6.1.4. Вирішення проблем демографії

Завдання	Результати
Зростання сумарного показника народжуваності	Досягнення сумарного показника народжуваності до 2020 р. – 1,63 дит.
Розширення державної турботи сиріт та безпритульних і безоглядних дітей	Скорочення масштабів соціального сирітства, дитячої безпритульності та бездоглядності.
Оптимізація трудової міграції населення;	Зменшення обсягів вибуття (еміграції) з України та, зокрема, масштабів нелегальної трудової міграції українських громадян
Зменшення вживання тютюнових та алкогольних виробів	зростання середньої очікуваної тривалості життя.

Завдання 6.1.4.1 Зростання сумарного показника народжуваності

Основні заходи:

підвищення стандартів оплати праці до рівня, що забезпечував би не лише відтворення якісної робочої сили, але й якісне утримання та виховання необхідного для сім’ї та суспільства числа дітей;

створення сприятливих умов для поєднання професійної зайнятості з материнством та батьківством шляхом: удосконалення ринку соціальних послуг по догляду за дітьми, їх вихованню і навчанню, зокрема, модернізація системи дошкільних закладів і поліпшення умов їх діяльності; створення денних центрів по догляду за малолітніми дітьми, надання можливостей користування (на доступних умовах) послугами домашніх вихователів або спеціальних соціальних працівників при організації догляду за дітьми (віком до 14 років); стимулювання роботодавців до впровадження механізмів гнучкої зайнятості для забезпечення можливості поєднання роботи з вихованням дітей; організація муніципального навчання (перенавчання) жінок–домогосподарок, які бажають розпочати свою справу або працювати за наймом;

переміщення акцентів зі збільшення одноразової допомоги при народженні дитини на формування (відповідно до нарощування ресурсних можливостей) системи щомісячних дитячих допомог, зокрема, збільшення вікової межі та розміру систематичних допомог на дітей, встановлення підвищеного розміру цих виплат у випадку виховання дитини одним із батьків, або наявності у неї вад фізичного чи розумового розвитку тощо;

внесення змін у систему оподаткування фізичних осіб, зокрема, введення вагомих податкових знижок для осіб, які мають кількох дітей; розвиток механізмів страхування сімей та дітей; формування системи сімейних банківських вкладів із пільговими підвищеними відсотками нарахувань, залежно від кількості дітей у сім’ї;

інвестування будівництва соціального житла та розширення і вдосконалення фінансування системи пільгового кредитування придбання житла, насамперед – сім’ями з двома та більшою кількістю дітей; встановлення умов погашення наданих сім’ям кредитів на будівництво житла у залежності від народження дітей у сім’ї, або від кількості наявних дітей (так, наприклад, при народженні першої дитини наполовину зменшувати ставку відсотків за кредитом, другої― перетворити кредит на безвідсотковий, третьої і наступних― погасити частину “тіла” кредиту); розвиток системи молодіжних житлових комплексів та житлово-будівельних кооперативів, практик співфінансування житлового будівництва, придбання сім’ями з дітьми житла на вторинному ринку;

підтримка сімейних форм трудової кооперації; розширення і підвищення доступності кредитування з метою розвитку фермерства, сімейного малого і середнього бізнесу;

розвиток системи охорони здоров'я матерів і дітей, підвищення якості і доступності її послуг; поліпшення репродуктивного здоров’я на основі реалізації концепції профілактики та сучасної медико-генетичної, акушерської допомоги, сприяння поширенню використання сучасної контрацепції замість абортів; прискорення впровадження нових технологій лікування безпліддя;

зміцнення у суспільній свідомості цінностей і орієнтацій на міцну, гармонійну сім’ю з дітьми; підвищення престижу материнства і батьківства як соціально важливої діяльності; формування “дружнього” сім’ям з дітьми соціального середовища; розробка і реалізація ефективної стратегії пропаганди сімейних цінностей засобами сучасних медіа–технологій.

Завдання 6.1.4.2 Скорочення масштабів соціального сирітства, дитячої безпритульності та бездоглядності

Основні заходи:

розвиток системи комплексного (соціального, медичного тощо) патронажу сімей, які знаходяться у складних життєвих обставинах, неповних сімей з неповнолітніми дітьми, а також соціально неблагополучних сімей;

посилення підтримки прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, а також нагляду та контролю за умовами утримання і виховання дітей в цих осередках (місцевими держадміністраціями та недержавними організаціями);

розвиток мережі притулків для неповнолітніх та центрів їх соціально-психологічної реабілітації; забезпечення цих інституцій, а також служб у справах неповнолітніх кваліфікованими кадрами; підвищення статусу працівників, які надають соціальні послуги дітям-сиротам, позбавленим батьківського піклування, безпритульним тощо шляхом поліпшення умов праці та удосконалення системи її оплати;

подальше удосконалення організаційно-правових механізмів усиновлення; пріоритетне сприяння національному усиновленню; удосконалення процедур міждержавного усиновлення шляхом ратифікації Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення;

збільшення фінансування заходів щодо соціального захисту дітей–сиріт та бездоглядних дітей.

