за однією основою. Порушення цього правила призводить до помилки «підміна основи поділу»-, яка наявна в прикладі усі злочини поділяються на розкриті, нерозкриті й навмисні Члени поділу «розкриті злочини» і «нерозкриті злочини» виділені за од нією основою, а член поділу «навмисні злочини» — за іншою
Члени поділу повинні виключати один одного, тобто їх обсяги не повинні мати спільних елементів. Наприклад, поділ «війни бувають справедливими, несправедливими і визвольними» не є правильним, оскільки обсяг поняття «визвольні війни» входить до обсягу поняття «справедливі війни»
Поділ повинен бути безперервним, тобто члени поділу повинні бути однопорядковими видами Кожне видове поняття повинне бути найближчим видом даного роду Порушення цього правила призводить до помилки * стрибок у поділі».
Так, наприклад, якщо угоди поділити на «уст» й «письмові», а потім кожний із цих видів поділити в свою чергу на найближчі види («письмові», наприклад, на «прості» й «нотаріально засвідчені»), тоді такий поділ буде безперервним Якщо ж угоди ми станемо ділити на «усні», «прості» й «нотаріально засвідчені», то ми припустимо помилку — ■«стрибок у поділі»-.
6.3-23. Класифікація та її види
Поділ понять відіграє важливу роль у такій формі систематизації наукового знання як класифікація
Класифікація — це багатоступінчастий, послідовний поділ обсягу поняття з метою систематизації, поглиблення і отримання нових знань стосовно членів поділу. Результатом класифікації є система
151
співучасті як «умисної спільної участі двох або більше осіб у вчиненні злочину», яке дається у ст. 19 КК України, можна кваліфікувати як правильне або доцільне, але не як істинне.
6.3.3.2. Явні визначення та їх види
У логіці відрізняють декілька видів визначень. Перш за все їх поділяють на явні й неявні. Розглянемо спочатку більш докладно явні визначення.
Явне визначення — це визначення, яке задається конструкцією «А є В»-, де А — вираз, що визначається (дефінієндум), а В — вираз, за допомогою якого здійснюється визначення (дефінієнс).
Відрізняють декілька видів таких визначень: атрибутивно-реляційні визначення, генетичні визначення, операційні визначення.
В атрибутивно-реляційних визначеннях видовою ознакою є властивості предмета, що визначається, і його відношення до інших предметів. Наприклад: «Штраф — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених Кримінальним кодексом».
У генетичних визначеннях видовою ознакою є спосіб походження, створення, конструювання предметів. Наприклад: «Циліндр — це геометрична фігура, яка є результатом обертання прямокутника навколо однієї із його сторін».
В операційних визначеннях видовою ознакою є вказівка операції, за допомогою якої можна розпізнати ті чи інші предмети. Наприклад: «Кислота — це рідина, при зануренні в яку лакмусовий папірець набуває червоного кольору».
Атрибутивно-реляційні визначення широко застосовуються в гуманітарних науках, зокрема у праві, тоді як генетичні й операційні визначення стають у нагоді в математиці, фізиці, хімії та інших природничих науках.
6.3.3.2. Правила явних визначень Явні визначення регулюються певними правилами. Перелічимо їх.
150
в пізнанні.
Отже, визначення — це логічна операція, завдяки якій мовним виразам (термінам мови) надається строго фіксований смисл.
Так, наприклад, у праві терміну «крадіжка» ставиться у відповідність вираз «таємне викрадання індивідуального майна громадян». Тим самим надається точний смисл цьому терміну і визначаються межі його застосування.
Мовна конструкція типу: «крадіжка — це таємне викрадання індивідуального майна громадян» і називається визначенням.
Визначення застосовуються людиною для вирішення різних питань. Так, наприклад, її може не задовольняти інтуїтивне тлумачення того чи іншого терміна, яке призводить до значних труднощів у спілкуванні. У цьому випадку виникає потреба уточнювання мовного виразу. Це можна зробити, звернувшись до словників чи енциклопедій, або до іншої довідкової літератури.
Особливе значення визначення набувають у науковому пізнанні. Наука, яка не має чіткого термінологічного апарату, не може називатися наукою. До того часу поки немає наукового визначення того чи іншого терміна, нема й чіткого розуміння його сутності, відсутній критерій розрізнення одних предметів від інших.
Особливу увагу визначенню термінології приділяють юристи. Усі правові кодекси — це своєрідні правові тлумачні словники, у яких обумовлюється застосування того чи іншого юридичного терміна.
Слід зазначити, що визначення не є просто висловлюванням природної мови, як це може здатися на перший погляд. Це своєрідна конвенція застосування певних мовних конструкцій. Так, наприклад, термін «злочин» у моральних і правових теоріях може мати різний смисл. Це означає, що між людьми досягнуті різні конвенції про застосування цього терміна в цих двох випадках.
Визначення як конвенція не є твердженням. У зв'язку з цим їх не можна оцінювати як істинні або хибні. Вони можуть бути правильними або неправильними, вдалими чи невдалими. Так, наприклад, визначення
153
визначити як пропедевтику, але таке визначення буде зрозумілим лише для певної обмеженої аудиторії людей, якій відомо, що «пропедевтика» — це вступ до певної науки, концепції, теорії. Для більшості людей це визначення залишиться ви значенням невідомого через невідоме.
Не будуть визначеннями в широкому значенні і такі висловлювання: «мова — це дім буття людини», «архітектура — це музика, що застигла», «артилерія — це бог війни» і т. in.
і. Правило несуперечності: необхідно намагатись, щоб визначення не було заперечним.
Будь-яке визначення повинне розкривати суттєві ознаки предмета. Якщо ж визначення є заперечним, то воно не розкриває істотних ознак предмета, а лише вказує на множину тих ознак, які цьому предметові не належать. Наприклад, у визначеннях: «тварина — це не рослина», «логіка — це не право», «алхімія — це не наука» — не виконується правило відсутності заперечення.