- •Контрольні запитання
- •Тема 2: -«Семіотичний характер логіки»
- •Контрольні запитання
- •2.3. Виміри та рівні знакого процесу
- •Тема 3: Логічний аналіз висловлювань
- •Контрольні запитання
- •3.2.1. Заперечення, його умови істинності
- •3.2.3, Диз'юнкція, ії умови істинності
- •3.2.2. Кон'юнкція, п умови істинності
- •3.2.4. Імплікація, її умови істинності
- •3.2.6. Логічні сполучники в правових контекстах
- •1) Семантична некоректність запитання.
- •Контрольні запитання
- •3.4.2.Види запитань.
- •3.4.2. Види відповідей
- •2) Синтаксична некоректність запитання.
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •4.2. Прямі дедуктивні міркування
- •Тема 4: «дедуктивні міркування»
- •2. Умовно-категоричні міркування
- •4. Умовно-розділові міркування (дилеми)
- •4.3. Непрямі дедуктивні міркування
- •Тема 5: недедуктивні (правдоподібні) міркування
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Тема 6: поняття
- •6.1. Загальна характеристика поняття. Структура поняття.
- •6.2.2. Типи відношень між сумісними поняттями
- •1. Відношення тотожності.
- •3. Відношення перетину.
- •6.2.3. Типи відношень між несумісними поняттями
- •1. Відношення співпідпорядкування.
- •2. Відношення підпорядкування.
- •6.2.4. Приклади відношень між поняттями
- •2. Відношення протилежності.
- •3. Відношення протиріччя.
- •6.3.2. Поділ понять
- •6.3.2.1. Загальна характеристика поділу. Види поділу Поділ — це логічна операція, в результаті якої здійснюється перехід
- •Контрольні запитання
- •1. Поділ повинен бути співмірним, тобто обсяг подільного поняття повинен дорівнювати сумі обсягів членів поділу.
- •6.3.3. Визначення понять 6.3.3.1.Загальна характеристика визначення
- •6.3.3.2. Явні визначення та їх види
- •6.3.3.4, Неявні визначення та їх види
- •Тема 7: Основи теорії аргументації Основні терміни:
- •7.1. Поняття про аргументацію. Структура аргументації
- •Контрольні запитання
- •7.3. Види аргументації
- •7.3.1. Доказова та недоказова аргументація
- •Аргументи:
- •Контрольні запитання
- •II. Непряма аргументація
- •Контрольні запитання
- •7.4. Поняття про критику. Види критики
- •2. Розділова аргументація
- •Правила щодо тези;
- •Правила щодо аргументів;
- •Правила щодо форми, або демонстрації.
- •Контрольні запитання
- •2. Теза повинна залишатись незмінною протягом усієї аргументації або критики.
- •3. Обгрунтування аргументів повинне проводитися незалежно від тези.
- •2. Аргументи повинні бути висловлюваннями, які повністю або частково обгрунтовані.
- •4. Аргументи повинні бути достатніми для обгрунтування тези.
- •Контрольні запитання
- •Тема 2: -«Семіотичний характер логіки»
- •Тема 3: -«Логічний аналіз висловлювань»
- •Тема 4: «Дедуктивні міркування»
- •Тема 5: Правдоподібні міркування
- •Тема 6 "Поняття"
- •Тема 7: "Основи теорії аргументації"
2. Теза повинна залишатись незмінною протягом усієї аргументації або критики.
Це правило випливає з вимог закону тотожності. Порушення цього закону в процесі міркування призводить до помилки, яка отримала назву «підміна тези».
Вона має місце тоді, коли висувається деяке положення як теза, а аргументується або критикується зовсім інше положення, яке є лише схожим з першим.
Розглянемо такий приклад: «Хтось узявся довести, гир 3 рази по 2 буде не 6, а 4. Для цього він узяв звичайний сірник і запросив присутніх уважно слідкувати за його міркуванням. «Переламавши сірник навпіл, — сказав він, — будемо мати один раз 2. Зробивши те саме з однією з половинок, будемо мати другий раз 2. Нарешті зробивши те саме з іншою половинкою, будемо мати третій раз 2. Отже, узявши три рази по два, ми отримали чотири, а не шість, як звичайно прийнято думати».