Завдання 6.1.4.3 Оптимізація трудової міграції населення

Основні заходи:

впровадження спеціальних посад у дипломатичних та консульських представництвах за кордоном у країнах призначення українських мігрантів, створення спеціальних приймалень, надання юридичних консультацій;

розширення системи міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист;

розширення квот для працевлаштування українців у тих країнах, з якими договори вже укладені;

при укладанні міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист і встановленні квот на працевлаштування українських громадян в країнах–реципієнтах передбачення спеціальних квот для працівників науково-технологічної сфери з визначенням переліку занять та видів діяльності;

активізація зовнішньополітичної діяльності щодо укладання договорів про працевлаштування окремих категорій українських спеціалістів з країнами Азії та Африки;

встановлення збільшеної відсоткової ставки по вкладах, відкритих у вітчизняних банках громадянами України, які перебувають за кордоном та підвищених соціальних гарантій за такими вкладами при закритті банку, створення недорогих шляхів переказу коштів від українських заробітчан за кордоном родичам, які залишилися в Україні;

розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури (покращання якості доріг, розширення мережі маршрутів приміського транспорту), перш за все ― у міських агломераціях, що дозволить мешканцям приміських зон працювати за межами власного населеного пункту;

розширення можливостей працевлаштування на внутрішньому ринку праці, отримання належно оплачуваної роботи для широких мас носіїв робочої сили як альтернативи виїзду за кордон та зворотній трудовій міграції;

визначення мінімально необхідних обсягів (по роках) залучення мігрантів з країн, що розвиваються та категорій осіб, яким віддається пріоритет при імміграції до України (за країнами походження, етнічними, конфесійними, професійно-кваліфікаційними групами), а також розробка заходів щодо заохочення імміграції в Україну з орієнтацією на: сприяння імміграції осіб українського походження та тих, хто має зв’язки з Україною; надання переваги залученню низки невеликих груп вихідців з різних країн перед імміграцією численного контингенту осіб одного етнічного походження;

підготовка корінного населення країни до перспективи співіснування з представниками нетипових етносів;

ширше залучення у вітчизняну систему вищої освіти молоді з інших країн з прицілом на подальше переселення до України перспективних іноземних студентів; надання можливостей пільгового навчання у вузах України іноземним студентам, які мають українське походження;

впровадження на регулярній основі системи вибіркових обстежень з міграційних проблем, що дозволить здійснювати всебічний аналіз перебігу міграцій та коректну оцінку ефективності державної міграційної політики.

Завдання 6.1.4.4 Зменшення вживання тютюнових та алкогольних виробів

Основні заходи:

зміни в алкогольній політиці, спрямовані на встановлення контролю за виробництвом і продажем спиртного: повна заборона алкогольної реклами та спонсорування (у тому числі реклами пива);

обмеження доступності та посилення контролю за якістю алкогольних виробів: здійснення продажу горілчаних напоїв лише у спеціалізованих відділах продовольчих магазинів, обмеження годин роботи спеціалізованих відділів з продажу горілчаних напоїв і заборони їх роботи у нічний час та вжиття додаткових заходів (законодавчих, організаційних) з метою запобігання потрапляння до торгівельної мережі токсичних алкогольних сурогатів;

забезпечення неухильного виконання Закону України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення”; посилення боротьби з незаконною торгівлею тютюновими виробами, запобігання продажу тютюнових виробів неповнолітнім; повна заборона реклами тютюнових виробів;

формування відповідальної поведінки учасників дорожнього руху (Зміни до Постанови Кабінету Міністрів України Про правила дорожнього руху № 876 від 01.10.2008); встановлення кримінальної відповідальності за керування транспортними засобами у нетверезому стані навіть у разі відсутності скоєння ДТП;

формування суспільної та індивідуальної налаштованості на пріоритет здорового способу життя, що, насамперед, передбачає: просвіту, яка має розпочинатися зі шкільної лави та утверджувати в суспільній свідомості переконання, що людина здатна творити власне здоров’я і зобов’язана це робити; систематичну пропаганду здорового способу життя, зокрема, через високохудожню соціальну рекламу;

заборона вживання алкогольних напоїв на робочих місцях у державних установах; надання доступного й ефективного лікування людям, які страждають від алкогольної залежності; активізація антиалкогольної інформаційно-просвітницької діяльності;

впровадження комплексу адміністративних, економічних та інформаційно-просвітницьких заходів щодо скорочення попиту на тютюнові вироби; ініціювання та проведення масштабних національних антитютюнових кампаній з широким залученням громадських організацій, засобів масової інформації та відомих осіб;

впровадження комплексних програм дорожньої безпеки, що включають створення безпечної транспортної інфраструктури, покращання роботи автоінспекції; забезпечення надання своєчасної та адекватної медичної допомоги постраждалим у ДТП і модернізації оснащення установ, які надають екстрену медичну допомогу постраждалим.