- •Стратегія розвитку України у період до 2020 року
- •5.2. Людина і сталий розвиток 181
- •6.1. Суспільство, людина і сталий розвиток 236
- •6.2. Підвищення енергобезпеки та покращення енергозабезпечення 260
- •6.3. Кардинальне підвищення інноваційної складової розвитку 264
- •6.4. Підвищення конкурентоспроможності окремих сфер економіки 271
- •Частина 1. Світ у 2020 році: глобальні тенденції та виклики
- •1.1. Мегатренди світового економічного розвитку
- •1.2. Розвиток громадянського суспільства
- •1.3. Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року.
- •1.4. Розвиток людського капіталу
- •1.5. Сільськогосподарські угіддя та агропродовольчий ринок
- •1.6. Промислове виробництво
- •1.7. Світовий ринок енергоресурсів
- •1.8. Потоки капіталу та міжнародна торгівля
- •1.9. Світові фінансові ринки
- •1.10. Інновації та технології
- •Частина 2. Потенціал розвитку економіки України
- •2.1. Економіка України у глобальному середовищі
- •2.2. Стан економічного і соціального розвитку України у 2008 році та на початку 2009 року.
- •2.3. Становлення громадянського суспільства
- •2.4. Відтворення демографічного потенціалу
- •2.5. Трудові ресурси
- •2.6. Освіта і охорона здоров’я
- •2.7. Забезпеченість земельними ресурсами та кліматичні зміни
- •2.8. Вітчизняний агропродовольчий ринок і сільський розвиток
- •2.9. Промисловий потенціал
- •2.10. Національний енергетичний ринок
- •2.11. Національна інноваційна система та технології
- •Частина 3. Сильні та слабкі сторони української економіки, сприятливі можливості та загрози для економічного прориву
- •3.1. Сильні сторони та сприятливі можливості
- •3.2. Слабкі сторони та загрози
- •Частина 4. Сценарії, етапи та рамкові умови розвитку економіки України до 2020 року
- •4.1. Сценарії розвитку економіки України на період до 2020 року
- •4.2. Основні складові, етапи та напрями реалізації сценаріїв
- •Частина 5. Макроекономічна і фінансова стабілізація та інституційне забезпечення конкурентоспроможності на період 2009-2012 рр.
- •5.1. Забезпечення сприятливих рамкових умов для підвищення адаптивності економіки до зовнішніх шоків
- •5.1.1. Макроекономічна стабільність
- •5.1.2. Оптимізація ролі держави та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності
- •5.1.3. Розвиток конкуренції на внутрішньому ринку
- •5.1.4. Становлення громадянського суспільства та підвищення ефективності дій Уряду
- •5.1.5. Оптимізація структури державного сектору економіки
- •5.1.6. Підвищення ефективності управління об’єктами державної власності
- •5.1.7. Розвиток фінансових ринків
- •5.2. Людина і сталий розвиток
- •5.2.1. Модернізація системи охорони здоров’я
- •5.2.2. Сучасна і якісна освіта та підготовка кадрів
- •5.2.3. Розвиток культури
- •5.2.4. Розвиток фізичної культури та спорту
- •5.2.5. Створення ринку доступного житла
- •5.2.6. Ефективна підтримка соціально-вразливих верств населення
- •5.2.6.1 Мінімізація негативного впливу кризи на соціально-вразливі верстви населення
- •5.2.6.2 Підвищення ефективності функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування
- •5.2.6.3. Забезпечення стабільного функціонування пенсійної системи, поетапного запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування, розвиток недержавного пенсійного забезпечення
- •5.2.6.4 Підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг та забезпечення соціального захисту населення
- •5.2.7. Розвиток трудового потенціалу
- •5.2.7.1. Мінімізація негативного впливу кризи на стан ринку праці
- •5.2.7.2. Підтримка досягнутого рівня оплати праці у бюджетній сфері
- •5.2.8. Сталий розвиток довкілля
- •5.2.9. Адаптація до глобальних кліматичних змін
- •5.3. Технологічний прорив в індустрії
- •5.3.1. Впровадження сучасних інноваційних промислових технологій
- •5.3.2. Технологічні зміни в системі забезпечення енергетичної безпеки держави
- •5.4. Зняття інфраструктурних обмежень
- •5.4.1. Будівництво сучасних транспортних коридорів та інтегрування до загальноєвропейської інфраструктури
- •5.4.2. Відновлення та модернізація муніципальної інфраструктури
- •5.5. Перехід до високоефективного аграрного та аграрно-переробного виробництва
- •5.5.1. Забезпечення ефективного функціонування агропромислового комплексу
- •5.5.2. Підвищення ефективності управління землями державної власності
- •5.5.3. Підтримка безпечного рівня основних продуктів харчування
- •5.5.4. Підвищення ефективності регулювання експортно-імпортних відносин
- •6. Створення сучасної інноваційної системи
- •6.1. Створення конкурентоспроможної системи генерування знань
- •5.6.2. Формування інноваційної інфраструктури та системи трансферу технологій
- •5.6.3. Розвиток системи управління інтелектуальною власністю
- •5.6.4. Стимулювання попиту на інновації
- •5.6.5. Інтеграція науково-технологічного потенціалу України у світове господарство
- •7. Україна і світ
- •5.7.1. Розширення співробітництва з Європейським Союзом
- •5.7.2. Розвиток двостороннього та регіонального співробітництва
- •5.7.3. Розвиток міжнародного співробітництва в галузі безпеки
- •5.7.4. Використання переваг членства в сот
- •5.7.5. Забезпечення виконання зобов’язань України перед Радою Європи
- •5.7.6. Співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями
- •Частина 6. Пріоритетні напрями реалізації стратегії конкурентоспроможності економіки України на період 2013–2020 р.Р.
