6.1.5. Покращення умов розвитку та якості трудових ресурсів

Завдання	Результати
Підвищення рівня економічної активності населення	Досягнення рівня зайнятості 65 % економічно активного населення у 2020р.
Підвищення якості робочої сили	Збільшення частки найманих працівників, що підвищують кваліфікацію до 15-20 % середньооблікової чисельності
Активізація внутрішньої трудової міграції	Зменшення розриву між попитом і пропозицією на робочу силу в регіонах України

Завдання 6.1.5.1 Підвищення економічної активності населення

Основні заходи:

забезпечення розробки законодавчої бази використання лізингу та аутсорсингу персоналу;

проведення постійного моніторингу стану використання та розповсюдження гнучких форм зайнятості, аутсорсингу та лізингу персоналу;

створення державної системи професійної орієнтації населення;

удосконалення механізму взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг шляхом спрощення системи ліцензування освітньої діяльності;

сприяння підвищенню рівня мобільності робочої сили, що сприятиме міжрегіональному перерозподілу робочої сили;

утворення системи підтримки розвитку малого бізнесу (зокрема щодо забезпечення освітніми, юридичними, консультаційними, інформаційно-рекламними послугами).

запровадження механізмів стимулювання зайнятості жінок, осіб з обмеженими з особливими вимогами, пенсіонерів;

розширення системи міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист.

Завдання 6.1.5.2. Підвищення якості робочої сили

Основні заходи:

посилення ролі державної служби зайнятості в регулюванні процесів на ринку праці шляхом співпраці з роботодавцями (щодо формування банку вакансій, активізації працевлаштування безробітного населення, працевлаштування молоді на перше робоче місце з наданням дотації роботодавцю, професійного навчання безробітних на замовлення роботодавців) та з органами освіти (щодо участі у забезпеченні функціонування державної системи професійної орієнтації населення та формуванні державного замовлення на підготовку кваліфікованої робочої сили відповідно до стану регіональних ринків праці);

забезпечення охоплення населення, насамперед молоді, профорієнтаційними послугами та створення мережі навчальних закладів державної служби зайнятості з метою підвищення охоплення зареєстрованих безробітних програмами професійного навчання;

спрямування програм зайнятості на осіб, які є безробітними нетривалий період часу та застосування для тривалих безробітних специфічних заходів.

створення правових, організаційних та фінансових засад функціонування системи професійного розвитку працюючого населення;

розробка механізмів удосконалення системи атестації персоналу, переорієнтація на систему поточного оцінювання та врахування індивідуальних досягнень у результатах праці для підприємств державної форми власності;

здійснення моніторингу якості освітніх послуг з позицій роботодавців та встановлення перспективних потреб роботодавців у розрізі видів діяльності та доведення результатів моніторингу до освітніх закладів;

підвищення якості професійної підготовки шляхом удосконалення мережі навчальних закладів та оновлення і модернізації їх навчально-виробничої бази, удосконалення кваліфікаційних характеристик професій та змісту професійної освіти, формування національної системи кваліфікацій;

створення державної системи неперервного професійного навчання впродовж трудового стажу;

сприяння підприємствам у здійснені професійної підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації працівників шляхом спрощення дозвільної системи на здійснення підприємствами освітньої діяльності;

підвищення відповідальності роботодавців за відповідність кваліфікаційного рівня працівників потребам виробництва.

Завдання 6.1.5.3 Активізація внутрішньої трудової міграції

Основні заходи:

розвиток соціального партнерства на всіх рівнях, посилення взаємодії органів виконавчої влади, роботодавців, профспілок при вирішенні проблем зайнятості;

запровадження системи державного замовлення на створення нових робочих місць.

розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури (покращання якості доріг, розширення мережі маршрутів приміського транспорту), перш за все ― у міських агломераціях, що дозволить мешканцям приміських зон працювати за межами власного населеного пункту;

розширення можливостей працевлаштування на внутрішньому ринку праці, отримання належно оплачуваної роботи для широких мас носіїв робочої сили як альтернативи виїзду за кордон та зворотній трудовій міграції;

визначення мінімально необхідних обсягів (по роках) залучення мігрантів з країн, що розвиваються та категорій осіб, яким віддається пріоритет при імміграції до України (за країнами походження, етнічними, конфесійними, професійно-кваліфікаційними групами), а також розробка заходів щодо заохочення імміграції в Україну з орієнтацією на: сприяння імміграції осіб українського походження та тих, хто має зв’язки з Україною; надання переваги залученню низки невеликих груп вихідців з різних країн перед імміграцією численного контингенту осіб одного етнічного походження;

підготовка корінного населення країни до перспективи співіснування з представниками нетипових етносів;

ширше залучення у вітчизняну систему вищої освіти молоді з інших країн з прицілом на подальше переселення до України перспективних іноземних студентів; надання можливостей пільгового навчання у вузах України іноземним студентам, які мають українське походження;

впровадження на регулярній основі системи вибіркових обстежень з міграційних проблем, що дозволить здійснювати всебічний аналіз перебігу міграцій та коректну оцінку ефективності державної міграційної політики.