У міркуванні дивного математика була припущена помилка — «підміна тези*. Замість того щоб доводити твердження «3x2= 4», він доводив, що
174
"Приватизація зе:ллі в наш час необхідна", перш за все слід з'ясувати, що означає термін "приватизація землі" і що розуміє під ним ваш опонент.
По-друге, чи можете ви встановити відношення між поняттями, які складають тезу.
Іноді люди начебто розуміють поняття, що входять до тези, але для них важко встановити відношення між поняттями.
По-третє, оскільки тезу формулюють у вигляді певного твердження, слід визначити його кількісну характеристику, тобто з'ясувати, про яку кількість предметів у ньому йдеться (тобто про всі предмети, їх частину: більшість чи меншість, або окремий предмет).
Наприклад, хтось стверджує, що 'Усі люди егоїсти". У цьому випадку ще не ясно про всіх чи про деяких людей йдеться у висловлюванні. Такі тези важко відстоювати й не менш важко критикувати саме через їхню невизначеність.
По-четверте, важливе значення має вирішення питання про модальність тези: чи є вона достовірним або проблематичним висловлюванням; чи стан справ, що в ній описується, має місце в дійсності або він є тільки можливим; теза претендує на логічну або фактичну істинність тощо.
З першим правилом щодо тези пов'язані хитрощі', які досить часто зустрічаються під час суперечок:
Х итрощі можуть бути допустимими (коректними) і недопустимими (некоректними). З цього приводу відомий адвокат М. Казаринов в одній із своїх промов відмітив: «Будь-який захист є допустимим. Чи буду я захищати людину, яка випадково відхилилася від прямого і чесного шляху, чи людину, яка усе життя, як шаховий кінь, ходить кривими стежками, - захист мій в принципі є справою благородною і високою. Але засоби і прийоми можуть бути непорядними і недопустимими. І якщо, захищаючи шахового коня, я буду доводити, що кінь ходить прямо, а дошка крива, і що кінь не чорний, а білий, і щоб створити ілюзію білизни, стану завзято чорнити все навколишнє, то захист мій, побудований на засадах фальші й облуди, буде гідний тільки осуду; він мало прислужить обвинуваченому, а для моєї доброї слави прислужить ще менше».
Цит. за кн. Защитительнне речи советских адвокатов. М., 1956. С. 170.
177
тезу, а опонент замінює її на більш сильне твердження. Потім він показує, що друге положення обгрунтувати неможливо, більш того, він навіть може його розкритикувати. В результаті опонент стверджує, що спростував тезу пропонента.
в) "логічна диверсія". У цьому випадку пропонент/опонент навмисне переводить розмову, суперечку на іншу тему, яка є йому добре знайомою.
Правила, помилки, хитрощі щодо тези
Правила |
Помилки |
Хитрощі |
І.Теза повинна бути |
1.Висування невизна- |
1а. «вимога надмірного |
сформульована чітко та ясно. |
ченої, неясної, нечіткої тези. |
уточнення тези»; |
|
|
16. «умисне нерозуміння |
|
|
тези»; |
|
|
їв. «необгрунтоване |
|
|
звинувачення в неясності»; |
|
|
1г. «нечітке формулювання |
|
|
тези». |
2. Теза повинна |
2. «Підміна тези»' |
2а. «послаблення тези |
залишатись незмінною |
2а. «підміна тези більш |
аргументації»; |
протягом усієї аргументами/ |
сильним твердженням»; |
26. «посилення тези |
критики. |
26. «підміна тези більш |
критики»; |
|
слабким твердженням»; |
2в. «логічна диверсія». |
|
2в. «підміна тези по- |
|
|
силанням на особисті якості |
|
|
людини»; |
|
|
2г. «втрата тези». |
|
П. Правила та помилки щодо аргументів і. Аргументи повинні бути сформульовані ясно та чітко.