- •6.1. Суспільство, людина і сталий розвиток
- •6.1.1. Становлення громадянського суспільства в Україні
- •6.1.2. Підвищення якості освіти
- •6.1.3. Модернізація системи охорони здоров’я
- •6.1.4. Вирішення проблем демографії
- •6.1.5. Покращення умов розвитку та якості трудових ресурсів
- •6.1.6. Реалізація національної екологічної політики на 2013 – 2020 роки
- •Завдання 6.1.6.3. Упровадження дієвої системи інформування населення з питань охорони та збереження навколишнього природного середовища, екологічної політики.
- •6.2. Підвищення енергобезпеки та покращення енергозабезпечення
- •6.2.1. Підвищення ефективності енергетичної політики Уряду
- •6.2.2. Підвищення рівня енергетичної безпеки
- •6.2.3. Підвищення ефективності транспортування та споживання енергоресурсів
- •6.2.4. Стимулювання розвитку альтернативних джерел енергії
- •6.3. Кардинальне підвищення інноваційної складової розвитку
- •6.3.1. Концентрація матеріальних та фінансових ресурсів на провадженні наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій
- •6.3.2. Створення сучасної інноваційної інфраструктури та системи трансферу технологій, забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності
- •6.3.3. Посилення ролі держави у забезпечення технологічного прориву та модернізації виробництва
- •6.3.4. Посилення ролі науки та інновацій у збереженні довкілля та ефективному використанні природних ресурсів
- •6.3.5. Інформаційне забезпечення інноваційного розвитку
- •6.4. Підвищення конкурентоспроможності окремих сфер економіки
- •6.4.1. Модернізація індустріального сектору економіки
- •6.4.2. Аграрний сектор і сільські території
2.6. Освіта і охорона здоров’я
Потенціал розвитку системи освіти:
конституційне право кожного на освіту, обов’язковість загальної середньої освіти, державні зобов’язання щодо доступності, безоплатності і розвитку визначених законодавством основних видів і форм освіти (Ст. 53 Конституції України); розвинута законодавчо-нормативна база освітньої галузі;
зростаючі останніми роками кількісні показники дітей і молоді, охоплених освітою (за даними 2006 року, питома вага серед населення віком 7–22 роки більше 85 %18); студентів ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації та аспірантів (за даними 2006 року, майже 500 осіб та 7 осіб відповідно на 10 000 населення19); загальної чисельності студентів (за період 1991–2006 років, у 2,5 рази20); кількості ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації (350 у 2006/07 навчальному році21) та недержавних ВНЗ (199 у 2006/07 навчальному році22) і ПТНЗ (1021 у 2006 році.23);
значна кількість атестованого населення: близько 96 % осіб у віці 10 років і старше на початку тисячоліття (2001 рік) мали освіту, в тому числі, повну, базову і неповну вищу разом більше 31 %; повну і базову загальну середню разом – майже 51 %; початкову загальну – більше 14 %24; серед економічно активного населення за даними 2006 року, практично всі особи у віці 18 років і старше мали освіту не нижче базової середньої, у тому числі, повну і базову вищу разом – близько 63 %, повну і базову загальну середню разом – майже близько 37 %25;
визначення згідно Декларації тисячоліття ООН для України однією з цілей розвитку тисячоліття, яка має бути досягнута до 2015 року, гарантування якісної освіти впродовж життя26 та охоплення більше половини економічно активного населення протягом найближчих 3–5 років (за даними 2006 року) різними формами і видами навчання впродовж життя27;
приєднання України з 2005 року до Болонського процесу, сприяння внаслідок цього євроінтеграції, позитивне сприйняття кредитно-модульної системи значною кількістю сумлінних студентів28; приєднання України з 2006 року до міжнародної діяльності з рейтингової оцінки університетів і навчальних програм29;
давня багата історія, традиції, теоретико-методологічні та методичні надбання вітчизняної педагогічної школи, відомої в світі видатними вчителями (Г. Сковорода, К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський тощо); діяльність сучасних українських педагогів-новаторів, значний поки що загальнонауковий і власне науково-педагогічний потенціал.
Потенціал розвитку системи охорони здоров’я:
конституційне право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та страхування, державні зобов’язання щодо ефективності, доступності, безоплатності і розвитку визначених законодавством основних видів і форм охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя (Ст. 49 Конституції України); право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля, вільний доступу до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту (Ст. 50 Конституції України); розвинута законодавчо-нормативна база галузі охорони здоров’я;
збільшення за період 2000–2007 років видатків зведеного бюджету на охорону здоров’я на 0,8 % ВВП; очікуваної тривалості життя при народженні на 0,2 року; кількості лікарів на 10 000 населення на 2,1 осіб; кількості лікарняних ліжок на 10 000 населення на 0,2 ліжка; кількості лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів на 0,6 тис.; планової ємності амбулаторно-поліклінічних закладів на 19 тис. відвідувань за зміну;
зменшення за період 2000–2007 років смертності дітей віком до 1 року на 1000 народжених живими на 0,9 осіб; кількості населення на одного лікаря на 11 осіб; середньої тривалості перебування хворого у стаціонарах МОЗ на 2 дні;
давня багата історія, традиції, науково-теоретичні та лікувально-практичні надбання вітчизняної медичної школи, відомої в світі видатними медиками (М. Пирогов, М. Амосов, О. Шалімов тощо), досвід реалізації централізованої моделі організації загальнодоступної охорони здоров’я; діяльність сучасних українських передових лікарів, певний науково-медичний потенціал, науково-теоретичні розробки та практичний досвід упровадження адаптованої канадської моделі health promotion на експериментальних майданчиках 2 областей України.