Для того щоб це правило виконувалося, необхідно: а) виявити всі аргументи, які передбачається застосовувати в процесі орщментащ/критики. Якщо протягом суперечки пропонент чи опонент відмовляється від деяких аргументів, змінює їх, наводить нові, то все це повинне бути оговореним;
176
■«якщо ціле поділити навпіл, а потім кожну половинку в свою чергу поділити навпіл, то в результаті отримаємо чотири частини». Різновидами помилки «підміна тези» є також:
а) * підміна тези більш сильним, твердженням*. Твердження А є більш сильним, ніж твердження В тод^коли твердження В випливає з твердження А, а не навпаки.
Щодо доведення ця помилка називається «хто багато доводить, той нічого не доводить»;
б) -«підміна тези більш слабким твердженням». Твердження А є більш слабким, ніж твердження В тоді, коли твердження А випливає з твердження В, а не навпаки.
Щодо спростування ця помилка називається «хто багато спростовує, той нічого не спростовує»;
в) «підміна тези посилання на особисті якості людини*. У цьому випадку замість того, щоб обґрунтовувати або критикувати тезу, починають характеризувати людину, яка висунула що тезу, або людину, про яку йдеться у тезі.
Так, дуже часто у суді адвокати замість того щоб доводити невинність підсудного, обґрунтовують, що він є турботливим батьком, добрим чоловіком і т. ін.;
г) «втрата тези*- Ця помилка має місце тоді, коли в процесі суперечки навмисно «забувають початкову тезу», а іноді навіть тему розмови, і переходять до обговорення зовсім іншої тези.
З другим правилом щодо тези пов'язані такі хитрощі:
а) "послаблення тези аргументації". У цьому випадку супротивник висуває положення, яке важко або неможливо довести. Потім він замінює його на інше твердження, яке є більш слабким за попереднє. Опонент, не розібравшись, намагається розкритикувати саме друге положення, але не може цього зробити. Тоді пропонент наводить заздалегідь розроблене його обгрунтування і бере гору, роблячи вигляд, що він довів перше положення;
б) «посилення тези критики*. У цьому випадку пропонент висуває
179
• аргумент є самосуперечливим твердженням (наприклад, вислів Сократа: «я знаю, шр я нічого не знаю»);
• в процесі аргументації/критики як аргумент використовують твердження про факт, оцінити який можна буде лише в майбутньому (■«через півроку ми отримаємо прибуток 60%», -«зростання інфляції в майбутньому не відбудеться» тощо).
б) «брехливий аргумент»-. Помилка, яка полягає у використанні в процесі аргументації/критики аргументу, хибність якого відома пропоненту/опоненту.
Причини такої помилки: використання як аргументу неіснуючого факту; посилання на подію, що не мала місця в дійсності; вказівка на неіснуючих свідків тощо.
Особливо небезпечною ця помилка є в судово-слідчій діяльності, хибні свідчення зацікавлених людей (свідків чи обвинуваченого), неправильно здійснене пізнавання особи, речей і т. ш. можуть призвести до судових помилок — покарання невинного або виправдування злочинця.
в) «випередження основи». У ролі основного аргументу, за допомогою якого обґрунтовується теза, використовують твердження, істинність якого ще не доведена (посилаються на чутки, чиїсь думки або припущення). У дійсності достовірність таких доводів лише передбачається, але не встановлюється з необхідністю.
г) «підміна критики тези критикою аргументів». На підставі факту спростування аргументів говорять про спростування тези. Однак очевидно, що спростування аргументів говорить лише про необґрунтованість тези, але ж ніяк не про її спростування.
Прийом підміни критики тези критикою аргументів дуже часто зустрічається в судовій практиці, коли, критикуючи аргументи обвинувачення, адвокат робить висновок про те, що обвинувачений взагалі не є винним.